ДАЙДЖЕСТ

Корупція чи перемога: чому відсутність змін може стати фатальною

[09:30 16 августа 2023 года ] [ zn.ua, 15 серпня 2023 ]

Корупція залишилася, але ставки тепер зовсім інші.

Корупційні скандали, які останнім часом прокотилися Україною, продемонстрували об’єктивну реальність — корупція залишається серйозним фактором, який впливає на майже всі процеси в державі. Повномасштабна війна, розв’язана Росією, не змогла суттєво знизити її рівень. Корупція залишилася, але ставки тепер зовсім інші. Якщо до 24 лютого 2022 року на кону були переважно економічне зростання і добробут країни, то зараз — перемога у війні з підступним і жорстоким ворогом.

Через півтора року після початку повномасштабної війни можна впевнено констатувати: корупційна система, яка існує в Україні не одне десятиліття, змогла адаптуватись і швидко освоїти нові ніші, в тому числі пов'язані з війною. Велика війна не стала поштовхом для реальної боротьби чи мінімізації корупційних схем. Вона частково перерозподілила грошові потоки та залучила нові категорії посадовців, державних службовців і населення до системи. Відкрилися нові корупційні ніші, дотичні до військової сфери, мобілізації, оборонних замовлень, забезпечення військовослужбовців і питання перетину кордону.

Обмеження воєнного стану, серед яких скасування обов’язкового електронного декларування доходів для чиновників і посадових осіб, були використані корупціонерами для приховування своїх статків. Уряд Дениса Шмигаля, дозволивши державним установам здійснювати закупівлі, оминаючи систему аукціонів Prozorro, дав додатковий поштовх для появи нових корупційних афер під час війни. Прикриваючись дією воєнного стану і обмеженим доступом до інформації, підприємливі ділки і посадовці розгорнули активну діяльність. Постраждала взимку від ракетних ударів енергетика зазнала додаткових збитків через засекречені закупівлі “Енергоатому”. Навіть така благородна суспільно корисна справа, як відбудова зруйнованих окупантами українських міст і сіл. стала сферою корупційних зловживань. Підозрілі підрядники, хаос у проведенні тендерів, неякісно чи неповною мірою виконані роботи — такі реалії, які супроводжують процес відбудови, наприклад у Київській області.

За цих умов влада спочатку вдавала, що нічого не відбувається. Чого лише варте висловлювання президента Володимира Зеленського, що корупції в Україні майже немає, бо всі корупціонери повтікали за кордон. Коли ж через численні журналістські розслідування та зростаючу хвилю громадського обурення відсутність реакції стала загрожувати репутаційними і рейтинговими втратами, почалися перші публічні звільнення, позбавлення депутатських мандатів і поодинокі випадки арештів.

Загалом українська влада зараз діє у притаманний їй спосіб, який постійно використовувався і в попередні роки. Відсутність системності у боротьбі з корупцією, півзаходи і вибірковий підхід у покаранні винних намагаються компенсувати потужним піар-ефектом. От тільки держава перебуває зараз у зовсім іншій реальності та зіштовхнулася із загрозами значно вищого рівня.

До повномасштабної війни популярними були дослідження українських і світових аналітиків про те, які економічні втрати несе Україна через корупцію. Цифри і методики різнилися. 2017 року тодішній постійний представник Міжнародного валютного фонду в Україні Йоста Люнгман оцінив щорічні втрати України від корупції в 2% ВВП. У грудні 2019-го Міністерство економіки України підрахувало, що від корупції на державних підприємствах обсяг ВВП зменшується на 1%. У липні 2021 року держсекретар США Ентоні Блінкен під час міжнародної конференції Ukraine Reform Conference у Вільнюсі заявив, що Україна втрачає приблизно третину свого ВВП через корупцію. В абсолютних цифрах це близько 40 млрд дол. Також, якщо вірити окремим народним депутатам, через корупцію на митниці бюджет України недоотримує до 130—150 млрд грн щорічно. Але як оцінити втрати України від корупції під час війни? І чи доцільно тут буде досліджувати суто її вплив на рівень зростання ВВП або наповнення держбюджету?

Основний ризик від корупції в умовах воєнного стану і боротьби за збереження незалежності — не економічний, а військово-політичний і суспільний. Як невидима рука ринку регулює економічну систему, так невидима рука корупції повсякчас підточує здатність і можливості держави чинити ефективний опір агресії. Корупція сприяє відбору на різноманітні посади посередніх, бездарних і нікчемних. Зменшує можливості виробництва власної зброї. Чинить перепони для забезпечення військових усім необхідним. Створює широкий простір для зловживань у сфері закупівель. Корупція забирає життя через недостатнє озброєння і неналежне обмундирування військовослужбовців. Скорочує обсяг державного бюджету і відповідні можливості фінансувати оборону, стратегічні сектори, інфраструктуру та соціальну сферу.

Корупція негативно впливає на суспільні настрої в Україні. Вона деморалізує, озлоблює, сіє зневіру і розчарування. Змушує дедалі більше і більше українців, які виїхали, приймати рішення не повертатися. А тих, хто залишився, стимулює до думок про виїзд. Через неї втрачається віра у соціальну справедливість і зростає соціальна напруга. З’являється неприємне усвідомлення: поки одні працюють, волонтерять і воюють, інші збагачуються, обкрадають державу, реалізовують різноманітні сумнівні схеми та ведуть богемний спосіб життя за кордоном.

Неможливо у відсотках виміряти, наскільки корупція зменшує наші можливості перемогти. Та кожен факт корупції діє накопичувально. Віддаляє від перемоги і робить її ціну ще вищою. Повільно наближає до критично небезпечної межі, за якою проглядається неможливість перемогти ворога.

Україна воює з агресором, який також системно уражений корупцією. Можливо, уражений навіть більшою мірою, ніж ми. Так, за підсумками 2022 року, Україна посідала 116-те місце серед 180 країн світу в Індексі сприйняття корупції. Росія була в списку на 137-й сходинці. Але чи є це приводом для оптимізму? Клептократія в Росії має дуже вагомі позиції. Корупція, безумовно, позначається на потенціалі країни-агресорки. Однак ми маємо справу з державою, яка володіє значно більшим військовим потенціалом, має більшу економіку і, попри санкції, досі здатна виділяти на свої збройні сили вдвічі більше, ніж Україна. За оцінками Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, 2022 року Росія спрямувала на армію 86 млрд дол. В Україні видатки на сектор оборони аналітики оцінили у 44 млрд дол. Торік обсяг російського ВВП перевищував український у 14 разів: 2 трлн 240 млрд дол. проти 160 млрд згідно з інформацією Світового банку. Корупція у РФ, безумовно, підточує її потенціал і здатність ефективно вести війну. Але агресор через відчутну відмінність у потенціалах може дозволити собі втрачати через корумпованість значно більше людей, грошей і ресурсів. Тоді як Україна без ефективного управління ризикує програти у цьому жорстокому кривавому марафоні.

Українське суспільство занепокоєне рівнем корупції в державі. Наприкінці липня Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив дані соціологічного опитування щодо проблем, які громадяни України вважають найсерйознішими для держави. Корупція посіла друге місце з результатом 89%. Серед головних побоювань українців щодо майбутньої відбудови країни корупція посідає перше місце з-поміж інших можливих ризиків. Відповідні дані оприлюднила Transparency International Ukraine у соціологічному дослідженні, яке вийшло у червні 2023 року. Якщо вірити цифрам, то 73% українців і 80% представників бізнесу найбільше непокоїть повернення корупційних схем у процеси відбудови. Та чи усвідомлює влада всю глибину проблеми? Здається, не зовсім.

Навпаки, є підстави вважати, що значна частина правлячих еліт зацікавлена у збереженні корупції, якщо вона допомагає їм реалізувати свої меркантильні амбіції. Напевно, вони вважають, що вдасться перемогти Росію, не долаючи внутрішньої корупції, обмежившись поверхневими символічними кроками. Це дуже спокусливе бажання: залишити все, як є, нічого не змінюючи. Але воно може бути певною мірою фатальним.

Не секрет, що наш успішний спротив агресору можливий завдяки допомозі Заходу. Наразі суспільна думка у західних країнах прихильно ставиться до підтримки України. Але це не означає, що так буде завжди. І втратити цю підтримку ми можемо саме через нашу корупцію.

Корупція — це головний козир у руках політичних противників підтримки України. І його обов’язково спробують використати. З кожним новим корупційним скандалом і прикладом неефективного витрачання грошей західним політикам дедалі важче пояснювати своїм виборцям, чому кошти їхніх платників податків мають іти в державу, яка під час війни толерує системну корупцію. Якщо тема зловживань і розкрадань в Україні вийде на перше місце у світових медіа, це майже напевно стане початком згортання військової допомоги. А з нею відбудеться зниження рівня фінансування дефіцитного українського бюджету. Це може мати фатальні наслідки для України з огляду на важку, тривалу і виснажливу війну.

Питання корупції та перемоги у війні з російськими загарбниками не відокремлені одне від одного, а тісно взаємопов’язані. В історії не раз траплялося, коли значно менші за територією і людським потенціалом держави давали відсіч агресору і перемагали у війні. Але, як правило, ця перемога була наслідком ефективнішого державного управління, єдності суспільства, меншого рівня корупції та якісної кадрової політики на всіх щаблях.

Україна може не виграти у цій війні, якщо корупція у державі зберігатиметься на нинішньому рівні, а основою кадрових призначень будуть персональна лояльність і відданість системі, а не професіоналізм і патріотизм.

Петро ГЕРАСИМЕНКО, журналіст, аналітик, піар-технолог