Король “джинси” Віктор Медведчук

Втративши контроль над всеукраїнськими мас-медіа, колишній глава адміністрації Кучми, втім, не розгубив свої таланти і продовжує застосовувати їх на практиці. Щоправда, у набагато менших масштабах.

Півроку тому “Українська правда” писала про масову появу в регіональній пресі статті Медведчука, який, здавалося б, давно забув про публічність. Тоді одразу кілька видань розмістили однаковий текст за його підписом — антипропаганду проти вступу України до Євросоюзу. Матеріали виходили без помітки “реклама”. У журналістській практиці такі статті заведено називати “джинсою”.

Зараз ситуація повторилася з ще більшим розмахом і технологічністю.

12 грудня у газеті “Известия в Украине” з’явилося інтерв’ю Медведчука, в якому звучать його улюблені тези проти вступу України до Євросоюзу і переваги Митного союзу з Росією.

Одразу після цього серед регіональних газет почалася масова епідемія — вони передрукували “важливе й актуальне” інтерв’ю Медведчука.

Щонайменше аж десять (!) видань Західної України синхронно розмістили на своїх шпальтах даний матеріал. Можливо, їх навіть більше — це те, що нам вдалося відловити: “Віче-інформ” (Луцьк), “Волинська газета” (Луцьк), “Волинь-нова” (Луцьк), “Львівська пошта” (Львів), “Львівська газета” (Львів), “Західний кур’єр” (Івано-Франківськ), “Коломийські вісті” (Коломия), “Рідна земля” (Івано-Франківськ), “Номер один” (Тернопіль), “Прикарпатська правда” (Івано-Франківськ).

У всіх цих газетах стаття вийшла без змін та переважно під однаковими заголовками. Єдина відмінність була у фотографіях, які супроводжували статтю — але всі знімки були з однієї тієї самої фотосесії Медведчука.

“Українська правда” намагалася з’ясувати у регіональних редакціях, як інтерв’ю Медведчука потрапило на їхні шпальти.

Головний редактор “Волинської газети” Володимир Данилюк повідомив, що матеріал Медведчука розміщував не у якості реклами, а “як передрук”, бо “ця людина давно не виступала публічно”.

Головний редактор “Львівської пошти” Ірина Цицак також запевнила, що редакція не отримувала гроші за розміщення матеріалу Медведчука: “Нам це було цікаво, ми і передрукували — це не був рекламний матеріал”.

Водночас на питання, з чим вона пояснить, що цей самий матеріал синхронно вийшов щонайменше у десяти газетах, Цицак відповіла: “Я за іншими виданнями не слідкую”.

Насправді, з десяти газет, які надрукували Медведчука, лише одна з них поставила біля матеріалу зірочку, що вказує на рекламний матеріал — це газета “Волинь-нова”.

Тому зрозуміло — якщо тут стаття вийшла за гроші, то так само і в решті газет.

В іншій редакції джерела “Української правди” розповіли, що за розміщення статті Медведчука отримали 8-10 тисяч гривень.

Про те, що розміщенням статті Медведчука керували з центру, розповів відповідальний секретар івано-франківської газети “Прикарпатська правда” Петро Пирожук. “Наша газета підтримувала його партію, і, видно, тими каналами прийшов матеріал. З їхнього штабу, видно”, — зізнався він.

За його словами, “канали Медведчука” прислали готовий текст, і у такому вигляді він був розміщений у газеті. “Це вони, замовники матеріалу від Медведчука, дали вріз до статті. Я не в курсі, чи платили вони, чи не платили, бо я грошима не займаюся. Від нас спілкувався наш колишній редактор. Він зараз працює в обласній адміністрації і підтримує зв’язки. А у мене на столі був готовий матеріал”.

З проханням отримати коментар самого Медведчука ми звернулися до його прес-секретаря Михайло Ілларіонова. Почувши запитання, він відмовився спілкуватися з журналістом “Української правди” — пославшись на те, що, мовляв, його коментар у минулій статті на аналогічну тему перекрутили.

Слід зазначити, що така не сильно хитра та не дуже чесна технологія масового поширення однакових матеріалів у регіональних виданнях використовується не вперше. Крім випадків з текстами про Медведчука, подібну історію нам вдалося відслідкувати зі статтею прем’єр-міністра Росії та кума Медведчука Володимира Путіна.

У жовтні цього року у чотирьох волинських виданнях з’явилися однакові матеріали з тезами Путіна про Єдиний економічний простір. Тоді статті вийшли в газетах “Віче”, “Волинська газета”, “Волинь” і “Відомості”.

Ця технологія відома і віце-прем’єру Андрію Клюєву. У липні “Українська правда” писала про масове розмноження його статті у газетах Київщини, Полтавщини, Миколаївщини.

Зараз, коли насуваються парламентські вибори, починається золота пора для “джинси”. І, схоже, редакції не відчувають жодних докорів сумління, друкуючи замовні статті без позначки “на правах реклами”.

Анна ГРИГОРАШ