Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Дефіцит вугілля в Україні. На кому відповідальність за можливі віялові відключення взимку?

[15:02 27 августа 2021 года ] [ Бизнес Цензор, 27 серпня 2021 ]

Що може зробити Держава для того, щоб забезпечити стале проходження складного опалювального періоду 2021-2022 років?

Електростанції України катастрофічно відстають від графіка накопичення вугілля на складах. Станом на середину серпня, менше ніж за два місяці до початку опалювального сезону, на складах було на 38,8% менше плану.

Це рівно у 3 рази менше, ніж на той самий період минулого року. Ситуація загрозлива, а її небезпечність очевидна навіть для нефахівців. Подивіться хоча б на красномовну графіку Укренерго.

Як бореться з проваленою кампанією з накопичення вугілля профільне Міненерго? Інтенсифікує заходи з накопичення вугілля? Ні! Просто вдвічі підвищує показники плану.

Хороша міна при поганій грі. Імітація бурхливої діяльності. Підміна реальної роботи окозамилюванням.

Давайте спробуємо зрозуміти, хто винен і що робити.

Хто відповідає за накопичення вугілля? Той, хто його спалює — теплова енергогенерація.

2/3 тепової генерації України належить компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Державну політику у галузі розробляє і реалізує Міненерго, яке з квітня очолює Герман Галущенко.

Що з ресурсами генерації для накопичення вугілля? У генерації є два джерела коштів, отримуваних з ринку, які можна витрачати для придбання вугілля.

По-перше, це експортна виручка за електроенергію, продану за кордон. Починаючи з березня основний, європейський, напрямок експорту української електроенергії стабільно забезпечує експортерів Бурштинського енергоострову, об’єднаного з Енергосистемою Європи, значними прибутками.

Експортні потужності щогодини складають здебільшого кілька сотень мегават, в окремі години досягаючи 500-600 МВт.

До 90% генерації Бурштинського острову і, відповідна частка експорту припадає на Бурштинську ТЕС, що належить компанії ДТЕК Ахметова.

Тобто свої мільйони доларів від експорту ДТЕК вже заробив і продовжує заробляти.

Другим джерелом коштів теплової генерації є виручка за договорами з українськими споживачами електроенергії.

Тут у генерації теж все не так погано. Наприкінці липня НКРЕКП підвищила максимально можливі ціни на основному ціноутворюючому сегменті ринку — ринку “на добу наперед” з 2,656 грн за кВт-г до 4,0 грн за кВт-г у найдорожчий денний час.

І, о диво, ціни для споживачів відразу злетіли до максимальних 4 грн/кВт-г протягом значної частини кожної доби!

Думаєте, додатково зібрані зі споживачів мільйони пішли на закупівлю вугілля на склади? А от і ні.

Подивіться на графік — з початку серпня кількість запасів лише зменшилася і станом на 25 серпня складає лише 31% від обсягу минулорічних запасів на цю саму дату.

Відкрийте у новому вікні для збільшення

Якщо можновладці дають тепловій генерації заробляти додаткові кошти, а ця генерація їх витрачає явно кудись не туди, то постають питання, де кошти і чим керуються такі можновладці?

Кошти варто було б пошукати у колишніх російських власників проданих ДТЕКу обленерго, про купівлю останнього з яких, “Кіровоградобленерго”, ДТЕК повідомила нещодавно.

На цьому фоні дивує бездіяльність влади.

До реального ризику фізичного припинення постачання в Україну газу, на яке ми, на жаль, можемо повпливати дуже обмежено, хтось (таке враження, свідомо) додає ризик дефіциту вугілля під час осінньо-зимових піків споживання.

З такими підходами частина українців може замерзнути, частина — потерпатиме від віялових відключень. Яка доля чекає на бізнес за таких умов навіть страшно уявити.

Замість того, щоб прикриватися пустопорожніми рішеннями про підвищення планів, профільним чиновника слід було своєчасно ухвалювати і виконувати (!) рішення про створення під державним контролем мінімально необхідних запасів і газу, і вугілля.

Чи пізно робити запаси зараз? Не пізно. І якщо масштабну закупівлю газу по $600 за тисячу кубів Україна самотужки не потягне, то знайти спосіб змусити теплову генерацію у прискореному режимі наповнити склади ТЕС і ТЕЦ Держава просто зобов’язана.

Якщо комусь здається, що важелів для цього в межах контролю за дотриманням електростанціями ліцензійних умов недостатньо (хоча, на моє переконання, цілком достатньо), існує інший спосіб.

Про нього ми почали дискутувати ще у Верховній Раді минулого скликання. А саме: перебирання Державою повноважень з управління об’єктами критичної інфраструктури приватної власності у періоди масштабних загроз виникнення кризових ситуацій.

Це нормальна міжнародна практика. І це, як на мене, ледь не єдиний спосіб повернути до тями знахабнілого від безкарності головного енергоолігарха країни.

М’яч на стороні влади. Потрібно лише вирішити, за яку команду вона грає — за свій народ, чи своїх олігархів.

Вікторія ВОЙЦІЦЬКА, колишній народний депутат (Самопоміч), працювала в Комітеті ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin
[2021-08-28 08:31:04] [ Аноним с адреса 77.111.246.* ]

На том кто руководит страной - на ахметове.

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.