Олександр Холошин, керуючи ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” (КСЗ, Полтавська область) з листопада 2002 року, залишив контрастні сторінки в історії підприємства. З одного боку — процес модернізації підприємства, встановлення нових агрегатів, переведення сталеплавильних печей на природний газ та закупівля спеціальних станків для обробки готових вагонних рам та балок. З іншого — звільнення нелояльних опонентів та безуспішні намагання завезти на КСЗ мешканців Молдавії як дуже дешеву робочу силу.

Контрасти в усьому — є ремонт медичного пункту для робітників підприємства і є спроби самоспалення доведених до відчаю тих же працівників КСЗ. Історія Олександра Холошина — це працівники ВАТ, які, доводячи свою лояльність колишньому керівництву, були вимушені обливати себе легкозаймистою речовиною та підносити до одягу сірники.

Що залишилось наступникам?

Холошин пішов, але випаленої землі після себе не залишив. Втім, це зрозуміло — цехи підприємства вивезти неможливо, а всі працівники звільнятися не будуть. Достатньо лише звільнення всіх членів правління підприємства, які написали заяви одразу після проведених 25 квітня у Дніпропетровську зборів акціонерів.

Результати зборів вкрай невтішні для пана Холошина. Його фундамент — Леонід Юрушев — продав свої акції одній з компаній групи “Приват”. Саме тієї групи, представники якої два роки тому намагалися взяти управління кременчуцьким сталеливарним у свої руки. Однак тоді атаку Геннадія Корбана та Сергія Тигіпка Холошину вдалося відбити.

Цього разу, коли Юрушева немає поряд, замість очікуваної боротьби Олександр Холошин оприлюднив своє звернення до трудового колективу, в якому написав, що його повноваження закінчилися...

Попри те, що всі члени правління пішли одночасно у відставку і перед новим директором одразу постало питання — де взяти заступника по фінансам, головного інженера й ще багатьох, попередні керівники все ж залишили після себе свої досягнення.

Вони й справді вагомі — рекордно високе виробництво сталевого литва у 2007 році — майже 138 тис. тонн, проведена сертифікація вагонного литва в Росії, збільшення вдвічі експортних поставок та діючі контракти з компаніями ASF Keystone (США) та GRE (ПАР), які ще необхідно виконати.

Але цим питанням вже займатиметься новий голова правління ВАТ “КСЗ” Дмитро Черненко. Перший крок для цього — пошуки нового правління підприємства — ним вже зроблено. Що буде другим — звинувачення працівників в нелояльності чи збільшення обсягів виробництва — можна буде побачити за результатами другого кварталу 2008 року.

Що дасть завод акціонерам?

Вагонного литва, яке є унікальною продукцією КСЗ, нині не вистачає. Тож головний зиск для нових акціонерів з “Привату”, які купили акції у Леоніда Юрушева — завод прибутковий. Дивіденди будуть неодмінно.

Для групи ТАС Сергія Тигіпка ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” — стратегічно важливе підприємство. До речі, як і для іншого акціонера — Рината Ахметова, якому теж потрібне вагонне литво.

Щодо Тигіпка, то крім КСЗ, він — акціонер сусіднього зі сталеливарним заводом Крюківського вагонобудівного заводу (підприємства поділяє спільний паркан). На останньому через відсутність сталевого литва зменшують виробництво вантажних вагонів. Власне для Тигіпка ситуація взагалі абсурдна — аби не зменшувати обсяги, вагонобудівники Кременчука при діючому в місті сталеливарному заводі купували литво в Чехії.

Зрозуміло, що ситуацію за рік виправити не вдасться — у КСЗ є власні, укладені раніше контракти, які необхідно виконувати. Що буде насправді й якими є глобальні бізнесові плани щодо КСЗ — Сергій Тігіпко пояснить особисто. У неділю об 11.00 він власною персоною прибуде на завод, щоб розповісти працівникам про перспективи, які очікує їхнє підприємство.