Єврокомісар з прав людини: досудового ув’язення потрібно уникати

Під час зустрічі, що була організована журналом “Український тиждень” та книгарнею “Є”, єврокомісар розказав про цілі свого візиту та поділився своїм баченням проблем судової та пенітенціарної системи в Україні.

Мета мого візиту подивитись на функціонування судової системи та побачити як працює міліція судді, прокурори. Також я хочу вивчити як працює пенітенціарна система. Я робитиму висновки і писатиму звіт. Перш ніж звіт буде опублікований, від буде надісланий уряду, щоб уряд був готовий до того, що я рекомендую. І я зі свого боку запрошую уряд виступити з коментарями, які також публікуватимуться разом зі звітом.

Зараз я перебуваю на серединному етапі мого візиту. Поки що я не дійшов остаточних висновків, але ми вже отримали певне уявлення про низку проблеми з адмініструванням судової системи, що існують в Україні.

Перше, що я почув тут: ми маємо щось зробити, щоб задовольнити вимоги Європейського Союзу. Я не думаю, що це правильний підхід.У Брюсселі сутність реформ у сфері прав людини полягає в тому, щоб довести, що права людини передбачають слідування тому, що потрібно людям. Тому будь-який конструктивний позитивний крок в напрямку гарантування прав людини означає, що парламент представляє інтереси людей, а не намагається задовольнити інтереси якихось закордонних організацій. Ми повинні мати спільне розуміння прав людини в Європі. І я намагаюсь довести це зустрічаючись з українськими можновладцями. Я зустрічався з міністрами, з парламентарями, з посадовцями з судової системи, з генеральним прокурором, головою СБУ та юристами, які представляють громадянське суспільство, для того, щоб мати повну картину для створення звіту.

Той факт, що наш офіс знаходиться в Україні, означає, що співпраця між європейськими установами і Україною існує. Україна очолювала протягом шести місяців одну з частин Ради Європи, і саме тоді в Страсбурзі проводись виставки про Україну. І це також свідчить, що певна співпраця існує. Тому ми сподіваємось, що нам вдасться втілити наші рекомендації, які не є політичними. Ми сподіваємось, що їх сприймуть конструктивно, що уряд і парламент поставляться до них серйозно. Щоб не було ситуації колі ті, хто приймає рішення, взяли одну-дві з них, а решту відклали вбік. Ми наголошуємо, їх важливо врахувати повністю, не тому, що ми кращі чи ієрархічно вищі, або хочемо виступити в ролі патронів. Просто ми маємо довід проведення реформ в інших країнах і ми маємо спільний інтерес, в реформах в Україні в напрямку посилення прав людини.

Я думаю, коли йдеться про права людини, важливу роль відіграє громадянське суспільство. Я зустрічався з представниками громадських організацій, які відстоюють базові цінності демократії: вільні вибори, поваги до людини, захисту прав жінок, дітей, меншин. І одна з рекомендацій, яку я завжди даю владі — дослухатися до позиції груп громадянського суспільства, залучати їх до дискусій, ставитись до них з увагою і гідністю.

Ми отримуємо інформацію про пенітенціарну систему. І приділяємо особливу увагу тим, хто перебуває в ув’язненні. Ми знаємо, найгірша ситуація з тими, хто перебуває у досудовому ув’язненні. Більшість з таких людей, має розглядатись як невинні особи. А до них ставляться так, ніби їхня вина вже доведена і вони вже офіційно покарані. Це — порушення. Така ситуація неприйнятна. Ми вважаємо, що досудового увезення потрібно уникати. У Європі, наприклад, такі заходи застосовуються нечасто. І лише у тому випадку, коли необхідно мати людину “під рукою” для проведення додаткових експертиз. Презумпція невинуватості має бути ключовим принципом у цьому питанні.

Справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка ілюструють проблему досудового ув’язнення. Я не побачив переконливих аргументів, які б доводили, що цих людей потрібно було тримати у досудовому увезенні. До того, ж їхні адвокати вносили скарги, що є загроза погіршення стану здоров’я їхніх підопічних. Але я розумію, що існує багато інших справ, коли здоров’я під загрозою. Зараз більше висвітлюють порушення прав членів колишнього уряду, але є багато інших людей, які зазнають утисків тих самих прав.

Я маю свій підхід до проблеми довічного ув’язнення. Треба звертати увагу, що воно розглядається як альтернатива до смертної кари, але, фактично, це те ж саме, що смертна кара. Адже людина позбавлена можливості повернутись до нормального життя. Потрібно створювати гуманну систему, яка враховує, що людина може змінитись, з часом стати кращою. І щоб людина мала надію, що вона може бути звільнена. Інша проблема — людина немає зазнавати тиску. Перебуваючи в ув’язненні. Я знаю, які бувають погані стосунки з охороною у пенетеціарних закладах. Коли йдеться про довгі строки ув’язнення не можна допускати і ситуацій, коли здоров’я ув’язнених страждає. Позбавляючи людину свободи на довгий термін не можна позбавляти її одночасно й здоров’я.

Я обіймаю посаду комісара вже багато років. І найбільше мене вражає, що так багато часу треба, аби змінити глибоко вкорінені ставлення і ідеї щодо домінуючої ролі прокурора. В Україні немає кваліфікованого балансу між захистом і прокурором. Прокурор настільки домінує і цій системі, що судді уникають звільняти когось, коли прокурор наполягає на тому, щоб присудити покарання.

Я зустрічався вчора з Ніною Карпачовою. Вона розчарована, що до її порад не прислухаються урядовці.І на жаль, це — не єдина країна, де виникають проблеми з увагою до омбудсмена збоку тих, хто приймає рішення. Але я вважаю, що інститут уповноваженого з прав людини важливий і його потрібно підтримувати.

Є проблеми з правом на мирі зібрання і демонстрації. Я думаю, не потрібно просити дозвіл на демонстрацію в органів місцевої влади, як цього вимагає українське законодавство. Я бучу тут ризики, що ця норма може неправильно тлумачитись органами влади. Мирні демонстрації мають бути дозволені, люди мають право висловлювати свої погляди, і міліції на демонстраціях не повинно бути.

Аліна ПАСТУХОВА