Євро-2012: волонтерами затикатимуть “дірки”?

До старту фінальної частини чемпіонату Європи з футболу залишається все менше часу. Україна готується зустріти 16 матчів у рамках турніру. Києву випала честь стати господарем фінального поєдинку, який, за попередніми даними, відвідають понад 700 тисяч вболівальників із близько 130 країн світу.

Ряд українських чиновників уже звітують про входження країни у “визначені строки” підготовки до Євро-2012. Як приклад, наводиться прогрес у спорудженні спортивних арен у Києві й Львові, зведення нових терміналів в аеропортах, будівництво та реконструкція автошляхів, тощо. При цьому, ціна питання з постійним збільшенням кошторису проектів відходить на другорядний план.

Також доводиться чути про перехід підготовки в “операційну фазу”. Остання передбачає забезпечення правопорядку під час матчів, налагодження співпраці між організаторами, проведення передтурнірних заходів та підготовку волонтерів.

Як відомо, УЄФА планує залучити по 2500 добровольців з України та Польщі під час Євро-2012. Офіційний відбір бажаючих футбольна організація розпочне вже влітку наступного року. Крім того, приймаючі міста також мають підготувати волонтерів.

За попередніми оцінками, для допомоги туристам під час ЧЄ-2012 Київ потребує 6000 “штиків”.

Нещодавно переобраний мер Донецька Олександр Лук'янченко наголосив на потребі в 5300 волонтерах для шахтарського міста.

Якщо порахувати добровольців із Харкова та Львова, мова йде про понад 20 тисяч (!) добре підготованих юнаків та дівчат, які стануть співорганізаторами масштабного дійства.

З іншого боку, піклуватись про вишкіл волонтерів потрібно було ще вчора. Цьому є декілька причин:

По-перше, мова йде про безпрецедентний проект на теренах України. В останнє “масове” залучення волонтерів у кількості близько 400 (!) осіб відбувалось під час фіналу Євробачення, яке проходило в Києві в 2005 році. Масштаби Євро-2012 кардинально відрізняються й потребують особливої готовності молоді. Сюди варто віднести живе спілкування з носіями мови — цього не вчать у школах і вишах. Не виключено, що поведінка вболівальників, враховуючи “святковий” настрій, не завжди буде адекватною. Останнє доведеться залагоджувати не лише міліції та стюардам, але й волонтерам.

По-друге, робота волонтера передбачає володіння вузькопрофесійними навичками в сфері IT, медіа, транспорту, туризму тощо. Інколи свої вміння доведеться застосовувати навіть в екстремальних ситуаціях, у випадку прорахунків організаторів в “операційній фазі”.

По-третє, утримання від спокус використати службове становище. Зрозуміло, що волонтери не отримують коштів за свою роботу. Разом із тим, відкриваються можливості зловживання обмеженими в доступі ресурсами: прохід на стадіон, робота із квитками, надані організаторами спецзасоби та таке інше.

По-четверте, навчання базовим і навіть поглибленим знанням іноземної мови навряд здатне виправити ситуацію. Адже спілкування має бути максимально адаптованим до реалій. Одна річ вести бесіду з викладачем в аудиторії, зовсім інша — з німецьким туристом на підпитку, який вивчав англійську тільки в школі.

Нині офіційна підготовка добровольців в Україні здійснюється лише на словах.

Буде прикро, якщо недоліки в організації турніру доведеться витягати “необстріляним” волонтерам, пояснюючи вболівальникам причини відсутності вбиралень, європейських автошляхів та західного комфорту на фоні невиправдано високих цін.

Миколай ВОРОБЙОВ, Всеукраїнський центр волонтерів-2012