Усі взялися відкладати на “чорний день”

Економити почали навіть ті, хто досі заробляє непогано.

Щоправда, таких щасливчиків залишається все менше. Якщо раніше зарплата у дві тисячі гривень вважалась більш-менш нормальною, то з доларом по дев’ять гривень вона добряче “всохла”. Але не це найгірше. Не усі фірми можуть виплачувати навіть таку зарплату, тому змушені відправляти працівників у відпустку за власний рахунок, а то й звільняти. У таких умовах зменшувати свої витрати змушені навіть патологічні марнотратники. Але, відкладаючи гроші на “чорний день”, ми залишаємо без хліба тих, хто працює у сфері послуг (на Львівщині це понад 60 відсотків усіх працівників). Наш добробут почав валитись за принципом доміно.

Побільшало “колупателів”

У великих торгових мережах виторг почав падати з жовтня. Люди почали купувати менше “непотребу” — чіпсів, жуйок, йогуртів, косметики, освіжувачів повітря. Тих речей, без яких можна обійтися. Частина подалася за продуктами на ринки чи гуртівні. Але вже наприкінці листопада навіть на базарах впали продажі. Особливо зменшився попит на м’ясо, рис, оливки, натуральну каву.

У магазинах одягу взагалі сумно. “Зимові речі “йшли”, коли різко похолодало. Тепер бувають дні, коли ми не продаємо жодної речі. Минулого року у цей період у нас “на ура” йшли вечірні сукні та костюми. Купують переважно “універсальні” речі, які можна одягнути і на свята, і на роботу. Навіть постійні клієнтки, які за один раз могли спустити кругленьку суму, почали економити, — каже продавець магазину жіночого одягу. — Власниця магазину дозволила нам виходити на роботу по одній — через день або через тиждень. Люди заходять у магазин, дивляться, приміряють, але так нічого і не купують. Ми таких клієнтів називаємо “колупателями”. Минулого тижня зайшла компанія дівчат, одна щось навіть приміряла. А коли вийшли — зник шкіряний клатч. На зміні моєї напарниці вкрали гольф. Раніше такого не було. Тому будемо працювати по двоє”.

Не найкращі часи переживають магазини, у яких продають дорогі парфуми, біжутерію. Щоправда, перед святами тут чекають пожвавлення. Криза кризою, а подарунки купувати доведеться.

“Шукайте нас за іншою адресою”

Про те, що частина фірм закрилася або переїхала з центральної частини міста в інші, дешевші райони, свідчать оголошення про продаж чи оренду приміщення, які останнім часом пишуть просто на вікнах (економлять на рекламі). Знайома, яка роками відвідувала одну й ту ж перукарню, нині натрапила на зачинені двері та повідомлення “Шукайте нас за адресою...”. Переїхала перукарня практично на сусідню вулицю, але у вдвічі менше приміщення — щоб дешевше платити за оренду. Краще почуваються ті салони краси, які працюють у власних приміщеннях. Але й вони переживають не найлегші часи.

“Те, що наші клієнти почали економити, ми відчули ще минулого місяця. Але оскільки на свята усі хочуть добре виглядати, то уже зараз є записи на Новий рік. Знизився попит на фарбування. Оскільки ми працюємо з якісними професійними фарбами, то це дорога послуга, — каже власниця салону краси Софія Субтель.
- Поки що користуємося косметикою з запасів, за новим курсом долара ще не закуповували нічого. Але навіть коли доведеться платити більше, то для клієнтів робитимемо знижки. Я радилась з колективом — ми готові знизити ціни на свої послуги. Треба розуміти, що це нелегкий період для усіх”.

Інший перукар Максим каже, що наразі у нього клієнтів відчутно не поменшало, але тепер вони приходять з іншим настроєм — депресивним. “Для багатьох клієнтів я став психоаналітиком. Змушений вислуховувати монологи про усі проблеми своїх клієнтів: у кого який кредит, депозит, що коїться з бізнесом чоловіка і т.п., — каже Максим. — Клієнти стали сумними, напруженими. Але в перукарні мають шанс виговоритися”.

Криза поставила нас “на ноги”...

Поїздки на таксі завжди були задоволенням не з дешевих. А тепер дозволити собі таку розкіш можуть одиниці.

“Останнім часом не бачу багатьох постійних клієнтів, які їхали вранці на роботу. Може, люди почали їздити маршрутками (ті як були вічно переповнені, так і лишилися), може, у відпустках чи без роботи, — розповідає таксист Олександр. — Ми почали знижувати ціни. Якщо людина каже, куди їхати, але не цікавиться, скільки це коштуватиме, рахуємо по лічильнику. Якщо питає ціну і вагається, їхати чи не їхати, робимо знижки. Бензин подешевшав, тому можемо дозволити собі трохи знизити ціни. Головне, заманити клієнта”.

Коментар

Ярослав Гарцула, директор мережі магазинів “Саміра”

Фінансова криза позначилась на житті кожного. Оскільки зменшилась наша купівельна спроможність, втратили всі — від бомжа, який тепер замість трьох пляшок знаходить одну, до олігархів, які не мають кому збувати свою продукцію. Найбільше постраждає середній клас. Через знецінення гривні імпортні товари зростуть у ціні до рівня, коли люди вже не зможуть їх купувати. Відповідно, не буде сенсу їх ввозити. Дефіцит імпортних товарів уже відчувається. Після нового року асортимент ще більше схудне, особливо у магазинах побутової техніки. Справжню кризу відчуємо з кінця лютого, і вона триватиме майже до кінця наступного року.

У моїй мережі доходи впали приблизно на половину. Я свій бізнес будував так, щоб він спирався на три кити: оптову торгівлю, роздрібну торгівлю килимами та нерухомість. Вільні кошти я вкладав у нерухомість, яку тепер віддаю в оренду. Замість брати на роботу двох-трьох менеджерів, я брав одного на зарплату двох-трьох людей, але найкращого. Зараз у мене працює приблизно триста людей, не планую нікого звільняти. Усі мої працівники максимально завантажені. Зараз постраждав кожен з моїх “китів”, але я завжди зможу перекинути гроші з одного бізнесу в інший, аби мати чим заплатити людям зарплату. Але ті підприємці, які, не розплатившись з одними кредитами, лізли в інші, зараз у критичній ситуації.

Зіновія ВОРОНОВИЧ