Полтавський ГЗК дотримує свого слова

“Зоря Полтавщини” вже повідомляла про те, що Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат отримав в оренду на 49 років майже 600 гектарів землі для видобутку залізистих кварцитів. Але перш ніж приступити до розробки Єристівського родовища, він уклав орендні угоди з власниками тимчасово вилучених земель щодо відшкодування їм збитків.

Більша частина цієї землі перебувала у власності Дмитрівської сільської ради, тож вона мала законне право висувати додаткові умови. Однією з них стала газифікація усіх малих сіл, що входять до складу сільради. Першими блакитний вогник у своїх оселях запалили мешканці села Кияшки. І ось днями приємної події дочекалися і в Підлужжі. З цієї нагоди до села завітали голова правління-генеральний директор ВАТ “Полтавський ГЗК” Віктор Лотоус і міський голова Комсомольська Сергій Супрун.

Сільський голова Антоніна Прядко, вітаючи односельців із неординарною для них подією, зазначила, що передача в оренду землі сільської ради свого часу викликала неоднозначні думки серед селян. Дехто просто не вірив у те, що таке потужне підприємство буде займатися соціальним розвитком невеликих сіл. “Як бачимо, — наголосила Антоніна Іванівна, — побоювання були марними, керівництво Полтавського ГЗК дотримує свого слова. Крім газифікації, вже відремонтовано Дмитрівську сільську школу, фельдшерсько-акушерський пункт у Кияшках, напередодні Нового року буде здано в експлуатацію капітально відремонтоване приміщення ФАПу в Підлужжі. Більше того, незважаючи на кризу, яка позначилася й на життєдіяльності гірничо-збагачувального комбінату, на рахунок Дмитрівської сільської ради у жовтні перераховано п’ять мільйонів двісті п’ятдесят тисяч гривень на подальшу реалізацію укладеної угоди”.

Віктор Лотоус у свою чергу сказав: “Цю програму було узгоджено з усіма акціонерами і головною компанією, складовою частиною якої є Полтавський ГЗК. Це велика соціальна відповідальність нашого підприємства перед населенням, яке мешкає поруч і працює на нашому підприємстві. Ми намагаємося створити їм сприятливі умови для життя. Це анахронізм, коли мешканці промислової території не мають елементарних побутових умов. Я теж знаю, що таке топити пічку, бо народився в селі, тож дякую за ту підтримку й терпіння, яке ми відчуваємо з вашого боку. Упевнений, що, незважаючи на економічну кризу, комбінат усі взяті зобов’язання обов’язково виконає”.

Водночас Віктор Вікторович зазначив, що виділити гроші на програму — це тільки передумова успіху, адже не менш важливим фактором є їх освоєння. Тому висловив велику вдячність Антоніні Іванівні Прядко за її активну позицію та мудрий і виважений підхід до цієї нелегкої справи.

В. ІЛЬКОВА