Кредитна проблема

Проблему неповернення валютних кредитів позичальниками, які через дефіцит валюти та її дорожнечу на ринку фактично не можуть розрахуватися за взятими позиками, пропонували вирішити різними шляхами. Серед них і встановлення нижчого від ринкового курсу валют для позичальників, і надання їм можливості переведення валютних кредитів у гривневі, і відтермінування сплати за тілом кредиту тощо. Який варіант більше підійде банкам і позичальникам, визначатиме НБУ, Мінфін і самі комерційні банки. При цьому головне, аби це було вигідно позичальникам, які через відсутність дієвих заходів із боку держави в умовах посилення економічної кризи щодня стають усе менш платоспроможними.  

Розв’язання проблеми з неповерненням кредитів банки вирішили почати із заставного майна: два тижні тому керівництво комерційних банків провело консультації з Міністерством юстиції України, під час яких Мін’юсту запропоновано спростити процедуру отримання та реалізації заставного майна неплатоспроможних клієнтів. Варіант не сподобався насамперед самим позичальникам і представникам громадських організацій, які їх представляють. Мовляв, якщо Мін’юст дозволить розпродаж заставного майна без участі виконавчої служби й обов’язкового проведення аукціонів, то банки відбиратимуть майно у своїх клієнтів і реалізовуватимуть його фактично за собівартістю, аби тільки погасити кредитну заборгованість.

Інший варіант минулого тижня запропонував міністр фінансів Віктор Пинзеник. Згідно з ним, банки мають дійти з клієнтами компромісного курсу розрахунків за валютними кредитами, оскільки комерційні курси валют у банках є зависокими для того, щоб клієнти могли за гривні купувати валюту й нормально розраховуватися за кредитами у валюті. Було названо курс 5,05 грн./дол., але потім В. Пинзеник уточнив, що назвав цю цифру лише для прикладу. Банкіри на таку “пропозицію” офіційно ніяк не відреагували, але неофіційно виступають проти такого вирішення проблеми. За їхніми словами, втрати через курсову різницю між реальним ринковим і “спеціальним” курсом для кредитних погашень можуть знівелювати прибуток, отриманий від того, що клієнт вчасно гаситиме кредит. Іншими словами, “працювати” із заставним майном клієнта значно вигідніше.

Цього тижня з ініціативою вирішення проблеми виступив Мінфін. Відомство пропонує надати позичальникам можливості переведення валютних кредитів у гривневі й поетапно знижувати норматив адекватності капіталу банків із 10% до 8%. Тобто Мінфін радить банкам перевести валютні кредити клієнтів у гривневі, щоб виключити валюту як основну складову виникнення проблеми з неповерненням кредитів, а також видавати всі наступні кредити лише у гривні. Натомість НБУ знизить норматив адекватності капіталу банків із 10% до 8%, тобто банки менше закладатимуть грошей у спеціальний Фонд резервування коштів на випадок несплати за кредитом.

Варіант доволі непоганий, насамперед для самої економіки, чи не основною проблемою якої є валютизація ринку, відтак залежність від курсових коливань самого ринку. Також цей варіант може сподобатися і банкам, які від переведення валютних кредитів у гривневі нічого не втрачають. Але для позичальників це означатиме збільшення плати за сам кредит — середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті в листопаді становила 22,6%, а в іноземній — 11,5%.

Серед варіантів є також такий, що пропонує “працювати” не з курсом і відсотковою ставкою, а з терміном погашення кредиту. Зокрема, серед найефективніших варіантів фахівці бачать перехід із класичної схеми погашення кредиту на аннуітетну схему, за якої виплату тіла та відсотка за кредитом здійснюють рівними частинами впродовж всього строку кредитування, а також пролонгування терміну кредитування, відтермінування сплати за тілом кредиту при сплаті лише відсотків тощо.

Який варіант виберуть банки для себе та своїх позичальників, побачимо незабаром, але важливо, щоб при цьому і позичальник проявляв ініціативу, і держава не поспішала з необдуманими регуляторними рішеннями, які, як свідчить досвід, частіше завдають шкоди, ніж приносять користь.

Валентин КОНЦЕВИЧ