“НУ” й ренесанс

Марно білки зі столичного парку біля КПІ, побачивши велике скупчення народу, стрибали біля алей, сподіваючись на пригощення. Заклопотаним політикам, які прямували до палацу культури політеху, було не до знайомства з місцевою фауною. Вбрані як на свято, делегати VII з’їзду партії “Народний союз “Наша Україна” мали зовсім не святковий настрій. “У нас в області працівникам виконкому зар­плату вже п’ять місяців не платять — працюємо фактично на громадських засадах”, — скаржилися одне одному представники різних осередків. Констатували, що якщо і є позитивні зміни, спричинені змінами в керівних органах партії, то дійшли вони ще далеко не до всіх “нашоукраїнських” глибинок. “Сьогодні буде Президент, він скаже, що робити далі”, — на присутність свого лідера партійці покладали великі надії.

Оглядачі й прогнозисти, у свою чергу, очікували, що на цьому з’їзді партія висуне Віктора Ющенка на другий президентський термін. Також від “Нашої України” чекали рішення про вихід партійних нардепів із парламентської коаліції та, можливо, партійних міністрів — з уряду.

Резолюцію з наказом своїм представникам у парламенті вийти з більшості з’їзд і справді ухвалив. Щодо іншого, то голова ради партії Віра Ульянченко одразу попередила: міністрів відкликати не будуть, адже тільки завдяки їм у Кабінеті Міністрів “звучить український голос”. Про висунення Ющенка в президенти теж не йшлося, натомість партія іншою резолюцією закликала... не балотуватися Юлію Тимошенко. Ще одним помітним рішенням з’їзду стало повернення до старої назви — викинувши нагромадження слів “Народний союз...”, партія знову називатиметься просто “Наша Україна”. Журналісти зітхнули з полегшенням: про плутанину в абревіатурах — партійній НСНУ та фракційній “НУНС” (“Наша Україна — Народна самооборона”) — нарешті можна забути. Натомість розмови про ймовірне повернення і до старої символіки так і залишилися розмовами — про відмову від підкови зі знаком оклику на помаранчевому тлі наразі не йшлося.

Оптимізм без краватки

Після благословення духовних отців разом із предстоятелем УПЦ КП, Патріархом усієї Руси—України Філаретом, слово надали Президенту. Доповідь політичного голови партії “Про поточну політичну та соціально—економічну ситуацію в Україні” значилася у порядку денному першим і основним пунктом: після проблем, з якими зіштовхнулася “Наша Україна” внаслідок численних пертурбацій, зрад і відходу партійців у “Єдиний центр”, Віктор Ющенко мав окреслити для своїх соратників “дорожну карту” та надихнути на подальшу діяльність. З такої нагоди (втім, як і завжди), голову партії вирішили регламентом не обмежувати. “Сьогодні я точно завершу”, — пообіцяв усміхненій аудиторії Президент, розпочавши свій спіч. До однопартійців він прийшов без краватки, по—сімейному, але говорив серйозно і про важливе.

“Партія “Наша Україна” розпочинає свій ренесанс, своє відтворення, — заявив Ющенко. — Є багато підстав говорити про те, що це буде історичний з’їзд. Ми відтворимо свої ряди, ми повернемося до того діалогу й порозуміння, яке необхідне для політичної сили у цей час”. За словами глави держави, він “абсолютно оптимістично” дивиться на ті зміни, які чекають як партію, так і ситуацію в країні. Бо єдина політична сила, яка має чітко визначену державницьку ідеологію і “може дати відповідь на те, який вибір є і може бути для України” — це, звісно, “Наша Україна”. У якої, на відміну від інших, “слабких” політиків, орієнтованих винятково на солодкий популізм, інше завдання: “Ми говоримо про непрості речі, які не додають нам рейтингу, однак це наша місія — бути на пів корпуса попереду”.

“Ми підемо на вибори... і, до речі, щоб ви запам’ятали — ми переможемо!” — зробивши паузу й пильно подивившись у зал, наголосив Президент. Оплески у відповідь свідчили, що заколисані тривалою промовою делегати не заснули, а уважно слухали свого лідера.

“Що робити, коли товариші заблукали в очереті? — Очерет підпалити?!”

Ющенко знову говорив те, що останнім часом повторює не раз. Про необхідність конституційної реформи, спрямованої на збалансування системи влади. Про загрозу, яку несуть своїми діями українській державності деякі “неідейні” політичні сили. Найбільше дісталося на горіхи Блоку Тимошенко: глава держави вкотре згадав і про недолугу коаліцію, яка не має реальної більшості, і про постійні ротації в уряді, який зяє порожніми кріслами, і про спробу “української версії ГКЧП” — домовленості БЮТ і Партії регіонів про зміни в Конституції.

Згадуючи про кричущий випадок із убивством Ва­лерія Олійника, до якого причетний нардеп—БЮТівець Ло­зинський, Президент повідомив про те, що зранку підписав укази про звільнення з посад голів Голованівської райдержадміністрації та Кіровоградської обласної держадміністрації. Чим зірвав оплески кіровоградської делегації. Згодом з’їзд з подачі Президента ухвалив резолюцію, якою, акцентувавши на історії з Лозинським, укотре закликав парламент скасувати депутатську недоторканність.

Чотирьох членів “НУ”, які увійшли в коаліцію (Зейналова, Ключковського, Мартиненка, Третьякова), Ющенко закликав з неї вийти. На риторичне запитання Президента “Якщо чотири наших штики заблукали в очереті, що нам робити?” дотепники із зали порекомендували: “Очерет підпалити!”. Втім поки що вирішили обмежитися менш радикальними заходами.

З’їзд, як найвищий керівний орган партії, фактично одностайно ухвалив резолюцію, де наголошується, що “Наша Україна” “не бажає більше виступати в парламенті ширмою для антиконституційного заколоту, бездіяльності уряду в умовах економічної кризи та політичних розправ над міністрами” і, висловлюючи “кардинальну незгоду з непрофесійними популістськими діями Прем’єр—міністра, які ведуть країну до економічного колапсу”, зобов’язує членів партії з депутатськими мандатами відкликати підписи під коаліційною угодою. Та разом з іншими “нашоукраїнцями” створити у Верховній Раді депутатську групу “Наша Україна”. Із закликом порвати з коаліцією “НУ” звернулася і до політичних союзників по фракції “НУНС”.

До слова, на з’їзді неодноразово наголошувалося на тому, як псують реноме партії дії партнерів і яким хибним було саме рішення йти на парламентські вибори у блоці. Про те, як натхненно “ющенківці” свого часу мріяли про створення на основі десяти сил, що увійшли до блоку “НУНС”, єдиної пропрезидентської партії, намагалися не згадувати. І надалі вирішили брати участь у виборах тільки самостійно.

Іншими резолюціями “Наша Україна” засудила “згубну бюджетну політику та популістські рішення керівництва Кабінету Міністрів” в економіці та звинуватила уряд у падінні соціальних стандартів. “За таких умов Юлія Тимошенко має відмовитись від президентських амбіцій та зосередитись на виправленні допущених помилок, або піти у відставку”, — наголошують у резолюції.

Натомість під час обговорення доповіді Віктора Ющенка промовці не стомлювалася хвалити діяльність у цій сфері Президента, завдяки якому збільшилися виплати на народження дитини, сироти перестали довго стояти в черзі на усиновлення тощо. І, відповідно, зросла народжуваність. На це, судячи зі слів міністра молоді та спорту Юрія Павленка, працюють і “нашоукраїнські” представники у Кабміні. “У 2009 році буде народжено 560 тисяч дітей. Без сумніву, це робота не тільки членів уряду...” — скромно визнав Павленко, змусивши покотитися від реготу не лише зал, а й президію.

“Ти не думай, Женя, — роби”

Та сміх сміхом, а без звичної для демократичних з’їздів “НУ” ложки дьогтю в медовому потоці оптимізму не обійшлося. Спершу делегатка від Миколаївщини нагадала про те, чого, власне, насамперед чекають від керівництва партії регіональні осередки. “Ми не повинні перетворювати з’їзд на критику тільки однієї політичної сили — давайте поговоримо і про наші помилки”, — закликала жінка, нагадавши про те, що низові осередки сидять без зарплат, по кілька місяців не мають чим оплатити офіси, не бачать лідерів, які, приїжджаючи в область, і не думають зустрічатися з “маленькими “нашоукраїнцями”... “Ренесанс у партії чомусь починається тільки перед виборами”, — гірко констатувала промовиця. І відзначила: хоч у партії й не сумніваються, що Ющенко — патріот і державник, але як пояснювати виборцям, однаково розчарованим у всіх політичних силах, чому він не зміг об’єднати націю, — не знають...

Судячи з овацій, які тривали ще довго після завершення цього виступу, порушені представницею Миколаївщини проблеми однаково турбують усі обласні організації.

Додав гостроти і чи не останній із колишніх “любих друзів”, присутній на сьомому з’їзді, — Євген Червоненко. Він обурювався тим, що партія “не захищає своїх членів”, “безпомічно спостерігає за тим, як її шматують”, що її сьогодні “об’єднує не ідея, а психологія дрібних “лавочників”.

Червоненко довго вимагав слова, його виступ усе відкладали, і, з огляду на розбіжності з Президентом, які останнім часом має Євген Альфредович, здавалося, що він зараз покладе на стіл партійний квиток — “із номером 17”, як гордо нагадав. “Зізнаюся, багато про це думав”, — визнав Червоненко.

“Женю, ти не думай — роби!” — підняв голову Ющенко, згодом зауваживши, що Червоненко майже розвалив Запорізьку організацію, в якій не виплачують зарплати. Та “не дочекаєтесь” — мужній екс—начальник охорони лідера “Нашої України” зі сльозами пообіцяв залишатися на містку поруч із капітаном “корабля, який тоне” (окрема думка Червоненка), до кінця. “Найбільша біда всіх наших президентів — в одноканальному надходженні інформації”, — відповів колишній запорізький “губернатор” на закиди глави держави.

Зрештою Червоненка навіть залишили у складі й без того роздутої політради, всупереч пропозиціям запорізьких делегатів його звідти виключити — головуюча Віра Іванівна просто “забула” поста­вити це питання на голосування. Не виключили й “коаліційних” Олександра Третьякова та Едуарда Зейналова — цього разу пані Ульянченко вчасно згадала, що це неможливо зробити, оскільки вони, як народні депутати, входять до ради партії за статутом. Утім це не завадило делегатам проголосувати за вихід із політради за власним бажанням (через високу зайнятість) Андрія Садового, який також, згідно зі статутом, входить до неї як мер обласного центру — Львова.

Леся ШОВКУН