“Зняття “Чорнобильської зони” з Білої Церкви — це спекуляції місцевого рівня”

Цей проект став не лише причиною політичних „розбірок” місцевого масштабу, а й об'єктом уваги високих державних структур. Не зважаючи на те, що висновки міжвідомчої урядової комісії були позитивними, доцільність будівництва цього підприємства продовжують розглядати у столичних владних кабінетах. Ось і 6 жовтня у приміщенні Білоцерківської райдержадміністрації відбулося виїзне засідання комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Головував на зібранні голова комітету ВР з питань екологічної політики Анатолій Семинога. Він сказав, що комітет ставить за мету розглядати питання збереження навколишнього середовища, впливу майбутнього підприємства на річку Рось і екологію в цілому. “Такі підприємства Україні обов'язково потрібні, тому що ми повинні рухатися вперед, і пріоритет нашої держави — підйом економіки і будівництво саме таких підприємств, які будуть найбільш екологічно безпечні”, — заявив він журналістам і додав, що він двома руками “за” нові технології. Дискусія в залі була конструктивною і цікавою. Хоча більш емоційні і не менш цікаві події відбулися в цей час під стінами райдержадміністрації, де зібралися і прихильники, і противники заводу. Більш конкретно про цю подію журналісти місцевих і регіональних ЗМІ довідалися на прес-конференції, яка відбулася одразу після завершення засідання комітету ВР. Заступник міністра промислової політики України Сергій Грищенко уже втретє приїздить до нашого міста у складі компетентних комісій, атому добре володіє ситуацією щодо сталепрокатного заводу. Він вважає її заполітизованою, бо переконаний, що даний проект-абсолютно екологічно безпечний. Це підтвердили і науковці найбільш авторитетних вітчизняних науково-дослідних і проектних інститутів металургійної галузі. До того ж, проект інноваційний. Сергій Георгійович наголосив на цьому, бо переконаний, що Україна повинна орієнтуватися саме на інноваційні інвестиції. Він розповів, що на території сусідньої Росії успішно працює понад два десятки електросталепрокатних заводів подібних до нашого. За такими підприємствами — майбутнє металургійної галузі, адже сьогодні 40 відсотків сталі в Україні виплавляється застарілим методом, а тому й продукція ця не є конкурентоспроможною на світовому ринку. Сергій Грищенко упевнений, що рішення комітету ВР буде об'єктивним і вчетверте він приїде до Білої Церкви перерізати стрічку під час урочистого пуску заводу. Представник компанії „Сіменс” Аксель Юнг гарантував журналістам, як, перед цим, депутатам і урядовцям, передавши офіційний меморандум, що обладнання, яке їхня компанія поставлятиме ТОВ „Євро Фінанс ЛТД” — найкраще і найдосконаліше. „Воно відповідає всім стандартам, — сказав Аксель Юнг. — Я маю на увазі стандарти німецькі і міжнародні, що стосуються охорони довкілля і здоров'я людей. Компанія наша повністю присвятила свою діяльність саме цьому напрямку. Ми не хочемо втручатися в політику, ми займаємося технічною стороною проекту. Але переконаний, що якби цей проект перенести до Австрії чи іншої європейської країни — ми б реалізували його без жодних проблем”.

— В принципі скрізь, у всьому світі у таких проектах виникають екологічні питання у населення, — продовжив Аксель Юнг. — Але вперше у нашій практиці ми побачили те, що відбувалося у Білій Церкві... Вважаю, що усе повинно залишатися у рамках логіки і переконаний, що немає підстав сьогодні ні в кого перешкоджати реалізації цього надсучасного проекту. Судіть самі: за європейськими стандартами допустимий рівень викидів — 20 мг на м3, за українськими — 50 мг на м3. Нашим же проектом передбачені викиди лише 7 мг на м3. Відповів пан Юнг і на запитання журналістів стосовно сталепрокатного шлаку. Він сказав, що ці відходи виробництва складаються із природних елементів — заліза, марганцю, оксиду алюмінію та ін. і після відповідної переробки можуть використовуватися для будівництва доріг і споруд, для укріплення берегів річок (до речі, Рейн укріплений сталепрокатним шлаком) і та ін.

— Екологія — це похідна від технології, — переконаний віце-президент компанії „Євро Фінанс ЛТД” Валентин Макаренко, який теж взяв участь у прес-конференції. — Наш проект — інноваційний, технологічно досконалий, у ньому враховані усі тонкощі і нюанси. Це підтвердили десятки найрізноманітніших експертиз, проведених найкомпетентнішими інститутами, найдосвідченішими фахівцями. Ми готові ще і ще раз пройти будь-які експертизи, бо упевнені у безпечності нашого проекту. Валентин Іванович констатував — що плітки і чутки навколо нового підприємства, безумовно, негативно впливають на імідж компанії. Дійшли вони і до “керівництва „Сіменс”, яке і навіть допустити не могло, що їхні технології можуть бути піддані сумніву. Заважає, звичайно, і той бруд і брехня, що ллється на інвестора зі сторінок газет — місцевих і центральних. Але це не заважає компанії „Євро Фінанс” вести будівництво. „Роботи виконуються у відповідності з графіком, — сказав В. І. Макаренко. — Сьогодні найголовніше завдання — підготувати майданчик для прийомки обладнання. І розпочинати спорудження виробничих корпусів”. Відповів Валентин Макаренко і на запитання журналістів про долю соціальної угоди між інвестором та міською радою. Він запевнив, що незважаючи на опір, який чиниться з боку деяких політичних сил всупереч здоровому глузду, соціальної угоди інвестор не порушить.

— Ми не хочемо втягуватись у ту полеміку, у яку нас намагаються втягнути, — сказав він. — Наша компанія завжди дбатиме про соціальні аспекти. „Євро Фінанс” — соціально спрямована компанія. Людей, які ведуть „боротьбу” проти спорудження у Білій Церкві сталепрокатного заводу, найбільш лякає те, що з міста можуть „зняти четверту зону”. Але, як запевняли учасники виїзного засідання комітету ВР, цього не станеться, що „це спекуляції місцевого рівня, тому можете заспокоїти громадськість”.

Антоніна ТКАЧ