Помилка розвідника

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко доручила створити комісію для перевірки компанії “Авіалінії Антонова”, що є структурною одиницею Авіаційного науково-технічного комплексу (АНТК) імені О. К. Антонова. Привід для цього був, на перший погляд, дуже серйозний — інформація українських контррозвідників із Служби безпеки.

Дивним чином матеріали спецслужби ще до закінчення перевірки потрапили в пресу. З них випливало, что СБУ звинувачує керівництво АНТК ім. О. К. Антонова у виведенні за кордон фінансів, отриманих від експлуатації транспортних літаків Ан-124-100 “Руслан”. Нібито на цій техніці заробляють росіяни, а Україна втрачає позиції на міжнародному ринку авіаперевезень вантажів. Звичайно, тема про “втрату” державою 100 млн. доларів не могла не зацікавити автора, який вирішив провести власне журналістське розслідування. На жаль для професіоналізму контррозвідників, нами не знайдено доказів вказаних звинувачень. Але про все по порядку.

Деякі обвинувачення СБУ відразу видавалися зовсім дивними. Українці, буцімто, порушили законодавство при створенні спільних підприємств Ruslan SALІS (Німеччина) та Ruslan Іnternatіonal (Велика Британія). Але, як відомо, зазначені компанії обслуговують замовлення ООН, НАТО тощо. Важко повірити, що такі знані міжнародні організації підуть на сумнівні схеми. Відповідно, дивує позиція СБУ, яка вважає безкоштовне отримання на баланс державного підприємства акцій прибуткових компаній — втратою для бюджету... Так само дивним видається ставлення Служби до рішень українських судів — адже вони ще в 2006 році встановили законність отримання АНТК акцій іноземних компаній!

Мало того, з’ясувалося, что захисники державної безпеки фактично підкинули Кабінету Міністрів зайву роботу. Всі закиди, викладені у їхній доповіді керівникові уряду, вже неодноразово перевірені іншими, як то кажуть, компетентними органами: Генеральною прокуратурою, Державною податковою адміністрацією, ГоловКРУ, міжвідомчою робочою групою, створеною за дорученням попереднього уряду.

Звичайно, з огляду на конкуренцію силових відомств, Служба безпеки має доводити свою ефективність. Природно також, що СБУ не може відповідати за якість попередньої роботи своїх колег. Але співробітники спецслужби до того самі неоднарозово перевіряли АНТК ім. О. К. Антонова і нічого кримінального не знайшли.

Можна не довіряти роботі попереднього уряду, проте детальний аналіз діяльності “Авіаліній Антонова” проводився вже при нинішньому Кабінеті Міністрів на початку року під час підготовки до розгляду питання щодо ситуації у авіабудуванні на Раді національної безпеки і оборони України.

Незрозуміло, як пильне око контррозвідників не знайшло у пресі розгорнуті відповіді на запитання, що виникли у них з приводу діяльності АНТК. Адже робота із відкритими джерелами інформації є невід’ємною складовою їхньої буденної праці.

Виявляється, схема відносин “Авіаліній Антонова” із закордонними посередниками не змінювалась із початку 90-х років минулого сторіччя, коли її законність підтвердив тоді заступник голови Національного банку України Ігор Мітюков. Головний принцип роботи полягає в тому, що всі витрати за кордоном, пов’язані з експлуатацією літаків, сплачує місцевий агент.

Як кажуть фахівці галузі, сплачувати за проліт літаків, за паливо, аеропортові збори з Києва просто неможливо в умовах забюрократизованої фінансової системи. За кордоном усе це робиться за допомогою системи “банк-клієнт” у режимі реального часу, що надважливо для чартерних авіаперевезень.

Решту грошей іноземний агент перераховує АНТК ім. О. К. Антонова, яке вже в Україні витрачає немалі кошти на технічне обслуговування літаків, їх модернізацію, заробітню плату льотчиків тощо, та ще й сплачує чимало в держбюджет. Діяльність агентів, звичайно, має собівартість. Але, зважаючи, що АНТК (читай — держава) є співвласником цих агентів, їх витрати жорстко контролюються, а прибуток врешті-решт знову-таки повернеться в Україну у вигляді дивідендів.

До речі, витрати АНТК ім. Антонова на оплату цих послуг скоротилися за останні роки з 10—15% до 2—3%. Це пояснюється саме відмовою “Авіаліній Антонова” від сторонніх компаній-агентів і початком плідної співпраці на паритетних засадах із російським партнером — фірмою “Волга — Дніпро” через ті самі Ruslan SALІS та Ruslan Іnternatіonal.

Так, минулого року українські “Руслани” заробили трохи більш як 200 млн. дол. Близько половини з цих коштів “з’їли” витрати, в тому числі на авіапальне, що останніми роками подорожчало у декілька разів, обслуговування літаків у інших державах та інші прямі експлуатаційні витрати, які несуть за АНТК агенти.

Саме ці кошти, як вважає СБУ, “Авіалінії Антонова” і “сховали” за межами України. Тобто так само можна підозрювати, наприклад, МЗС у виведенні за кордон бюджетних коштів під приводом витрат на отримання української власності в іноземних країнах.

У звинуваченнях СБУ є й інша, міжнародна, складова. Фактично українські контррозвідники звинуватили у тіньових операціях німецьку компанію Ruslan SALІS, що працює із НАТО і проходить щорічні перевірки не лише цієї організації, а й відомої аудиторської компанії, що входить до трійки найбільших у світі. Сховати щось від аудиторів просто неможливо.

Якби, приміром, перевіряльник помітив, що Ruslan SALІS купує паливо в декілька разів дорожче, ніж інші фірми, або переказує кошти іноземним структурам за сумнівні послуги, то він би ніколи не підписав позитивний аудиторський висновок. А про роботу із НАТО можна було б взагалі забути. Те ж саме стосується і Ruslan Іnternatіonal. Більше того, у Великій Британії аудитор виконує функції податкової.

Закиди АНТК про втрату ринку взагалі безпідставні. Україна з сімома літаками “Руслан” завжди поступалася Росії, що має удвічі більше літаків у комерційній експлуатації (компанії “Волга—Дніпро” та “Польот”). Крім того, останніми роками ринок ще змінився — Ан-124-100 отримали Лівія й Об’єднані Арабські Емірати.

Хоч як дивно, але навіть зменшення частки “Авіаліній Антонова” на світовому ринку вантажних авіаперевезень із 36% у 2003 році до 25% у 2007-му зовсім не свідчить про втрати позицій компанії. Навпаки, у грошовому вираженні частка українського авіаперевізника зросла більш ніж утричі, бо і ринок росте. Не варто забувати і про те, що таке падіння частково викликане арештами українських літаків у 2003—2004 роках, що відбулись, як пам’ятаємо, аж ніяк не з вини АНТК ім. Антонова, а тодішнього керівництва Фонду держмайна.

Прикро, що співробітники СБУ так помилилися. Адже не хочеться вірити, що поважну службу хтось використовує для досягнення власних корислиних цілей, які далекі від інтересів державної безпеки.

P.S. Коли стаття вже була готова до друку, в юридичній фірмі “Ілляшев та Партнери”, яка представляє інтереси АНТК ім. О. К. Антонова, повідомили, що листом від 30 липня ц. р. Генеральна прокуратура поінформувала, що СБУ справді зверталася до ГПУ з матеріалами перевірок щодо діяльності АНТК, але прокуратурою встановлено, що “підстав для заходів прокурорського реагування не вбачається”.

Як то кажуть, “бігали задурно, зате хоч зігрілися”...

Андрій КРАСНОВ