Віктор Пінчук: “Так, я не зовсім білий і пухнастий”

Учорашній “круглий стіл” у бенкетній залі столичного готелю “Національний” став одним із небагатьох місць, де журналісти можуть “вичепити” “героя нашого часу” Віктора Пінчука. Тема надання безкоштовної адвокатської допомоги для малозабезпечених, яку начебто збирається спонсорувати в масштабах усієї країни Пінчук разом із Соросом, представників мас-медіа цікавила не надто. Зате “акули пера й мікрофона” накинулися на зятя Кучми в “кулуарах”, щойно пан Пінчук відлучився з-за столу. І сталося: один із найзаможніших українців таки розповів дещо пресі. Навіть виглядав охочим до інтерв'ю, що з Віктором Михайловичем буває рідко. Але зараз йому є що сказати, адже в нього зараз є що забирати. Тим часом існує можливість “помиритися”, і саме це пропонує власник заводів, телеканалів і мистецьких центрів.

“Так, мабуть, я не зовсім білий і пухнастий”, — визнав олігарх, відповідаючи на основоположне запитання — щодо можливої доплати за приватизовану ним раніше “Криворіжсталь”. Наступні репліки Пінчука з цього приводу означали: якщо питання до нього існують, отже, придертися є до чого. Але, за словами позафракційного нині народного депутата, після тривалих роздумів він дійшов до того, що потрібно шукати компроміс. Віктор Пінчук розуміє передвиборчу риторику нинішнього Президента з приводу “вкраденої” “Криворіжсталі”, однак вважає, що тепер треба дивитися на проблему об'єктивніше, й апелює до святого — інвестиційного клімату в Україні. Адже вже зараз ставлення Заходу до нашої країни зовсім не таке, як було ще в січні, тобто одразу після помаранчевої революції, коли демократичні здобутки можна було переплавляти в залучення величезних інвестицій в українську економіку. Висновок Пінчука: Захід охолов до України, а новий уряд перестав подавати сигнали для взаємовигідної співпраці.

Як видно, лакмусом у цьому відношенні зять колишнього Президента вважає себе. А точніше — компромісний вихід із судового процесу навколо “Криворіжсталі”, що триває в Київському апеляційному господарському суді. “Наші адвокати запропонували суду зробити паузу і розглянути мирову угоду. Але суд не прийняв цю пропозицію”, — зазначив Віктор Пінчук. (Розшифровка така: суд відхилив клопотання консорціуму “Індустріальна група” про перерву в розгляді справи на тиждень і клопотання консорціуму “Інвестиційно-металургійний союз” про перенесення засідання для врегулювання питань по мировій угоді.) Ніяк не реагує на “мирні ініціативи” Пінчука й уряд, хоча сторона “прихватизаторів” пропонує одразу три чи чотири варіанти “мирової”.

Вагу пропонованих ним компромісів Пінчук оцінює дуже високо: “Це серйозні кроки назустріч керівництву країни. Це компроміс заради країни, заради її демократичного майбутнього. Бо країна в нас красива, а жити нам тут ще довго”. При цьому, каже Пінчук, “уряд має зрозуміти, що неправильно і несучасно просто відбирати. Тим більше, якщо ми йдемо в Європу”. За словами олігарха, напередодні призначеного на середину червня київського “міні-Давосу”, коли до України на форум з'їдуться бізнесмени з усього світу, прийняття судом мирової угоди по “Криворіжсталі” було б дуже добрим знаком для потенційних інвесторів. А інакше — якщо “йти від супротивного” — вони ототожнюють нас із Росією, “де саме зараз виник яскравий приклад, коли проблеми з великим бізнесом вирішуються через вирок суду і дев'ять років тюрми”. А ми ж можемо діяти по-європейськи, каже Пінчук, агітуючи владу піти іншим шляхом — йому назустріч.

Чи значить це, що Віктор Пінчук погоджується доплатити або ж прийме умови уряду щодо дооцінки “Криворіжсталі”? Стосовно цього олігарх говорити не хоче. Він відмовився розкривати журналістам сенс своїх пропозицій, зазначивши, що веде переговори не з пресою, а із зовсім іншими людьми.

Також Пінчук заявив, що, всупереч чуткам, він не продає жоден зі своїх телеканалів, не згортає свій бізнес в Україні і не передає його росіянам. “Я нічого не продаю!” — сказано сильно, хоча й нагадує відому фразу з анекдоту.

Щодо співпраці із Соросом, то в Пінчука з ним немає спільних бізнес-проектів — лише суспільні. І взагалі, Віктор Михайлович не зменшує увагу до громадсько-культурного напряму — запрошує журналістів у Венецію, де вже зовсім скоро в рамках бієнале можна буде відвідати експозицію “пінчуківського” центру сучасного мистецтва. А ще планує вже цього року відкрити під Нікополем меморіальний комплекс козацької слави (бо “там колись Богдан Хмельницький зупинявся перед якимсь походом”), а також павільйон, де будуть виставлені роботи кращих художників України.

Дмитро ЛИХОВІЙ