Антон Яценко: “У в’язницю сяде наклепник, а не журналіст”

30—річний Антон Яценко — один із наймолодших депутатів у парламентській фракції Блоку Тимошенко. Він має вищу юридичну та економічну освіту, у Верховній Раді є головою підкомітету Комітету з питань економічної політики. Наша розмова — про останні події у парламенті та про подані депутатом резонансні законопроекти.
Як джентльмену проти джентльменів

— Пане Антоне, ви нещодавно зареєстрували проект закону, який жваво обговорюють журналісти, — про відповідальність за наклеп. Ви усвідомлюєте, що він зрикошетить по ЗМІ, вдарить по свободі слова?

— Я зареєстрував проект закону про зміни до Кримінального кодексу, який передбачає запровадження кримінальної відповідальності за наклеп, якщо це доведено рішенням суду. Тут не йдеться про переслідування журналістів чи ЗМІ. Йдеться про те, щоб викорінити з нашого життя таку ганебну річ, як наклеп.

До речі, розробляючи цей законопроект, я користувався досвідом Великої Британії. Там якщо джентльмен джентльмена обмовив, і відтак той втратив політичну кар’єру, чи бізнес, чи посаду, — за це передбачається кримінальна відповідальність. Я ніяким чином не намагаюся спинити свободу слова чи зашкодити роботі журналістів.

— Гаразд. Якщо наклеп було здійснено через певну газету чи телепрограму, то цей орган масової інформації нестиме однакову кримінальну відповідальність разом із наклепником?

— Якщо коротко казати, то в тюрму сяде наклепник, а не журналіст чи керівник ЗМІ. Але журналісти повинні ретельно перевіряти факти, щоб не стати знаряддям для зведення рахунків, не виливати безкарно бруд, як це повсюдно є зараз.

А чому ви питаєте лише про цей законопроект? Я подав, скажімо, дуже цікавий законопроект — про заборону мисливства в Україні.

— Цілковиту й абсолютну заборону?

— Так. А ви проти?

— Чому? Я — за. І так звірів мало в державі.

— Я вважаю, що якщо людині подобається вбивати — вона, вибачте, аномальна. Це дикунство, середньовічні забави. До слова, не дуже прихильно таку ідею сприймає багато хто з депутатів — у Верховній Раді чимало мисливців. Мені кажуть: от розвелося стільки вовків, то що, їх не відстрілювати? Відстрілювати! Але цим мусить займатися спеціальна єгерська служба. А в нас же ситуація дійшла до того, що в Україні з’їжджаються полювати з усієї Європи, і проконтролювати вбивства тварин, зокрема й рідкісних, просто неможливо.
“1 радянський карбованець — 1 долар”

— Відомо, що ви також запропонували зміни до Закону “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”. Виплати вкладникам Ощадбанку вже тривають. Чи може парламент розглянути і прийняти ці зміни до закону?

— Я вважаю, що це питання слід розглянути, оскільки воно має величезне суспільне значення. На жаль, унаслідок блокування Верховної Ради і цей законопроект, як низка інших, що стосуються виплат за знеціненими вкладами, не було внесено до порядку денного. Але я за сприяння колег по фракції активно пропонуватиму його до розгляду.

— Пропоновані вами зміни тягнуть за собою дорогі рішення, наприклад, про виплати всіх вкладів у повному обсязі за рахунок держбюджету, причому в короткий час — 2008—2009 роки. Це ж шалені суми...

— Ідеться загалом про суму від 70 до 130 млрд. гривень. Але насамперед слід провести індексацію. Я ж пропоную задіяти механізми для наповнення бюджету, що і дозволить здійснити ці виплати. Це, наприклад, приватизація державних підприємств. Або продаж земель із резервного державного фонду, які зараз законсервовані, не використовуються державою. Їх можна продати з аукціонів і спрямувати кошти на підтримку виплат постраждалим вкладникам Ощадбанку СРСР.

— Ви прораховували, скільки може “коштувати” один радянський карбованець?

— Зараз індексація така: 1 карбованець — 1,06 гривні. Але я би прирівняв один карбованець до одного долара, так буде чесніше. Втім наразі це тільки розмірковування, а не конкретна пропозиція. Я уявляю, як до неї поставиться Мінфін (сміється. — Авт.).
“Чіткого бачення системи держзакупівель у влади немає”

— Питання до вас як до голови підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств економічного комітету Верховної Ради. 12 лютого БЮТ разом із “Регіонами” й комуністами проголосував у першому читанні за законопроект Зварича—Кожемякіна, а “НУНС” — ні, а відтак надійшла погроза з Банкової, що Президент не підпише цей закон. За день потому Олександр Турчинов заявив, що Блок Тимошенко ініціює створення робочої групи за участі всіх фракцій парламенту для доопрацювання закону про держзакупівлі чи створення нового. Проясність ситуацію. Чи запрацювала вже та робоча група?

— На жаль, проект Зварича—Кожемякіна став предметом політичних спекуляцій і політичних розмінів. Насправді це питання “розкручувалося” так: спочатку проект закону про держзакупівлі був поданий Президентом України. На мою думку, проект був дуже сухим. Наприклад, у ньому значно розширювалися повноваження Тендерної палати. Депутати з “НУНС” і БЮТ були за цей законопроект. І раптом Президент його відкликав. Після цього законопроект доопрацьовували експертні групи із секретаріату Президента, мери міст, профільні комітети. Відтак заступники керівників фракцій — Роман Зварич та Андрій Кожемякін — подали цей проект закону на перше читання. За п’ять хвилин до голосування фракція “Наша Україна — Народна самооборона” змінила ставлення і відмовилися голосувати за цей законопроект. Блок Тимошенко — проголосував. Думаю, окремі представники секретаріату намагаються перевести це питання у суто політичну площину і нав’язувати свою точку зору Верховній Раді.

Звісно, Президент має право підписувати чи не підписувати закон. Він має право подавати пропозиції до другого читання законопроекту у ВР. До речі, наші партнери за коаліцією з “НУНС” вважають, що питання мусить бути переглянуте. То давайте переглядати! Але не треба політизувати суто економічний і, я б навіть сказав, суто технічний закон.

— Так закон, який пройшов перше читання, буде доопрацьовуватися, чи таки існує міжфракційна робоча група, яка вироблятиме цілковито нові підходи до державних закупівель, чи в країні діятиме законодавство зразка 2004 року?

— При економічному комітеті Верховної Ради ця група створена. Я входжу до її складу. Але робота, за великим рахунком, не почалася.

У цій сфері існує різнобій думок — є кількадесят законопроектів та пропозицій змін до законопроектів. До прикладу, Президент Ющенко спершу пропонував змінити роль Тендерної палати, а тепер пропонує взагалі знищити її. Очевидно, що чіткого бачення цьому питанні немає. Треба працювати, треба залучати міжнародних експертів, але не влаштовувати полювання на відьом. Я вважаю, що мусить бути створений прозорий механізм контролю за держзакупівлями, який унеможливив би корупцію та “відкати”, який запровадив би чіткі “правила гри”. Цей механізм має влаштовувати і владу на місцях, і розпорядників коштів, і простих громадян, які воліли би, щоб їхні податки трансформувалися потім у бюджеті не на хабарі чиновникам, а на школи, дитсадки, дороги.

— Представниця “регіоналів” Інна Богословська назвала вас та Сергія Осику “ідеологами Тенедрної палати”. Що ви скажете з цього приводу?

— Мені часто закидають те, що я лобіюю Тендерну палату. Звинувачення не за адресою, як—то кажуть. Інша справа, що існуючі претензії до Тендерної палати треба здійснювати в інших формах контролю — громадського чи опозиції. Нагадаю, що я вперше став депутатом парламенту, а от саме Партія регіонів голосувала свого часу за зміни до законопроекту про державні закупівлі. Хочу нагадати, що тодішній керівник фракції “Регіонів” у Верховній Раді Раїса Богатирьова була автором останніх затверджених парламентом змін до цього закону.
“Закон про опозицію треба прийняти. Тільки ж Верховну Раду розблокуйте!”

— Щоб ухвалювати будь—які закони, потрібно, щоб парламент нарешті запрацював. Партія регіонів висунула вимоги, виконання яких є умовою розблокування роботи Верховної Ради, зокрема — ухвалити закон про опозицію. Чи готовий Блок Тимошенко задовольнити ці та інші жорсткі вимоги “регіоналів”?

— БЮТ узагалі шанує опозицію. Ви знаєте, що коли формувалося керівництво Верховної Ради, ми надали опозиції керування важливими комітетами, зокрема, Бюджетним, Комітетом з боротьби із корупцією та оргзлочинністю, Комітетом з фінансів і банківської діяльності та багатьма іншими. Тобто БЮТ ніколи не тримається за посади, а навпаки, дає можливість опозиції ефективно контролювати чинну владу. Чи треба приймати закон про опозицію? Безперечно, треба, опозиція мусить мати відповідний закон, який її захищає. Гадаю, БЮТ готовий докладати зусилля в цьому напрямі. Але, даруйте, для того, щоб прийняти закон, треба, щоб робота парламенту була розблокована!

— Тим часом шоу з кульками влаштовує опозиція. Мається на увазі антинатовська акція Партії регіонів. До речі, БЮТ, який славився індиферентністю у ставленні до українського “походу” в НАТО, змінив ставлення до цього питання після того, як Юлія Тимошенко підписала “лист трьох”? Блок Тимошенко тепер більш пронатовський?

— Проблема ця створена штучно, адже ніхто Україну не приймає до НАТО сьогодні чи завтра, чи через рік. Йдеться про дуже й дуже далеку перспективу. Згаданий вами лист до Генсека НАТО — це документ, який лише декларує наміри. А наші опоненти прокрутили його в піар—просторі ледь не як вступ України в НАТО. Щодо ставлення БЮТ, то в блоці переважають конструктивні настрої, ми діємо в цьому напрямі згідно з законом про основи зовнішньої політики держави — до речі, підтриманим свого часу всіма фракціями, в тому числі й Партією регіонів.

Наталія МУСІЄНКО