Дім, який побудував “Укррудпром”

Усі думки — про можливу реприватизацію ДАК “Укррудпром”, котра сьогодні вже виступає в ролі Асоціації.

Голова міськдержадміністрації Кривого Рогу Юрій Любоненко знає своє “місто-завод”, так би мовити, від під'їзду і до прохідної. Стіни міста — це підприємства гірничо-металургійного комплексу. Тут добувають 90% залізної руди, звідси в міський бюджет надходить практично 90% усіх податкових платежів.

Зрозуміло, влада не знає, що робити, закликаючи аудиторію до компромісних рішень. Якщо 2002 року підприємства міста одержали 1,2 мільярда гривень, то 2004-го — майже в чотири рази більше, 4,3 мільярда гривень. Уперше за десять років кількість прийнятих на роботу перевищила кількість звільнених. Рівень безробіття нижче найнижчих показників в Україні — 1,7%. Промислові підприємства щорік збільшують капітальні вкладення. Народні депутати переконалися в цьому навіч: нові коксові батареї сьогодні будують фактично з нуля. У 2004 році на модернізацію місцевих ГЗК нові власники виділили 1,5 мільярда гривень, а нинішнього цей показник становитиме вже майже 3 мільярди гривень. Для міністра промислової політики Володимира Шандри, який нагадав тут, що знос основних засобів підприємств ГМК сьогодні перевищує 80%, а питома вага безупинного розливу сталі ледь дотягає до 20, це неабиякий аргумент.

На думку міської влади, головне, що проблеми — насамперед екологічні та соціальні — почали розв'язувати, спираючися на власні зароблені кошти. За п'ять років еколого-економічного експерименту побудовано чимало екологічно чистих виробництв. На “Криворіжсталі” депутатам розказали про коксові батареї з нульовим забрудненням атмосфери навіть у разі завантаження коксу і шихти. Скидання шкідливих речовин у річки Саксагань та Інгулець скоротили в чотири рази.

Проте, нагадав заступник голови комітету Валентин Гуров, головну на сьогодні проблему — слушність приватизації “Укррудпрому” — не вдасться розв'язати на місцевому рівні. І дарма, мовляв, залишили без ресурсної бази декілька вітчизняних бізнес-груп. Виходячи з такої логіки, кожній металургійній свашці повинно було дістатися по ковбасці, тобто по родовищу.

Володимир Мовчан, один з авторів закону про особливості приватизації ДАК “Укррудпром”, законність якого вже оспорюють у Конституційному Суді, зовсім не поділяє думки свого колеги. На його думку, приватизація “Укррудпрому” пройшла відповідно до конституційних норм і чинного законодавства. Його підтримує гендиректор Інгулецького ГЗК Володимир Півень. До того ж він рішуче заперечує проти варіанта доплати за можливо недооцінені під час приватизації активи в умовах наявного на ринку дефіциту залізорудної сировини і критичної зношеності основних фондів підприємств галузі.

На запитання Вадима Гурова, як в очах інвесторів забрати негативну ауру, що з'явилася над країною, щойно заговорили про націоналізацію, спробувала відповісти новий керівник Фонду держмайна України Валентина Семенюк. Однак цього разу вона була не така переконлива. Адже в невиконанні інвестзобов'язань нинішніх власників залізорудних активів навряд чи можна звинуватити — прибуток ГЗК, що раніше входили до “Укррудпрому”, торік зріс більш як у 20 разів порівняно з 2003 роком і досяг майже 1 мільярда гривень. Отож заклик нового глави Дніпропетровської облдержадміністрації Юрія Єханурова, мовляв, побешкетували і досить, час працювати, можна вважати вельми конструктивною пропозицією (не для протоколу). Але від нього почули й альтернативний спосіб, як зняти негативну ауру. А саме: у разі, якщо приватизацію підприємств “Укррудпрому” визнають неправомірною, запропонувати власникам замість доплати за активи прийняти додаткові інвестзобов'язання. Оце діло!

Сергій МИКОЛАЄВ