Доленосні горизонти полтавської магнітки

Свого часу “Зоря Полтавщини” знайомила своїх читачів із головним інженером Полтавського гірничо-збагачувального комбінату Віктором Лотоусом, а згодом, навесні нинішнього року, розповідала про його призначення генеральним директором цього підприємства. Відтоді минуло півроку. Наскільки Віктор Вікторович освоївся на новій для нього посаді? Які зміни відбулися в його житті й в діяльності очолюваного ним багатотисячного колективу? Про це наша подальша розмова.

— Дев’ять років я пропрацював головним інженером під керівництвом Володимира Федоровича Бадагова, неодноразово виконував обов’язки директора під час його відряджень, але тільки тепер відчув по-справжньому ношу персональної відповідальності керівника. Це також наука, якою потрібно оволодівати в процесі господарювання. Щодо змін у діяльності колективу комбінату, то вони теж відбулися. Причому певною мірою — революційні, в позитивному значенні цього слова.

—  Ви маєте на увазі вихід Полтавського гірничо-збагачувального комбінату в складі компанії “Феррекспо” на основний майданчик Лондонської фондової біржі?

— Так. Значимість цієї події важко переоцінити, адже “Феррекспо” є однією з 250 найбільших компаній світу, акції яких продаються на Лондонській біржі. Таким чином ми стали першим підприємством в Україні, що має свої цінні папери на згаданій біржі. Комбінат не просто увійшов у світове співтовариство, він здобув реальну можливість інтенсивно розвиватися в найближчі п’ять-десять років. Якщо згадати, що на сьогодні ми освоїли лише десять відсотків одного з найбільших у світі родовищ залізної руди, то неважко уявити масштабність перспектив подальшого розвитку полтавської магнітки.

—  Давайте для початку візьмемо хоча б наступне п’ятиріччя. Яким буде цей період для вашого колективу?

— Без цифр тут не обійтися. При нинішньому щорічному видобутку залізної руди в 28 мільйонів тонн ми вийдемо на рівень 32 мільйони. Залізорудних котунів зараз виробляємо 8,5 мільйона тонн, а будемо — 12 мільйонів. Щоб здійснити намічені плани, потрібно виконати величезний обсяг робіт щодо технічного переоснащення підприємства. Зокрема на п’ятдесят відсотків буде оновлено дільницю виробництва залізорудних котунів, споруджено цех флотації № 2, збільшено обсяги розкривних робіт і видобутку руди в кар’єрі. Водночас зросте продуктивність праці завдяки використанню сучасних потужних великовагових автомобілів “Catterpilar”, екскаваторів “Hitachi” та іншої різної техніки, аналогів якій в Україні поки що немає.

—  Наскільки я зрозумів, мова йде про діюче виробництво. А де перероблятиметься залізна руда Єристівського родовища?

— Досі я розповідав про технічне переозброєння і нарощення потужностей Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. А на базі Єристівського родовища, де вже ведуться розкривні роботи, щоправда, поки що у невеликих обсягах, є плани спорудити ще один гірничо-збагачувальний комбінат. Він вироблятиме стільки ж продукції, скільки й нинішній ПГЗК.

— Даруйте, Вікторе Вікторовичу, але ж для цього потрібно збудувати ще один Комсомольськ! Звідки взяти тисячі людей відповідної кваліфікації?

— Справа в тому, що якби наш комбінат зараз знаходився, скажімо, в Америці, то за тамтешніми технічними стандартами на ньому працювали б не дев’ять тисяч людей, а всього лише п’ять тисяч. Тож і мета технічного переоснащення Полтавського гірничо-збагачувального комбінату полягає як у зниженні собівартості продукції, так і у вивільненні надмірного виробничого персоналу. А на новому гірничо-збагачувальному комбінаті, що стане до ладу буквально через п’ять років, цей персонал буде якраз і не “зайвим”. До речі, Єристівський кар’єр і новий гірничо-збагачувальний комбінат за всіма параметрами відповідатимуть кращим світовим стандартам.

— Судячи зі сказаного вами, нещодавній діловий візит на комбінат членів Ради директорів “Феррекспо” на чолі з Головою Ради директорів Майклом Абрахамсом був не випадковим. Мабуть, зарубіжні гості заодно оцінювали і вашу роботу? Ви дуже хвилювалися?

— Звичайно, хвилювався. Хоча я вже півтора року співпрацюю з генеральним директором “Феррекспо” Майком Оппенгеймером і в нас склалися нормальні стосунки, однак знайомство відразу з групою членів Ради директорів, серед яких були дуже впливові й відомі у світовому бізнесі люди, — подія небуденна. Тим паче, що оцінювалася здатність нашої команди здійснити стратегічний план розвитку комбінату на найближчі п’ять-десять років. Адже багатомільйонні інвестиції, які Рада директорів і акціонери вирішили вкласти в розвиток чорної металургії на Полтавщині, — справа надзвичайно відповідальна. В тому числі й для зміцнення економіки нашої області: тисячі нових робочих місць, вагомі й стабільні надходження в місцевий та республіканський бюджети...

— І як же оцінили члени Ради директорів технічний та інтелектуальний потенціал комбінату й вашої команди?

— Загалом оцінили схвально, хоча я не схильний втішатися цим і спочивати на лаврах. Роботи попереду — непочатий край. Так що про остаточну оцінку членів Ради поговоримо років через п’ять.

А. ЩЕРБАК