Шахти — на волю

Напередодні Дня шахтаря, що традиційно відзначається в останню неділю серпня, гірники Донбасу виявилися, що називається, нарозхват. Намір приїхати до Донецька і привітати гірників із професійним святом та вручити їм державні нагороди попередньо чітко озвучив Президент України Віктор Ющенко. На цю ініціативу по—своєму відреагували в Кабміні. Тому на одній із зустрічей з гірниками сусідньої Луганщини народний депутат від БЮТ Наталія Королевська запевнила, що відзначення Дня шахтаря на державному рівні цьогорік відбудеться таки не в Донецьку, а в Луганську, куди приїде Прем’єр—міністр Юлія Тимошенко. Мовляв, вугільний Донбас — це не тільки Донецьк, де щороку відбувається всеукраїнське відзначення шахтарського свята, а тому нині буде відновлено справедливість на користь Луганська...

Подібні намагання святкувати окремо викликають як мінімум подив. Особливо якщо зважати, що День шахтаря на всеукраїнсьому рівні, як правило, щороку відзначали у різних вугільних регіонах. І не тільки в тому ж Луганську, а й у дніпропетровському Павлограді, львівському Червонограді. Нинішнього року урочисті збори з нагоди професійного свята, в яких, як завше, беруть участь представники всіх вугільних регіонів, попередньо запланували провести в Донецьку. Отож глава держави й при­їхав сюди, аби привітати з Днем шахтаря більше 100 тисяч гірників, які працюють безпосередньо на шахтах Донеччини, та всіх їхніх колег з інших вугільних областей держави.

Окрім участі у святкових заходах, Віктор Ющенко також висловив бажання особисто вивчити ситуацію з реформування вугільної промисловості і особливо із заходами щодо безпеки ведення гірничих робіт. Як відомо, не так давно — 5 серпня — Президент своїм Указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони від 30 травня поточного року “Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи задля підвищення безпеки праці в цій галузі”. Поки, на жаль, РНБО визнала нинішній стан промислової безпеки та охорони праці у вітчизняній вугільній промисловості незадовільним.

Відразу після прибуття до Донецька глава дер­жави побував у Красноармійську, де відвідав шахту “Красноармійська—Західна №1” ВАТ “Шахтоуправління “Покровське”. Згадане вугільне підприємство нині по праву вважається флагманом вітчизняної вугільної промисловості. За час екс­плуатації з 1990 року на порівняно молодій шахті підняли на—гора понад 60 мільйоннів тонн палива.А щорічний вуглевидобуток тут довели спершу до п’яти, а потім і шести мільйонів тонн! І трудовий колектив “красноармійців” не збирається зупинятися на досягнутому, а продовжує розвивати виробництво. Про це, зокрема свідчить зведення другої черги шахти, куди входять новий блок та вугільно—збагачувальна фабрика, з ходом будівництва яких і ознайомився Віктор Ющенко.

Усе побачене справило на Віктора Ющенка враження і тому на зустрічі з журналістами він навіть назвав успішну роботу шахти “Красноармійська—Західна №1”, де видобувається 10 відсотків українського вугілля, одним із перших прикладів реформ, які вже проведені на окремо взятому вугільному підприємстві. “Це стало можливим завдяки головній обставині — на шахту прийшов зацікавлений господар, — вважає Президент. — Успішна робота підприємства є чіткою відповіддю на те, як треба робити нормальну економіку, дати людям солідну зарплату (середній заробіток на шахті—лідері — 3 тисячі 600 гривень, а гірничі робітники мають 7,600 щомісяця), нові робочі місця. Тобто тут ми маємо маленький приклад реформ, які в перспективі очікають на всю галузь у цілому”.

До речі, “проблемою №1” вітчизняної вугільної галузі глава держави вважає саме відсутність і очевидне “забалакування” тих же реформ. “Реформи, — наголосив він, — це те, що зараз найперше треба зробити для шахтарів, держави, вугільної промисловості та економіки. І потрібно зробити все, аби ми не втратили наступний рік. У нас є всі підстави і передумови для проведення реформ. Потрібна тільки воля”.

Наголошуючи на необхідності проведення реформ, глава держави виступає за активніше залучення приватних інвестицій. Зрештою, в доцільності такого кроку переконує й приклад уже згадуваної “Красноармійської—Західної №1”, куди інвестор на першому етапі вклав 1 мільярд 200 мільйонів гривень. “На мою думку, не треба боятися акціонування шахт, — каже він. — І не треба боятися, що поруч із державою з’явиться інша відповідальна сторона, яка принесе гроші, що їх дер­жава ніколи не вкладе в цю галузь, дасть людям зарплату, робочі місця, безпеку”.

Павло КУЩ