Юрій Луценко: “БЮТ і “НУНС”, — як білок і жовток: у сумі дають міцну субстанцію, яка збиває з ніг”

Сьогодні у Верховній Раді планується розглянути кандидатуру Юлії Тимошенко на пост Прем’єр—міністра України. При цьому парламент іще мусить обрати керівництво ВР і, не виключено, почати ухвалення пакета законів, передбачених коаліційною угодою.
Перший номер виборчого списку “Нашої України — Народної самооборони” Юрій Луценко впевнений, що сьогодні Україна матиме Прем’єра. Кореспондент “України Молодої” зустрівся з Луценком після суботніх консультацій, що відбулися між БЮТ і “НУНС”. “Помаранчеві” обговорювали розподіл міністерських посад. За словами Луценка, це була перша зустріч на цю тему між партнерами. Учора, перед голосуванням за Тимошенко, коаліціанти зустрічалися з Президентом, аби остаточно утрясти перелік претендентів на урядові крісла. БЮТ і “НУНС” хочуть проголосувати за весь склад Кабміну також сьогодні.
“Комуніст може бути першим віце—спікером, але я проти Мартинюка”

—  Пане Юрію, у вівторок у парламенті планується розглянути чимало питань, і день обіцяє бути важким. Як ви гадаєте, чи вдасться проголосувати за кандидатуру Прем’єра?

— Мені здається, що важкі дні — це коли парламент нічого не робить. Той день, коли ми, незважаючи на скепсис наших опонентів, обрали Голову Верховної Ради, і вівторок, коли ми оберемо Прем’єр—міністра, — це нормальні дні. Тому я спокійний.

—  Одначе, перш ніж проголосувати за Прем’єра, треба обрати віце—спікерів, керівництво комітетів, врахувати пакет законопроектів, про який домовилися БЮТ і “НУ-НС”...

— Тут ключовою є норма про п’ятиденний термін розгляду кандидатури Прем’єра після того, як відповідне подання надійшло від Президента. Як заявив Яценюк, у вівторок за будь—якої погоди будемо розглядати кандидатуру Прем’єра. Звичайно, було б непогано, якби при цьому ми скомплектували і керівництво Верховної Ради. Ми підтверджуємо, що готові віддати посаду першого віце—спікера опозиції. Але в цю мить, коли ми розмовляємо, такої кандидатури не внесено. Є різні балачки, але офіційно не внесено нікого.

—  Тобто опозиція мусить подати проект постанови про призначення віце—спікера?

— Або проект постанови, або офіційне звернення за підписами лідерів фракцій, що не увійшли до коаліції. Дехто казав, що є погоджена кандидатура — Мартинюк. Тоді я хочу бачити звернення, під яким будуть підписи Януковича, Литвина, Симоненка. Нехай вносять подання, тоді будемо голосувати.

З іншого боку, ми чесно кажемо, що не можемо нав’язати цю кандидатуру опозиції, але й вони не можуть і нехай не стараються нав’язати нам деструктивного кандидата, як, наприклад, комуніст Адам Мартинюк.

—  А чому він деструктивна кандидатура?

— Якби я або інший депутат не знали Мартинюка за роботою в минулих скликаннях, то спокійно розглянули б його кандидатуру. Але ми знаємо Адама Івановича як майстра на всі руки щодо маніпулювання Регламентом ВР.

—  Де гарантія, що, коли віце—спікером буде обрано чи “регіоналку” Богатирьову, чи Колесникова, вони не діятимуть так само, як Мартинюк?

— Гарантії немає. Ми не знаємо, як вони поведуться, але ми знаємо, як поведеться Мартинюк. Тому там є шанс на нормальну роботу. Адам Іванович такого шансу не дає. Не тому що він комуніст...

—  А у вас у фракції кажуть, що не хочуть бачити Мартинюка в президії, бо він якраз комуніст, і не голосуватимуть за жодного іншого висуванця КПУ.

— Я висловлюю свою позицію. Вважаю, що в Україні кожен має право сповідувати свої переконання. Вибори показали, що ідеї Комуністичної партії все ще мають певну підтримку в суспільстві. Більшу чи меншу — це інше питання, але люди делегують їх у парламент. І ми маємо з цим рахуватися.

—  Як ви гадаєте, чому Партія регіонів замість того, щоб висунути на першого віце—спікера свого представника, пропонує на цю посаду Мартинюка — людину з іншої фракції?

— У Партії регіонів дуже складна внутрішня ситуація. У них є кілька кандидатів на посаду віце—спікера. Аби не віддавати перевагу жодному з партійних середовищ, вони висувають когось третього. Ми не заперечуємо: це їхні внутрішні проблеми, і ми не проти, щоб вони вирішували їх саме в такий спосіб. Але нехай пропонують таку людину, яка хоча б теоретично не буде порушувати регламент.
“Я впевнений, що Юлія Володимирівна стане Прем’єр—міністром”

—  Наскільки впевнені, що Прем’єром буде Юлія Володимирівна? Чи є загрози, які можуть завадити їй стати главою уряду?

— Я впевнений, що Юлія Володимирівна стане Прем’єр—міністром України. Хоча загрози оцінюються вже не на десятки, а на сотні мільйонів [доларів]. Однак, якщо навіть при таємному голосуванні ми забезпечили стовідсоткове голосування тих, хто підписався під угодою про створення демократичної коаліції, то й поіменне голосування картками буде результативним.

А щодо наших команд... Недавно я згадував Помаранчеву революцію, виборчу кампанію, згадував яйце, яке в Івано—Франківську кинули у Прем’єра. Яйце — один із наших символів. А в ньому є і білок, і жовток (сміється). Окремо вони суверенно—плинні, але в сумі дають дуже міцну субстанцію. Історія показала, що, об’єднуючись, ми даємо набагато кращий результат, ніж поодинці. Тому все в нас буде добре.

—  І все ж, можливо, для більшої певності вартувало якось заохотити Блок Литвина до голосування за Прем’єра та уряд?

— Чесно кажучи, мене чорти беруть від публічної демагогії, якою займається Литвин! Я протягом усієї виборчої кампанії і після виборів не робив надто критичних зауважень в його бік. Я дійсно вважав, що маленькі партії є небезпечними з огляду на те, що вони можуть стати черговими “морозівцями”. Але сподівався, що Володимиру Михайловичу досить державної мудрості, аби бути відповідальним політиком. Тим більше що на всіх парканах було написано “Країні потрібен Литвин”. Я сподівався, що малася на увазі саме Україна.

Сьогодні бачимо дивну картину: Володимир Михайлович, який так принципово розповідає про недоліки всіх політичних сил, сам не хоче брати на себе відповідальність ні за що. Він каже, що треба робити і те, і те, а сам гальмує конструктивну роботу не менше, ніж Партія регіонів. Він сьогодні ніяк не може зійти з пози невизнаного генія і запропонувати врешті—решт когось у президію Верховної Ради. Коли він зі всіх екранів розповідає, що треба рятувати країну і треба рухатися вперед, то я згадую одне: ніщо так не вибиває із сідла, як небажання їхати. Ну нема в чоловіка бажання їхати: він хоче, щоб усі провалились, і тоді він прийде рятувати країну.

—  Чи будете пропонувати Литвину таки долучитися до коаліції, чи будуть якісь звабливі пропозиції для нього?

— Ми вже стільки разів протягували руку, що я вже не бачу потреби повторювати: двері в коаліцію не зачинені. Мова не йде про роль “шісток” чи слуг, як про це каже Володимир Михайлович. Може, в нього комплекс виробився, поки він працював в Адміністрації Президента [Леоніда Кучми], але в демократичній коаліції йдеться про рівноправних партнерів. Хто хоче працювати — отримує вдосталь можливостей для цього. А хто не хоче, той завжди знайде пояснення.
“На одну міністерську посаду в нас претендує до чотирьох осіб”

—  Під час виборчої кампанії ви говорили про те, що вашій “Народній самообороні” у новій структурі влади відійде антикорупційний блок посад. Що малося на увазі, про які посади та які інституції йдеться? І чи ще йдеться взагалі?

— Між БЮТ і “НУ-НС” є угода про розподіл політичної відповідальності за формування уряду. Угода цікава: якщо подивитися на те, які міністерства відходять команді Юлії Володимирівни, а які — команді В’ячеслава Кириленка, то видно, що тільки жіноча рука вміє красиво укладати асфальт (сміється). Але мене найбільше хвилює антикорупційний напрям. Для мене головне, щоб у нас був новий міністр внутрішніх справ, новий Генеральний прокурор. Упевнений, що в цьому — запорука кращого життя в Україні. Я розумію, що ні міліція, ні прокуратура не вирощують хліб і не плавлять метал, але без подолання всеохопної корупції не буде добра в Україні.

Щодо посад, то до сьогоднішнього дня (суботи. — Авт.) ми взагалі не розмовляли про конкретні персоналії. І я не можу конкретно сказати, хто очолить те чи інше “силове” відомство. Тим більше що більшість із цих посад є винятковою прерогативою Президента. Сьогодні, при першій розмові щодо кадрового розподілу, яка відбулася між “НУНС” і БЮТ, Юлія Володимирівна сказала дуже чітко: якщо хтось із наших потягне в бік хоча б копійку бюджетних коштів — міністр внутрішніх справ прямо має заявити Прем’єр—міністру чи на засіданні уряду.

—  Про що ви ще говорили на цій зустрічі із “тимошенківцями”?

—“НУ-НС” оголосила приблизних кандидатів на посади міністрів. БЮТ узяв тайм—аут до понеділка. Правда, ми вже знаємо, хто не буде міністрами, деякі фігури нас особливо цікавили.

—  Ідеться про право вето вашого блоку на пропозиції БЮТ?

— Ні, була дружня розмова. Ми спитали: “А такий—то буде міністром?” — “Ні, не буде”. — “А такий—то?” — “Також не буде”. Ну, нас це дуже порадувало. Очевидно, і в БЮТ є такі самі запитання до нас. Але в даному випадку, думаю, до вето не дійде. Всі розуміють, що команда має працювати злагоджено, і тому люди, які, можливо, є класними фахівцями, не завжди є класними членами команд.

—  Коли будуть остаточно готові кандидатури?

— У вівторок. Спочатку проголосуємо за Прем’єра, потім — за склад уряду.

—  По скільки в середньому кандидатів претендує на міністерську посаду?

— На різні — по—різному. Хоча, наприклад, із квоти “НУ-НС” я не знаю жодного міністерства, на яке нема принаймні двох кандидатів. Іноді є й чотири кандидати. В понеділок — зустріч із Президентом. Його точка зору буде достатньо впливовою в оцінці кандидатів і визначенні остаточного рішення, яке прийме фракція.
“Цей глава МВС має бути останнім міліціонером. Надалі в нас має бути поліція”

—  Кого від “НУ-НС” пропонують на посаду міністра внутрішніх справ, який за сумісництвом може бути також віце—прем’єром із “силових” питань?

— Я не бачу потреби в такому поєднанні. Яку роботу може координувати такий віце—прем’єр? Він не може координувати голову СБУ, бо останній підпорядкований не урядові, а Президенту. Він не може координувати Внутрішні війська, які в перспективі будуть підпорядковані главі держави. Залишається тільки два міністерства — внутрішніх справ і з питань надзвичайних ситуацій.

—  А Міноборони?

— Міністерство оборони — не правоохоронний орган. У чому координувати діяльність армії та міліції? За час своєї роботи, коли я був міністром внутрішніх справ, пам’ятаю тільки один такий випадок — вибухи у Новобогданівці, де треба було координувати три відомства. Але й без такого віце—прем’єра ми зробили все, щоб і МВС, і МНС, і армія провели злагоджену роботу.

—  Ваше прізвище є серед кандидатів на посаду міністра внутрішніх справ?

— Так, це не секрет. Але я не єдиний кандидат. Після Луценка стоїть кома, і є ще два прізвища. Остаточне слово — за Президентом. Скажу відверто, для “Самооборони” сьогодні пріоритетом є зміна Генпрокуратури і МВС, а не просто зміна прізвищ. Мій гіркий досвід вчить, що МВС без прокуратури залишається неефективним: міністерство може ініціювати справу, але довести до кінця не здатне. Тому в даному випадку треба оновити обидва органи. Ключ — у Генпрокуратурі, бо на ній обов’язок довести до кінця резонансні справи, які лежать там роками. Впевнений, що настав час таких змін, аби для тих, кого в народі називають “не пойман — не вор”, буква закону склалася у дуже непристойне слово.

Я б із задоволенням попрацював і в парламенті. В мене є багато ідей, як змінити законодавство, щоб діяльність правоохоронної системи була ефективнішою. Ми регулярно зустрічаємося зі спеціалістами, з колишніми керівниками МВС і готуємо цей пакет законодавства. Ми вже приготували три ключових закони: це закон про органи внутрішніх справ, про міліцію, про дорожній рух, також дошліфовується закон про Антикорупційне бюро. Ми вивчали досвід сусідніх країн, спеціально виїжджали і в Словаччину, і в Румунію, і в Польщу.

Ми вважаємо, що наступний міністр внутрішніх справ має бути останнім міліціонером. Треба прийняти закон про поліцію, і досить бавитися в радянські казки.

—  Як зміниться структура органів внутрішніх справ при переході на поліцію?

— Має існувати міністр внутрішніх справ. В нього має бути перший заступник, начальник національної поліції, із усім набором по боротьбі з організованою злочинністю, економічною злочинністю, незаконним обігом наркотиків і іншими підрозділами. Має існувати національна гвардія, дорожня поліція, патрульна служба. Наступна одиниця — Антикорупційне бюро, винятковою прерогативою якого буде розслідування злочинів високопосадовців: передусім нині фактично недоторканних міністрів, депутатів, суддів, прокурорів. Треба нарешті організувати взаємодію фінансової розвідки та поліції. Наприклад, у Словаччині в прямому режимі відслідковуються всі фінансові операції з оборотом понад 12 тисяч євро. Поліція може припинити ці операції на 72 години, а потім — за рішенням суду. Якби в нас таке було, то Щербань ніколи б не вивіз свої брудні мільйони.

—  Коли можуть бути прийняті ці закони?

— Думаю, внесемо їх до кінця цього року. Вважав би успіхом, якби їх вдалося прийняти до літа. Почати 2009 рік із національною поліцією, з Антикорупційним бюро, навести порядок на дорогах, серйозно обмежити контрабанду — це був би великий успіх.

—  Минулого тижня ви зареєстрували у Верховній Раді законопроект про висловлення недовіри Генпрокурору Олександрові Медведьку. Його відставка — майже вирішена справа?

— Є два шляхи — або висловлення недовіри Генпрокурору, або його самостійне рішення про відставку. Я не тримаю жодного особистого зла на Олександра Івановича Медведька. Він є доброю людиною, але свої посадові обов’язки він явно не витягує. Тому я думаю, що може бути і такий варіант. Якщо ні, то доведеться висловлювати йому недовіру.

—  Президент підтримує намір висловити недовіру Генпрокурору?

— Наскільки розумію, так, адже глава держави неодноразово казав про необхідність заміни системи МВС і Генпрокуратури. В даному випадку не можу сказати, що це узгоджено. Щодо Президента, то почуємо його слова вже найближчим часом.

— У випадку звільнення Медведька претендентом на пост Генпрокурора буде хтось із “Народної самооборони”?

— Подання на Генпрокурора — це виключно прерогатива Президента. В 2006 році глава держави спитав мою точку зору, хто міг би бути ефективним Генпрокурором. Я придивився до працівників прокуратури і вніс йому свою пропозицію. Тому для мене, наприклад, поява Віктора Шемчука в найгарячіший момент протистояння між реваншистами і демократичними силами не була несподіванкою (йдеться про призначення Шемчука виконувачем обов’язків Генпрокурора після скандальних подій навколо ГПУ в кінці травня, коли на посаді було поновлено, а потім звільнено Піскуна.). Подивимося, як буде зараз. Я вважаю Шемчука достойною кандидатурою.
А тим часом...

Президент Віктор Ющенко вчора провів зустріч із лідерами коаліції демократичних сил — Юлією Тимошенко, В’ячеславом Кириленком та Юрієм Луценком. Як повідомляє прес—служба глави держави, у ході зустрічі народні депутати поінформували Ющенка про підготовку очолюваних ними демократичних сил до сьогоднішнього засідання Верховної Ради, на якому має відбутися голосування за призначення Прем’єр—міністром Юлії Тимошенко. Президент висловив сподівання, що засідання ВР відбудеться у відповідності до Регламенту Верховної Ради і носитиме продуктивний характер. У цьому контексті В.Ю. вкотре наголосив на тому, що коаліції потрібно налагоджувати ефективну співпрацю з опозиційними фракціями.

Володимир СЕМКІВ