Зачіска “під Юлю”

Якщо Президент сьогодні, як заплановано, таки звернеться нарешті до Верховної Ради зі своїм щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України, то це, не виключено, буде останнє послання до українського парламенту глави держави, наділеного бодай такою владою. Звісно, проект Основного закону, запропонований Блоком Тимошенко, містить й інші зміни — зокрема, ґрунтовну реформу судової системи, перехід на контрактну армію тощо. Але головним і, безперечно, найважливішим на даному етапі як для його творців, так і для їхніх опонентів, є перерозподіл владних повноважень. БЮТ уже давно, спершу тишком—нишком, а потім уже й не приховуючи просуває до втілення ідею парламентської республіки. Ще трошки, і “колективна безвідповідальність”, як називає парламентську республіку палкий прихильник президентської форми правління, лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок, запанує в Україні не на словах, а на підкріпленому нормами Конституції ділі.

Прискорення в обмін на хабарі. Лише політичні?

Нова, кардинально відмінна від чинної Конституція може вступити в дію ще цього року. Нагадаємо, що внесення змін до Основного закону — це досить тривала процедура: спершу парламент повинен щонайменше 226 голосами проголосувати за те, аби направити вже підготовлений законопроект до Конституційного Суду, потім, після належного висновку КС, проголосувати за нього в першому читанні, і лише на наступній сесії парламенту понад 300 голосами затвердити нову редакцію остаточно. Здавалося б, з огляду на стоси справ, які перебувають на розгляді КС, і постійні “розборки” у ВР, процес мав би розтягнутися надовго. Але апологети конституційної реформи в обох її варіантах зі шкіри пнуться, аби провернути справу якнайшвидше. І з огляду на те, що Банкова з її “президентським” проектом на владному олімпі зараз залишається фактично супроти всіх, поставити на цю “конячку”, мабуть, ризикне не кожен навіть азартний гравець. Утім розклади можуть змінитися на 180 градусів. І козирі в цій грі, хоч як це дико звучить для учасників Помаранчевої революції, належать Партії регіонів, яка може обрати сторону або Тимошенко, або Ющенка.

Наразі все йде до того, що ПР може підтримати варіант Конституції від БЮТ (або від Медведчука, Задорожного чи кого там іще з легендарних “кучмістів” називають автором “тимошенківського” проекту Основного закону). Космічні за масштабами права опозиції, де—факто двопартійна система (очевидно, що за нинішніх обставин цими двома партіями будуть ПР і БЮТ), “смішний” за повноваженнями Президент — наразі “Регіони” це цілком влаштовує. Принаймні одну їхню частину. Але є ще й інша, так звана “ахметовська” (на противагу “януковичівській”), яка виступає швидше за єднання з ВАЮ, ніж із ЮВТ. У цьому таборі нібито й досі не втрачають надії на “коаліцію об’єднання України” (себто ПР із “НУНС”) і не надто тішаться перспективами парламентської республіки.
Не “ширка”, а “ситуативне голосування”

Судячи з того, що нібито “стовідсоткове” голосування за створення тимчасової “конституційної” комісії одразу після вихідних уже вчора почало виглядати примарним, переговорний процес іще триває. В усіх напрямах і варіантах. І, не виключено, до початку процесу конституційного щонайменше цього тижня ВР так і не дійде.

Утім усі такі переговори в Україні, на жаль, уже традиційно відбуваються кулуарно. А “на люди” лунають такі коментарі.

Перший віце—прем’єр, БЮТівець Олександр Турчинов не приховує, що БЮТ сподівається на підтримку “всіх політичних сил”, в тому числі й “некоаліційних”. А його соратник по партії, народний депутат Володимир Яворівський, уже заздалегідь “перепрошує” за те, вкупі з якими силами БЮТ врешті планує ухвалити “свою” Конституцію. “Я єдине що хочу сказати, щоб... не подумали про те, що створюється так звана “ширка”, або широка коаліція. Можуть бути ситуативні просто голосування”, — заявив Яворівський в ефірі радіо “Ера”.
КПУ відправить Президента на суботник

Комуністи в особі свого лідера Петра Симоненка не приховують, що заради переходу до парламентської республіки готові підтримати хоч БЮТ, хоч ПР, хоч бандерівця з рогами. Персек КПУ наголосив: його фракція поділяє ту позицію, що саме парламент повинен затверджувати склад уряду. А Президенту комуністи згодні делегувати “частину представницьких функцій”: “Зокрема, він може видавати нагороди, відкривати музеї, організовувати суботники”, — пояснив Симоненко.

Натомість гордо “нейтральний” Володимир Литвин запевняє, що його блок не голосуватиме за зміни до Конституції ні у варіанті БЮТ, ні у варіанті Президента. “Сьогодні Конституція вже перетворилася на інструмент політичної боротьби, — зауважив Литвин в ефірі ICTV. — Ми не будемо брати участь у цій похоронній процесії, бо це буде означати остаточне поховання країни”.
А “Регіони” пишуть щось своє

А в “Нашій Україні — Народній самообороні”, де також нуртують внутрішні суперечки, поки що сподіваються бодай на те, щоб затягнути процес якнайдовше. Зрештою, якщо не встигнути зі змінами до Конституції цього року, то потім уже й президентські вибори розпочнуться, а під час гри правила змінювати некомільфо...

Тому, за словами нардепа Олександра Третьякова, “НУНС” наполягатиме на постатейному розгляді проекту нової Конституції — так і “люди почують, що ми хочемо там міняти”, і “кожна політична сила “покаже своє справжнє обличчя”...

Між іншим, хоча після публікації в інтернеті проекту Основного закону від БЮТ більшість оглядачів чомусь вирішили, що цей документ — продукт спільної творчості “тимошенківців” і Партії регіонів, у ПР це категорично заперечують. Як заявив журналістам нардеп Андрій Клюєв, “регіонали” вже написали власний, унікальний проект змін до Конституції, який учора планували обговорити на політраді, а найближчим часом — внести на розгляд ВР.

Буква проекту

БЮТ хоче лишити Президента тільки “для галочки”

До міністрів і дипломатів Президенту зась

Як випливає з проекту Конституції по—БЮТівськи, опублікованого сайтом “Главред”, посада Президента існуватиме й надалі. Більше того, його, принаймні за згаданим проектом, навіть не пропонується обирати в парламенті, хоч такі пропозиції, за чутками, під час підготовки змін лунали неодноразово. Але той факт, що главу держави й надалі обиратимуть всенародним голосуванням — слабка втіха для посадовця, якому зможе поспівчувати навіть англійська королева.

У разі затвердження запропонованого Блоком Тимошенко проекту Основного закону, Президент не матиме жодного впливу на уряд, втративши право ініціювати його відставку й пропонувати Верховній Раді кандидатури міністрів оборони та закордонних справ. Подання глави держави на призначення Прем’єр—міністра також буде не потрібне. Навіть послів України в інших державах Президент призначатиме лише за поданням Прем’єра. Адже зовнішньополітичною діяльністю держави її глава за версією БЮТ більше не керуватиме, а лише “координуватиме” її. Хоча право ухвалювати рішення про визнання іноземних держав залишається за ним.

Майже “доторканний”, ще гарант...

Розпустити парламент гарант Конституції (а він таки залишається її гарантом) тепер зможе тільки у двох випадках: якщо законодавчий орган упродовж 60 днів після відставки попереднього Кабміну не сформував уряд, або протягом 30 днів не може розпочатися сесія ВР. Але навіть у такому разі відповідний указ Президента можна оскаржити в Конституційному Суді.

Також БЮТ пропонує значно спростити процедуру імпічменту й обмежити недоторканність глави держави, проти якого тепер можна порушувати кримінальну або іншу справу, однак не можна арештувати до набрання законної сили обвинувального вироку суду.

...але не Головнокомандувач

Зате після ухвалення нової Конституції глава держави й надалі зможе звертатися до народу та Верховної Ради з посланнями, а також отримає право призначати за народною ініціативою Всеукраїнський референдум не лише щодо змін до Основного закону, а й щодо довіри парламенту, і, нарешті, призначати... Головнокомандувача Збройних сил. Позаяк сам Президент цих повноважень більше не матиме.

Раду національної безпеки й оборони він очолюватиме й надалі, однак повноваження РНБО значно урізаються (втім, кажуть, спершу цей орган взагалі пропонувалося ліквідувати). Склад Радбезу жорстко обмежується — дев’ятьма конкретно визначеними особами, п’ятеро з яких є членами Кабміну, а сама РНБО збирається лише в критичних для держави випадках — необхідності оголосити надзвичайний чи воєнний стан, загрози територіальній цілісності чи незалежності тощо.

Всесильний “канцлер”

Зрозуміло, що за умов, коли в Президента повноважень фактично не залишиться, вони переходять до іншого інституту влади. У даному випадку — до Кабміну, який буде відповідальним лише перед Верховною Радою і його керівника. Прем’єр—міністр пропонує на затвердження парламенту всіх без винятку міністрів, а уряду — голів обласних держадміністрацій, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України.

А призначатиме Прем’єр—міністра, як і в чинній Конституції, Верховна Рада. Причому кандидатура майбутнього глави Кабміну буде визначена “автоматично”: згідно з “БЮТівським” проектом, ця посада відходить до лідера політичної сили, яка перемогла на виборах.

Партія диктує: кандидате, зміни личко!

Щодо самих виборів, то їхнє “обличчя” теж повністю змінюється. Пропорційна система залишається, однак, як уже давно обіцяють політики, списки стануть відкритими. Проте прозорості виборчому процесу це анітрохи не додасть, і ось чому: згідно з варіантом Конституції від БЮТ, протягом семи днів після (!) затвердження результатів виборів партія може змінювати черговість кандидатів у своїх виборчих списках. Однак навіть якщо ви не побачите у ВР на місці “свого хлопця”, за якого голосували, мафіозі—латифундиста, то ще не факт, що “свій хлопець” залишиться депутатом надовго. Оскільки за рішенням керівного органу партії його можуть виключити з фракції, що автоматично потягне за собою складання мандату. При цьому, згідно зі змінами до іншої статті, партійні рішення в суді не оскаржуються. А норму про те, що нардеп голосує лише особисто, пропонується виключити взагалі. Зрештою, за новим варіантом виборчої системи депутати в парламент можуть і не ходити — достатньо присутності там керівництва фракції, яке однаково все вирішуватиме.

Більшість і опозиція зметикують на двох

Як передбачають експерти, ухвалення Конституції у варіанті БЮТ сприятиме фактичному затвердженню в Україні двопартійної системи. Щоправда, прохідний бар’єр пропонується знизити до 1 відсотка (проти чого, подейкують, протестували ситуативні партнери “тимошенківців” за конституційною реформою — Партія регіонів). Зате сама виборча кампанія проходитиме у два тури. До другого виходять дві сили, які набрали найбільше голосів у першому. Партія чи блок—переможець отримує у ВР більшість, його лідер — посаду Прем’єра. А сила—невдаха називається опозицією і... призначає Голову ВР. Окрім того, цій дивній “опозиції” відведено чимало інших посад, включно з одним віце—прем’єром, заступниками міністрів (до слова, міністри мають право залишатися народними депутатами) і Генпрокурором. До речі, самого Генпрокурора затверджує парламент 150 голосами.

Зоряна КРІТ

 
Оцінки експертів

Олексій Гарань,
професор політології, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА:

— Нинішній конституційний процес значною мірою пов’язаний із наступними президентськими виборами. Ми маємо трьох основних претендентів на пост глави держави: Ющенко, Тимошенко, Янукович. В експертному, політичному і бізнесовому середовищі побоюються президента з широкими повноваженнями. Якщо він одержить велику владу, то де гарантія, що вона буде використовуватися в правильному напрямку? Бояться і Ющенка, і Тимошенко, і Януковича. І навіть Ахметов боїться Януковича. Тому зараз більша частина політикуму схиляється до розширення повноважень парламенту та уряду.

БЮТ оперує подібною аргументацією. Крім того, в Блоці Тимошенко усвідомлюють, що шанс здобути підтримку конституційної більшості у Верховній Раді мають ті зміни Основного закону, які передбачатимуть розширення повноважень парламенту й уряду, а не Президента.

Президент створив при собі Національну конституційну раду і фактично хотів зіграти в обхід парламенту. Але після рішення Конституційного Суду цей шлях закрито. Президент використовував Конституційну раду як елемент тиску. За таких умов, тим більше коли президентська сторона постійно виступала зі звинуваченнями на адресу Тимошенко, БЮТ використав свій сильний козир — “проводимо конституційні зміни в парламенті, без референдуму”.

Але я б не говорив про те, що БЮТ співпрацюватиме в конституційному процесі винятково з Партією регіонів. Може бути і компроміс: політреформа проводиться в стінах Верховної Ради, але з активним залученням президентської сторони. На жаль, між усіма гравцями є сильні суперечності. А ми маємо подумати про ту модель, яка функціонуватиме в Україні незалежно від персоналій. Раніше я вважав, що для нас найкращий французький варіант: сильний Президент і “двоголова” виконавча влада. Але ми побачили, що така схема в Україні неефективна. Тому зараз я схиляюся до польського варіанта — єдина вертикаль виконавчої влади і Президент, який виконує функції гаранта Конституції, балансира.

Вадим Карасьов,
директор Інституту глобальних стратегій, радник голови секретаріату Президента:

— Ініціативи БЮТ у політреформі мають три виміри. По—перше, Тимошенко намагається перенаправити увагу суспільства з економіки, з якою в уряду поки що не виходить до ладу, на новий політичний сюжет. Вона хочете нав’язати новий політичний порядок денний. Другий вимір — це спроба використати Конституцію як елемент тактичної інтриги і заручитися підтримкою Партії регіонів, виключивши з цього процесу президентську команду. І третій вимір — це, власне, проблематика конституційного дизайну. Це спроба сконцентрувати виконавчу владу в руках Прем’єра. На рівні політичної риторики це подається як перехід до парламентської форми правління. А насправді йдеться про створення “кабінетної” республіки, основною характеристикою якої буде сильний Прем’єр. Такий глава уряду не відрізнятиметься по суті від Президента, як ми його досі знали.

Треба відзначити, що, незважаючи на ініціативу Тимошенко, українська масова політична культура є президентсько—центричною. Глава держави має останній аргумент — якщо Тимошенко вдасться почати реалізовувати свою ініціативу і вийти на узгоджений проект із Партією регіонів, то Президент зможе оголосити консультативний референдум із приводу форми правління держави. І тоді народ дасть відповідь, чи він хоче президентську республіку, чи парламентську.

Щодо Партії регіонів, то вона вичікує. “Регіонали” хочуть дочекатися закінчення “помаранчевого” дербі: приватизаційна епопея, вибори в Київраду, стан економіки й цін. Якщо Тимошенко виграє приватизацію, київські вибори й не програє економіку — тоді Партія регіонів визначиться, чи йти на пакт із БЮТ.

 Володимир СЕМКІВ.