Василь Горбаль: “На жаль, хамство в парламенті стало нормою. Тому триватиме й надалі”

Поки чільні представники всіх парламентських фракцій після закриття вчорашнього ранкового засідання ВР подалися на погоджувальну раду, щоб продовжити поділ комітетів, редакция вирішила поцікавитися позицією Партії регіонів у Василя Горбаля. Депутатський мандат почесний президент “Укргазбанку” здобуває вже третє скликання поспіль, тому в парламентських розкладах орієнтується добре, а в рідній фракції (та й не лише в ній) 37—й номер “регіонального” виборчого списку користується авторитетом. До того ж пан Горбаль очолює київський осередок ПР і, відповідно, добре знає ситуацію в столиці. Щоправда, категоричних відповідей наш співрозмовник уникав. Очевидно, передбачаючи, що ситуація щомиті може змінитися.
“Усьому поганому в нас завжди дуже швидко вчаться”

— Василю Михайловичу, чому сьогодні Партія регіонів розблокувала роботу Верховної Ради, хоча вчора фактично за таких самих умов відмовлялася це зробити? Коаліція пішла на якісь поступки, на які не йшла раніше?

— (Замислено, після довгої паузи). Просто вчора, напевно, погоджувальна рада нарешті досягла якихось домовленостей... Хоча я вам так скажу: у принципі, блокування трибуни ніколи особливо тривалим не буває.

— А в чому ж тоді був його сенс, якщо Партія регіонів, по суті, не висувала ніяких конкретних вимог, окрім якогось абстрактного вибачення від коаліції?

— Сенс у тому, в чому й сенс будь—якого блокування: воно, зрештою, має привести до політичних консультацій. Так і сталося. І, як бачите, після згоди більшості на проведення дискусії щодо такого розподілу комітетів, на якому ми наполягали, парламент розпочав нормальну роботу. Бо саме це питання (про збільшення кількості комітетів, які відходять опозиції. — Авт.) і було нашою реальною вимогою. А розмови про вибачення — це, звісно, швидше емоційні наполягання, бо всі ми прекрасно розуміємо, що ніхто ні за що вибачатися не буде.

— А по—вашому, є за що? Чому коаліція повинна перепрошувати за те, що “регіонал” Лук’янов вихопив у спікера картку для голосування? Тим паче, що Арсеній Яценюк діяв за регламентом. До речі, ні Лук’янов, ні інші представники вашої фракції не зареєструвалися в залі, тобто формально взагалі не були там присутні. Але при цьому заважали голосувати офіційно зареєстрованим парламентаріям.

— Ну в нас у парламенті вже давно стало нормою як ображати одне одного, так і не просити вибачення. Тому хамство, на жаль, тут буде й надалі.

А подібні методи (блокування трибуни. — Авт.), як не прикро, працюють у Верховній Раді вже третє чи четверте скликання поспіль, і навіть у Київській міськраді вже використовуються. До речі, депутатами БЮТ, які блокують трибуну, але в залі не реєструються.

— Виходить, ви їх за це критикуєте, як і попередню опозицію в парламенті, але при цьому залюбки переймаєте таку практику?

— Це прикро, але всьому поганому у нас завжди дуже швидко вчаться.
“Тимошенко, очевидно, стане Прем’єром. Але уряд у неї жахливий”

— Той факт, що фракції вже поділили між собою комітети, свідчить про остаточне сформування коаліції й опозиції? Бо ще буквально вчора багато хто з представників вашої партії натякав на те, що “ще не вечір” і немає сенсу розподіляти керівні посади в комітетах, не переконавшись остаточно, якою саме буде коаліція. Мовляв, не виключено, що ще й “широкою”. Сьогодні ви цю надію поховали остаточно?

— Знаєте, в нас фактично кожен комітет має контрольні функції. Тому немає різниці, відійде цей комітет парламентській опозиції чи більшості, і такого чіткого розподілу — на “коаліційні” й “опозиційні” комітети — немає. Адже все насправді залежить тільки від того, наскільки ефективно працює той чи інший депутат, а не від того, опозиціонер він чи “коаліціонер”. Тож усе відносно. І розподіл комітетів, повірте, абсолютно ні про що в цьому сенсі не говорить.

— Ходять чутки, що “Регіони” “виміняли” в комуністів посаду першого заступника Голови ВР на два зайві комітети. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

— Побачимо по кількості комітетів при голосуванні. Але, безперечно, такі домовленості завжди завершуються якимись компромісами, в тому числі й кадровими.

— Коли Верховна Рада може знову розглянути питання призначення Прем’єр—міністра?

— Складно сказати, бо все залежить від остаточного сформування комітетів. Хоча процес (роботи) сьогодні дуже динамічно пішов...

— Які, на ваш погляд, шанси Тимошенко таки очолити Кабмін?

— Як на мене, досить високі. Думаю, Юлія Володимирівна таки стане Прем’єром, хоча той склад уряду, який вона пропонує, складно назвати зірковим. Він анітрохи не відповідає програмі “Український прорив”, з якою Тимошенко йшла на вибори. Я б розумів, якби там пропонувалися випускники Гарварду, ще якісь уми, але те, що ми бачимо...

— Хіба в уряді Януковича багато випускників Гарварду?

— Але ж тільки Тимошенко йшла на вибори з такою амбітною програмою, обіцяючи якусь надзвичайну економічну казку. А я поки не бачу в складі її уряду потенційних творців цієї казки. Жодного. Хіба що Пинзеника... Але я надто багато про нього знаю.
“Не вірю в те, що коаліція проголосує за імперативний мандат”

— Після призначення Прем’єр—міністра Тимошенко й нового уряду коаліція планує повернутися до голосування за пакет із 12 законів, які вказані в додатку до коаліційної угоди. Партія регіонів буде підтримувати хоч якийсь із них?

— Ну, по—перше, ще невідомо, які саме з цих законопроектів залишаться. Бо ж раніше коаліція і сама Юлія Володимирівна запевняли, що призначення Прем’єра відбудеться тільки після позитивного голосування за згаданий вами комплект законів. Але потім вони, як бачите, відмовилися від цієї позиції. Тому я не виключаю, що відмовляться й від багатьох інших передвиборчих обіцянок, включно з деякими з анонсованих законопроектів.

— Але якщо все—таки в цьому пакеті залишиться, скажімо, закон про імперативний мандат? З огляду на те, що Партія регіонів тепер в опозиції, вона теоретично може опинитися в такій самій ситуації, на яку постійно нарікала попередня, “помаранчева” меншість ВР. Себто коли депутати цілими зграями переходили до лав правлячої коаліції. Тому вам, здавалося б, закон про імперативний мандат зараз би не завадив.

— Мені здається, що самі ініціатори такого закону його не підтримають. Або принаймні значна частина коаліції. Навіть на зустрічі (фракції Партії регіонів) із тоді ще кандидатом у спікери Арсенієм Яценюком він підтвердив, що дискусії з приводу імперативного мандата будуть вельми жвавими й емоційними. І сказав, що сам не вірить у його ухвалення. Думаю, йому краще відомо про атмосферу всередині коаліції загалом та фракції “Нашої України — Народної самооборони” зокрема.

— Серед 12 проектів є також документ, у якому йдеться про зміну київського міського голови. Хоч його підтримаєте? Адже “Регіони” у столиці не надто “дружать” із Леонідом Черновецьким.

— У нас про зміну влади більше говорять засоби масової інформації, ніж політики. Тому що три варіанти зміни київської влади, які наразі пропонуються, були озвучені саме пресою, а не політиками. І те, що варіантів саме три, теж свідчить: навіть у самій коаліції немає одностайного погляду на те, яким має бути механізм розв’язання цієї проблеми. Хтось хоче міняти київську верхівку через референдум, хтось — через розподіл посад (міського голови та глави міськдержадміністрації). Є й ті, хто вже сам бачить себе наступним мером, тому не хоче ніякого розділення посад. Так що з цим питанням і сама коаліція поки що не розібралася, а отже, воно може дуже затягнутися в часі або й узагалі залишитися невирішеним.

Леся ШОВКУН