Прогресуюча хвороба української економіки

Україна як молода демократія хворіє характерними для періоду становлення недугами. Тому й у сучасній лексиці дедалі частіше з'являються нові визначення. Донедавна невідоме Україні іноземне слово „рейдерство”, яке увійшло до вжитку на початку 90-х, тепер можна чути від українських можновладців і керівників великих і малих підприємств.

Громадська організація „Антирейдерський союз підприємців України”, до якої входять більше п'ятдесяти підприємств, постраждалих від рейдерських нападів, оперує даними, які засвідчують катастрофічне розповсюдження цього ганебного явища у нашій державі. Якщо 2005 року кількість рейдерських нападів вимірювалась одиницями, то вже 2006 року від рейдерства постраждали сотні підприємств по всій Україні. За статистикою, минулого року у середньому щотижня в державі відбувався рейдерський напад у тій чи іншій формі, і раз на п'ять днів українські суди виносили рішення, що порушували законні права власників на замовлення рейдерів.

Хмельничина теж іде у ногу з часом і не відстає від загальнодержавних тенденцій. Ще добре пам'ятається силове захоплення Управління будівництва ХАЕС. Наразі у всіх на вустах ситуація, яка склалась на ВАТ „Видавництво „Поділля” та ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”. Минулого тижня у Хмельницькій облдержадміністрації відбулося засідання робочої групи з протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, на якому розглядались можливості виходу з кризових ситуацій на цих підприємствах.

Перш ніж змалювати деякі деталі рейдерських захоплень подільських підприємств, звернемося до тлумачення цього слова словниками.

З англійської “raid” перекладається, як “наліт”, або „raider” (дослівно “пірат”). Тому під рейдерством слід розуміти незаконне поглинання чи захоплення одного суб'єкта господарювання або його власності іншим із застосуванням корупції та насильства. Саме рейдерство — захоплення підприємств поділяється на біле — коли захопники діють у межах закону, сіре — коли їхні дії на межі закону і беззаконня, і чорне — це насильницьке захоплення підприємства.

Випадки рейдерства в його різноманітних проявах можна спостерігати в різні часи, і майже в усіх країнах з ринковою економікою. Це явище, як правило, викликане різними чинниками: недосконалістю законодавства, бажанням іноземних компаній увійти на ринки інших країн тощо. Рейдерство можна порівняти з середньовічним піратством. Як колись пірати ставили людину перед вибором „гроші або життя”, так і сучасні пірати бізнесу — „рейдери”, маючи сильні фінансові важелі та зв'язки з владними органами, фактично майже завжди залишають підприємства без вибору.

„Біле” рейдерство зазвичай діє методом корпоративного шантажу в рамках чинного законодавства. Після того, як до рук корпоративного шантажиста потрапляє 10-відсотковий пакет акцій компанії, до неї досить часто пред'являються вимоги про проведення позачергових зборів акціонерів. Найчастіше директори компаній не ідуть на переговори, після чого рейдери переходять до сірих і чорних дій. “Чорне” і “сіре” рейдерство засноване на використані у своїй діяльності незаконних методів, підробних документів, силових захоплень тощо. В Україні рейдерство здійснюється не у виробничих цілях, а у спекулятивних: підприємства захоплюються найчастіше заради дорогої нерухомості. Взагалі досить складно визначити, яке саме підприємство підпаде під акт рейдерської атаки. Однак першопричиною та основним фактором попиту на рейдерські послуги вважається початок активного та “глобального” процесу поділу власності.

Ознаками початку захоплення можуть бути: перевірки різними органами з питань, що стосуються установчих документів, “очорнення” репутації компанії з метою зниження вартості акцій тощо. Головною ознакою рейдерства є його зв'язок з адміністративним ресурсом: правоохоронними органами, органами місцевого самоврядування, вищими органами державної влади. Важливе значення при рейдерських захопленнях мають міноритарні акціонери, тобто ті, які володіють невеликим пакетом акцій підприємства і які досить часто не отримують ніякого доходу зі своїх акцій, а тому, майже не вагаючись, передають акції рейдерам шляхом продажу або передачі в управління за дорученням.

Відповідно до „хрестоматійного” опису рейдерства розгортались події і на ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”.

Довідка: Кам'янець-Подільський електромеханічний завод заснований 4 березня 1959 року. Спеціалізувався на випуску низьковольтної комутаційної апаратури. З 1985 року на підприємстві був освоєний випуск систем та комплектів відображення інформації. Починаючи з 1991 року, підприємство розпочинає виробництво низки товарів народного споживання (електроплитки, праски, електроводонагрівачі, електрожарочні шафи та ін.) У 1994 році перетворене у відкрите акціонерне товариство “Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”. Колектив AT постійно працює над оновленням продукції та розширенням асортименту. З 2003 року впроваджено в виробництво нові види продукції: котел газовий опалювальний, реле-перемикач, електролічильник, вібраційний насос.

Протягом 2006 року відвантажено продукції на загальну суму 19662,637 тис. грн. За межі України — насуму3849,979тис.грн., або 19,6%, в країни СНД низьковольтної апаратури — на суму 2446,551 тис. грн., що складає 63,5% від усієї продукції, відвантаженої за межі України. За словами голови ради підприємства Леоніда Дьяконова, протиправне захоплення ВАТ розпочалося з перевірки Хмельницького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ініційованої народним депутатом України від Партії регіонів Юрієм Мірошниченком на підставі звернення акціонера товариства О. Флекея. Згодом з'явився ще один депутатський запит, але вже до прокуратури Хмельницької області з вимогою відкрити карну справу на пана Дьяконова. І знову знайшовся незадоволений акціонер О. Лісяний, який теж попрохав підтримки у нардепа Мірошниченка. Відтоді регулярно проводяться спроби притягнути голову ради ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод” Леоніда Дьяконова до кримінальної відповідальності, однак більшість справ закривалися за відсутністю складу злочину, а декотрі перебувають до цього часу на стадії розслідування, хоча судами всіх інстанцій доведена відсутність складу злочину в діях голови ради підприємства. Однак пан Мірошниченко на цьому не заспокоївся і вирішив вкласти інвестиції у згадане підприємство, точніше посприяти ВАТ „Контактор” у цій справі, оскільки воно є власником крупного пакета акцій — 10,268%. Тому, не вигадуючи нічого нового, рейдери вирішили провести загальні збори акціонерів, які мали вирішити одне-єдине питання — переобрання керівництва ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод”. У цей час колишній директор підприємства пан Желтянніков, за підтримки ВАТ „Контактор” та народного депутата Мірошниченка, отримує рішення чомусь Будьонівсь-кого районного суду у місті Донецьку про поновлення його на посаді директора з 14.08.2007 року. Однак ні того, ні наступного дня на роботі він не з'явився, тому був звільнений за прогули. 15 серпня 2007 року на ВАТ “К-ПЕМЗ” у актовому залі проводилися загальні збори акціонерів, на які спробував увірватись пан Желтянніков у супроводі адвокатів та 30 осіб спортивної статури у камуфляжній формі. Нейтралізації силового захоплення підприємства пан Дьяконов завдячує оперативності міської міліції. На жаль, на цьому спроби захоплення ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод не припинилися. Судова тяганина фактично паралізувала роботу підприємства, яке, незважаючи на скрутні часи, намагається борсатись у бурхливому морі ринкової економіки. Разом із тим у лютому цього року відбулася друга спроба силового захоплення підприємства, вже більш потужна і підготована. Наразі Леоніду Дьяконову запропонували вихід із критичної ситуації: або передати рейдерам виробничу базу підприємства і залишитись на посаді, або продати свій пакет акцій (60%). Також було запропоновано викупити тих понад 10% акцій, які і спричинили рейдерську атаку, однак за ціною, яка у десятки разів перевищує їхню реальну вартість.

За словами пана Дьяконова, наразі ситуація виглядає таким чином: ВАТ „Контактор” (Москва, РФ) скуповує акції ВАТ “К-ПЕМЗ” через посередника — Інвестиційно-фінансову компанію „Велес-капітал” (Київ) та за сприяння народного депутата Мірошниченка, робить все можливе для знищення підприємства як значного конкурента та ринках України та СНД.

Зрозуміло, що рейдерські атаки на підприємства відбуваються цілеспрямовано та сплановано. Зокрема діє чітка і стала ієрархія у компаніях, які спеціалізуються та надають саме рейдерські послуги. Ринок таких послуг в Україні складається приблизно з сотні середніх та дрібних фірм, здебільшого юридичних. Ці фірми можуть займатися як рейдерською, так і антирейдерською діяльністю: захистом суб'єктів підприємництва від рейдерських атак. Структура фірми-рейдера має багато спільного з PR-компанією. В її складі є юрист, економіст, особа, яка відповідає за зв'язки з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, з криміналітетом. У команді можуть бути також психолог, журналіст, іноді колишні працівники спецслужб. На чолі організації стоїть лідер-стратег. Кожен член організації має конкретні задачі. Що цікаво: середній вік рейдерів — лише 25 років. Очолює компанію, як правило, людина з певним життєвим досвідом. Зазвичай, рейдер отримує від 20% до 50% вартості проекту. А за підрахунками експертів, у залежності від потужності підприємства-жертви, рейдерська атака може коштувати від 100 тис. до мільйона доларів. Діє рейдерська організація на основі проектного менеджменту: команда та варіанти рейдерського захоплення підбираються під кожний конкретний проект. Українське рейдерство за своєю структурою, методами захоплення і дії, багато в чому схоже з російським. Експерти вважають, що на українському ринку сьогодні збільшується кількість російських рейдерів.

Однак дивно виглядає ситуація з ВАТ „Видавництво „Поділля”, 100% акцій якого перебувають у державній власності і передані до статутного фонду ДАК „Укрвидавполіграфія”. Останнє входить до Держтелерадіо України, яке за словами колишнього голови правління ВАТ „Видавництво Поділля” Віктора Кривошиї, ще з 2004 року почало тиск на підприємство. Зрозуміло, що ВАТ — фактично єдине державне поліграфічне підприємство в області складає інтерес не тільки як виробництво, але й багатьох цікавлять його приміщення — адмінбудівля, два виробничі корпуси та ділянка площею 4 га.

Після довгих перипетій зі зміною керівництва, від 25 березня цього року головою правління призначений Олександр Вишинський. Він повідомив, що на початок 2007 року видавництво мало кругленьку суму заборгованості, у тому числі і до бюджету, і до пенсійного фонду. На підставі цього у серпні минулого року було порушено справу про банкрутство. Відповідно держава в особі ДАК „Укрвидавполіграфія” розпочала наводити порядок на видавництві, призначаючи нових керівників.

Пан Кривошия наполягає, що протягом минулого року підприємство зумисно було доведено новим керівництвом до банкрутства. А далі застосовується ще одна класична схема рейдерського захоплення. Практикують рейдери і захоплення підприємств саме через процедуру банкрутства. Цей шлях складніший від корпоративного захоплення, однак не менш дієвий, оскільки важко знайти підприємство, яке нікому нічого не заборгувало. Рейдери в цій ситуації вивчають кредитну історію підприємства і шукають способів порушити в суді справу про банкрутство підприємства. Далі рейдер може діяти кількома способами — або скупити борги підприємства і таким чином отримати більшість в раді кредиторів, або ж домовитися з іншими кредиторами, щоб призначити свого арбітражного керуючого. Арбітражний керуючий під час процедури банкрутства підприємства фактично виконує функції керівника такого підприємства, а отже може порядкувати на підприємстві як повноцінний господар. Тоді як акціонери в цьому випадку практично не мають впливу на підприємство. Цей шлях і проходило видавництво „Поділля” під керівництвом пані Локтіонової. І хоча підприємство державне, і на продаж його майна накладено мораторій, однак деякі його активи можна продати в рахунок боргів.

На засіданні обласної робочої групи з протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств були присутні керівники контролюючих органів області. Зокрема керівник УМ ВС у Хмельницькій області Володимир Гаврилюк повідомив присутніх про те, що проти новопризначеного голови правління протягом 2002-2003рр. було порушено декілька кримінальних справ за ухилення від сплати податків та невиплату заборгованості із заробітної плати на одному з підприємств, які на той час очолював пан Вишинський. Така інформація особливо зацікавила голову Хмельницької облдержадміністрації Івана Гавчука, який зазначив, що призначення на керівну посаду людини із судимостями суперечливе щонайменше з точки зору моральності. Крім того, оскільки ВАТ „Видавництво „Поділля” є державним підприємством, то призначення керівництва, згідно з чинним законодавством, не може відбуватися без погодження з місцевою адміністрацією.

У зв'язку з такими висновками, члени робочої групи вирішили звернутися до Прем'єр-міністра України та Президента, атакождосуду із заявою про визнання неправомірним призначення головою правління ВАТ „Видавництво „Поділля” Олександра Вишенського.

Загострений інтерес до проблеми рейдерства з боку влади цілком зрозумілий, адже це явище дестабілізує роботу підприємств, чим наносить шкоду економіці регіону та держави в цілому.

Юристи сходяться на думці, що активізації рейдерів в Україні сприяє недосконалість українського корпоративного законодавства та корумпованість влади. Крім цього, треба зрозуміти, що рейдерство — це професія, відтак, поки існує попит на таку працю, доти вона й буде актуальною. Особливої уваги потребує законодавство, яке регулює діяльність акціонерних товариств. Але вирішувати проблему, кажуть фахівці, потрібно комплексно. Можна створити ідеальне законодавство, однак якщо не вирішити проблему корумпованості судів, результату не буде.

Юлія РОСТОЦЬКА