У період депресії і проблем із виробництвом ціни не ростуть

Про це йшлося під час засідання РНБО, заради цього намагається зібратися Верховна Рада, про це думає Кабмін. Про те, які саме заходи потрібно затвердити і про що йдеться у Президентському антикризовому плані — в розмові з відомим економістом Олександром Пасхавером.
— Нині багато говорять про антикризовий пакет, який мала б ухвалити українська влада, щоб мінімізувати впливи світової фінансової кризи на економіку України. Що саме має увійти в цей пакет?

— Президент оприлюднив свій антикризовий план, який є цілком адекватним. Документ містить чотири пункти, пов’язані зі стабілізацією фінансової системи, з допомогою виробникам, зі звуженням кредитування… Тобто це стандартний набір — якщо у вас є проблеми з довірою до фінансової системи, вам потрібно відновити довіру. А отже, всі заходи, які відновлюють довіру, є хорошими. Тобто проблемним банкам необхідно допомагати, гарантійні вклади треба підвищити, потрібно, щоб банки жорсткіше видавали кредити — усе це вже реалізовано. А ось щодо допомоги реальному сектору, тобто промисловості, будівництву, сільському господарству тощо, то тут поки що нічого не роблять, хоча, наскільки я знаю, уряд уже вжив низку заходів, пов’язаних із допомогою чорній металургії. Але це питання суперечливе й дискусійне, тому що заходи скеровані на зниження вартості ресурсів. Тобто Кабмін, прямо впливаючи на монополістів, знижує вартість затрат у чорній металургії. І це означає, що наші гроші йдуть на зниження поточних затрат. На мій погляд, це неправильне рішення, треба було скеровувати гроші на модернізацію цієї галузі. Такі самі проблеми з активізацією внутрішнього попиту, тобто для того, щоб розкрутити внутрішній попит і не активізувати інфляцію, потрібно вкладати гроші в інфраструктуру, зокрема в дороги. Також треба переорієнтувати бюджет, зокрема, треба зважитися на підвищення заробітної плати. Але, з другого боку, якщо не буде особливо злоякісних явищ в економіці, то в період депресії і проблем із виробництвом ціни, як правило, не підвищуються. Так само, як знизилася вартість нафти, впаде ціна на газ, отже, деякі проблеми зникнуть. Адже коли людина хворіє, то не планує подорож. Приблизно так само і з економікою. Питання в тому, наскільки це реалізують. Бо в мене, наприклад, є щодо цього великі сумніви, особливо в реальному секторі. Оскільки в банківській сфері грамотне керівництво, воно доволі жорстко поводиться. Тож якщо не трапиться якихось фінансових катастроф у світі, ми будемо доволі добре керованими, звісно, з деякими обмеженнями, зокрема щодо отримання кредитів чи з дострокового одержання депозиту. А от у реальному секторі — ми вже спостерігаємо ознаки зменшення виробництва — загалом не видно рішучості ні уряду, ні влади. І цілком зрозуміло, що 2009 рік не буде простим ні для кого, за винятком, можливо, фінансових спекулянтів, для яких таке становище є святом душі.

— У списку антикризового пакета, запропонованого Президентом, є пункт про збільшення фонду гарантування вкладів. Це — реальний крок для вирішення проблеми чи радше популістське рішення?

— Ні, це аж ніяк не популістський крок. Це ж гроші, які не витрачають. Їх витрачають тільки в тому разі, коли банк лусне, але цей захід запобігає спалахам паніки. І в цьому розумінні вона сприяє зменшенню ризику банкрутства.

— До антикризового пакета входять також так звані непопулярні рішення. Йдеться, зокрема, про зменшення соціальних виплат, перегляди тарифів…

— Ніхто не зменшуватиме соціальні виплати. Тут ідеться про зменшення зростання соціальних виплат, але, власне, щодо пенсіонерів. А працівникам, звісно, можуть зменшити заробітну плату через банальну відсутність оборотних коштів на підприємстві. Це можливо в тому разі, якщо надалі відбуватиметься рецесія в певних галузях. Адже якщо доведеться вибирати між безробіттям і скороченим робочим днем, то більшість громадян вибере скорочений робочий день і, відповідно, зменшення доходів.

— Тобто фактично вже нині можна говорити про певні скорочення на підприємствах?

— У тих галузях, де відбуватиметься падіння виробництва, це неминуче.

— А можете сказати, в яких саме?

— Наразі ми бачимо це в металургії, в будівництві, по-моєму, в хімічній промисловості… Але йдеться про вересень, а от що буде в жовтні — це треба подивитися за статистикою. Крім того, ніхто не знає, скільки триватиме фінансова криза на Заході, чи торкнеться вона наших азійських споживачів…

— Нині йдеться також про створення стабілізаційного фонду. Що це таке і що такий фонд дасть?

— Цього не знаю — ніхто не пояснював, що мається на увазі. Розумієте, стабілізаційним є фонд, в якому, як правило, акумулюються рентні платежі. Тобто в держав, які експортують нафту й газ, є такий фонд, який спеціально діє на випадок, якщо ціни на експортовану продукцію впадуть. Про що йдеться в нас — не знаю. Також мені не відомо, наприклад, з яких джерел його створять.

— Окрім того, йдеться про розробку плану заходів щодо стимулювання економіки.

— Здебільшого, на мою думку, це пов’язано з тим, що можна полегшити оподаткування, змінити структуру
бюджету, скерувати гроші на стимулювання виробництва або ж просто на те, щоб стимулювати приватний бізнес тощо. Саме це сприяння розвитку економіки.

— А загалом реально нині ухвалити такі закони?

— Ухвалити — реально. А от чи ухвалять… Це реальні речі, які цілком можна здійснювати. Але для цього потрібна політична єдність, якої я поки що не бачу. Нині економіку кинуто під ноги політичній гризні.

 Ірина ГАМРИЩАК