Охота вбити Кушнарьова

Його смерть стала, мабуть, найнесподіванішою і найвідчутнішою втратою українського політикуму — він загинув у самому розквіті сил і політичної кар’єри. Загинув безглуздо, під час полювання. Щоправда, незважаючи на те, що з того часу минув уже рік і розслідування справи начебто завершено, багато чого залишається незрозумілим. А родичі й друзі покійного досі впевнені, що смерть Кушнарьова була спланованим убивством.

Коли йдеться про смерть відомого політика, справа вмить обростає купою суперечливих і неймовірних подробиць. Так було і у випадку з Кушнарьовим. У пресі навіть з’явилася інформація, що його вбивство було передбачене — мовляв, напередодні загибелі Кушнарьова до СБУ прислали анонімку з інформацією, що Євгена Петровича вб’ють під час полювання. Згодом, щоправда, з’ясувалося, що лист було одержано за три роки до нещасного випадку і він жодного стосунку до вбивства не мав.

Суперечності у “справі Кушнарьова” бачимо на кожному кроці — досі, наприклад, важко зрозуміти, скільки ж людей того дня полювало, — спершу казали, що мисливців було десять, потім їхня кількість зменшилася до п’яти. Така ж плутанина зі зброєю, з якої застрелили Кушнарьова: з’явилася інформація, що це карабін “Сайга”, потім виявилося, що це мисливський карабін Benelli Argo. Не зрозуміло навіть, на кого ж того дня полював Кушнарьов: за однією версією — на вовка, за іншою — на кабана.

Насправді зараз точно відомі лише дата, 16 січня 2007 року, і місце вбивства — мисливське господарство “Гай” в околицях села Червоний Шахтар Ізюмського району. Крім того, прокуратура вважає, що знає й ім’я вбивці Кушнарьова — за версією слідства, це депутат Харківської обласної ради, помічник нардепа Дмитра Шенцева і за сумісництвом власник мисливських угідь, в яких і стався нещасний випадок — Дмитро Завальний. Скоро він може перейти у статус підсудного — прокуратура нарешті завершила розслідування кримінальної справи. “На даний момент з матеріалами справи знайомляться потерпілі. Матеріалів тих чимало — десять томів, тому невідомо, скільки це займе часу. Потім зі справою знайомитиметься обвинувачений. І лише після цього її буде передано до суду. Дмитра Завального обвинувачено за двома статтями КК — “Вбивство через необережність” і “Незаконне носіння вогнепальної зброї””, — повідомив “Главреду” слідчий прокуратури Харківської області Олександр Глушко. Але, незважаючи на впевненість прокуратури, деякі запитання в цій історії досі залишаються без відповіді.

1. А чи був рикошет?

Уточнена версія “випадку на полюванні” має такий вигляд. Кушнарьов у компанії п’ятьох товаришів (декілька депутатів і декілька місцевих бізнесменів), повертаючись із полювання, побачили вовка, який перебіг їм дорогу. Мисливці вискочили з машини і почали стріляти. Кушнарьов, щоправда, не встиг зробити жодного пострілу, а ось Завальний відстріляв чотири гільзи. За версією слідства, куля відрикошетила і потрапила в Євгена Петровича. Слідство поки замовчує, від якого предмету був рикошет. Але, на думку фахівців, у цій ситуації його бути не могло. Фатальні постріли було зроблено з мисливського карабіна Benelli Argo. Він призначений для лісового полювання на великого звіра, де основна дистанція пострілу, як правило, становить майже 200 метрів. Кулі калібру 7,62 мають колосальну забійну силу. Рикошет за таких умов з відстані, з якої стріляли в Кушнарьова, практично не можливий.

2. Про що мовчать депутати?

На прес-конференції невдовзі після смерті Кушнарьова прокурор Харківської області Василь Синчук заявив, що один із п’яти очевидців злочину — Дмитро Шенцев — відмовився давати свідчення. “Я сподіваюся, його переконають”, —

сказав тоді Синчук. Невідомо, чи переконали слідчі Шенцева, проте відомо, що незабаром народний депутат у розмові з журналістом “Коммерсанта” повідомив, що він узагалі не брав участі у тому полюванні. А ще через певний час визнав, що все ж був очевидцем нещасного випадку. Така поведінка видається, м’яко кажучи, дивною. Якщо приховувати нічого і все відбулося так, як розповідає сам Завальний, навіщо відмовлятися свідчити і заперечувати свою присутність на місці події?

До того ж, дивує, що розслідування справи затягнулося майже на рік — адже є п’ять адекватних свідків. До того ж, тут не треба шукати невідомого вбивцю — всі персонажі відомі. Але кажуть, що всі п’ятеро свідків від самого початку надавали досить суперечливі свідчення (що теж не може не насторожувати).

3. Що трапилося з майстром спорту?

Дмитро Завальний, який убив “через необережність” Євгена Кушнарьова, — професійний стрілок, майстер спорту, в минулому — член збірної України. Заслужений тренер Володимир Лавриненко відгукувався про Завального як про одного з найздібніших своїх учнів і говорив, що в перспективі той міг би стати одним із найкращих стендовиків світу. “Я гарантую, що він умів поводитися зі зброєю. Ну, це якийсь нещасний випадок, і все”. Чомусь не віриться, що професійний стрілок не міг врахувати траєкторію польоту кулі — у спортсменів це вміння виробляється на рівні рефлексу.

4. Чому дружина не вірить регіоналам?

В інтерв’ю газеті “Новая” дружина Євгена Кушнарьова Валентина Вікторівна зізналася: вона впевнена, що її чоловіка цілеспрямовано вбили, “позбавилися, тому що він був неугодний”. Скажімо, пані Кушнарьову вразила дивна поведінка однопартійців чоловіка, і вона досі не може зрозуміти, чому ні їй, ні дітям ніхто не повідомив про те, що трапилося: “Вони повинні були пояснити дітям, як таке взагалі могло статися. А так виходить: запросили батька на полювання, знищили, і все”. За її ж твердженням, відстань до лікарні була 37—38 км, а везли Кушнарьова туди дуже довго. І ніхто з тих, хто був поряд, чомусь не міг точно сказати, скільки минуло часу після пострілу — година, дві, три.

Соратники Євгена Петровича після його смерті поводилися справді трохи дивно — звичних гучних заяв, які, як правило, звучать після смерті депутата найдрібнішої райради, практично не було. Складалося враження, що про смерть “головного ідеолога” ПР колеги постаралися щонайшвидше забути.

До речі, мало не єдиним із регіоналів, який сказав про те, що Кушнарьова було навмисно вбито, виявився Василь Кисельов. Він заявив, що ця смерть невипадкова — він, мовляв, сам є досвідченим мисливцем і знає, як ведеться полювання. Ми зв’язалися телефоном з Василем Олексійовичем і попросили його пояснити, що він мав на увазі. Але народний депутат сказав, що не готовий говорити на цю тему і попросив подзвонити йому пізніше. Та пізніше порозмовлятиз Кисельовим так і не вдалося — його телефон виявився вимкненим.

Кравченко, Кирпа. Кушнарьов?

Можливо, все перелічене вище — лише дивні випадковості, прикрі непорозуміння, і Дмит-ро Завальний дійсно стріляв у вовка або кабана, а влучив у друга сім’ї. Але, з урахуванням згаданих суперечностей, може скластися враження, що учасники того фатального полювання чогось не договорюють. Кого можуть покривати п’ятеро поважаних людей? Когось, хто має достатній вплив, аби переконати їх у цьому. Можливо, смертельний постріл зробив зовсім не Дмитро Завальний, а інший учасник полювання? І, можливо, цей мисливець був персоною такого калібру, що просто не міг дозволити собі бути причетним до вбивства, нехай навіть і “через необережність”? А Дмитро Завальний виявився наймолодшим і найменш важливим у компанії — ось йому і запропонували взяти провину на себе (можна гадати, на яких умовах і під які гарантії). Тим паче, що стаття “Вбивство через необережність” підпадає під Президентську амністію. А це означає, що у вбивці є всі шанси взагалі не потрапити за ґрати.

Якщо ж припустити, що слова Валентини Кушнарьової про те, що її чоловіка “прибрали”, є не просто фантазіями емоційної жінки, — чи є хоч якісь підстави підтримати версію про зумисне вбивство “батька українського федералізму”? Кому була вигідна його смерть?

На перший погляд, саме регіоналам абсолютно невигідне вбивство Кушнарьова. Вони втратили не лише партійного ідеолога, а й неформального “спікера”, людину, яка вміла не тільки виразно висловлюватися і озвучувати думку партії, а й вести за собою маси. У лавах “помаранчевих” такі люди є, а ось у ПР це місце вакантне. Альтернативи Кушнарьову в нинішній Партії регіонів поки що не видно. І, можливо, це одна з причин їхнього нещодавнього політичного фіаско.

З іншого боку, незадовго до смерті Кушнарьова ширилися чутки про те, що між керівництвом ПР і ним настав період взаємного, якщо можна так сказати, “розчарування”. Кушнарьов був не з усім згодний у позиції і політиці визнаних лідерів партії й неодноразово висловлював із цього приводу свою думку. Не цілком задоволений він був і ставленням до нього з боку керівництва. Адже після того, як коаліція знайшла довгождану владу і розподілила посади, Кушнарьову нічого суттєвого не дісталося. Говорили, що, зміцнивши свій вплив у партії, він нібито почав якийсь торг за провладні портфелі для себе і своїх прихильників. Чи так це? Чи був він незручний для своїх соратників, чи став жертвою трагічного збігу обставин? Ця таємниця, найімовірніше, назавжди залишиться похованою на другому Харківському кладовищі, разом з одним із найяскравіших українських політиків.

І ще — тут вже нічого не поробиш, але ім’я Кушнарьова сьогодні все частіше вимовляють в одному ряду з іменами Кравченка і Кирпи.

Юлія КІМ