В очікуванні Медведчука

Демон, перемозі над яким найбільше радів “помаранчевий” політичний табір після однойменної революції. Тоді, в кінці 2004-го, Медведчук написав заяву про відставку з посади глави Адміністрації Президента і нібито залишив велику політику

Саме “нібито залишив” — бо протягом усіх цих чотирьох років його привид час від часу з’являвся в українському політикумі. Чутки про Медведчука ходили найрізноманітніші: то він курує юридичний напрямок роботи штабу Партії регіонів перед минулорічними парламентськими виборами, то виступає мало не співавтором спільного проекту Конституції тієї ж Партії регіонів та БЮТ, то є “рукою Кремля”, якою Юлія Тимошенко виписує сценарії державної зради...

Чутки про скоре повернення Медведчука до активної політики, схоже, наводять жах на його колишніх опонентів. “Обман, зрада, відмова від зобов’язань, тіньові домовленості і тотальна недовіра”, — без зайвих сентиментів описує політичний стиль Віктора Володимировича нинішній глава президентської канцелярії Віктор Балога. Йому, напевно, видніше: Балога не один рік був членом СДПУ(о), а колишніх “есдеків”, як відомо, не буває.

Натомість інші колишні соратники ставляться до Медведчука набагато тепліше. “Його досвід, безумовно, потрібен Україні”, — казав в інтерв’ю “Главреду” перший Президент нашої держави Леонід Кравчук. За останні роки Віктора Володимировича сватали не на одну високу державну посаду. Знову ж таки, за чутками, він міг спливти у Конституційному Суді, Вищій раді юстиції, “мав кінці” у Центральній виборчій комісії чи навіть претендував на призначення в одному з українських посольств за кордоном...

Сьогодні, коли в Україні вже фактично розпочалася парламентська виборча кампанія, розмови про Медведчукову можливість “під шумок” з’явитися з-поза лаштунків на нашій політичній сцені помітно активізувались. Ну і що, що днями у київському офісі “есдеків” за несплату відключили телефон та інтернет? Якщо Віктор Володимирович справді захоче знову кинутися з головою у вир українського політикуму, такі дрібниці йому на заваді не стануть.

Можливості для цього зараз і справді складаються чи не найкраще. Політичний хаос, в який Україна, можливо, буде кинута достроковою парламентською кампанією та передчуттям скорих президентських виборів, створить усі передумови для цього. Хаос — це стихія Медведчука — загальновизнаного “кризового менеджера”. Звичайно, ми навряд чи побачимо колишнього лідера СДПУ(о) у виборчому списку когось із партій-фаворитів — проте, можливо, якраз цього йому найменше і хочеться. Людина, яка не вміє посміхатись — ще один стереотип про Медведчука, — ніколи не прагнула стати популярним політиком, не любила позувати на камери чи розлого коментувати інтриги свого ж авторства. Перефразовуючи відомий політичний афоризм, навіть якщо Медведчука призначать начальником 117-го київського жеку, вже на завтра вся українська політика крутитиметься навколо жеку №117.

У тому, що повернення Медведчука до активної політики, неважливо, у якій іпостасі, і неважливо, з чиєї подачі, справді стане першорядною подією української політики, сумніватися не доводиться. Як би кожен з нас не ставився до Медведчука, слід визнати, він — людина системи, майстер тонкої інтриги, надзвичайно сильний юрист і політик у класичному розумінні цього слова. Рейдерське захоплення печатки Печерського райсуду, ночівля під електрощитовою чи запускання кульок під куполом Верховної Ради — не його методи. І тому повернення Медведчука в умовах інфляції владної та опозиційної еліт, повної профанації політичної діяльності нашими депутатами, міністрами і претендентами на їхні місця — саме по собі могло б підняти рівень української політики і надати їй помітних відмінностей від циркового балагану. А це, погодьтесь, нашій політиці дуже потрібно.

З іншого боку, чи зможе Медведчук реалізувати свої таланти, перебуваючи поза звичним контекстом політики: за умови відсутності всесильної вертикалі виконавчої влади, з більш-менш вільними медіями, зрештою, з народом, який уже один раз спробував не злякатись і йому це сподобалось? Саме час згадати про ще один міф про Медведчука — про те, що насправді ніяких надзвичайних здатностей цей політик не має і, відповідно, боятися “його руки” причин теж нема.

Рано чи пізно анархія на Печерських пагорбах припиниться, і наша влада запрацює як цілісний механізм — іншого просто не дано. І навіть якщо станеться так, що одним із творців цього механізму виявиться Віктор Медведчук, то чи знайде він собі місце у новій системі, чи зможе вповні реалізувати себе в ній?

Як відомо, “буква” Конституції та закони в українських реаліях часто виявляються менш важливими, ніж їхні “духи”. Тож і “букви”, і “духи” можна виписати “під себе”, впевнившись, що всі важелі влади знаходяться у твоїх руках, а опозиція при всьому бажанні не може являти для тебе жодної загрози. Але крім законодавчого поля, невпинно розвивається і саме суспільство. За останні роки Україна дуже змінилася. Підросло молоде покоління, для якого західний, європейський цивілізаційний вибір, здійснений Україною, є остаточним. І, слід визнати, Медведчук поки що не давав підстав думати про себе як про політика, здатного працювати і давати результат у нових умовах.

Поки Медведчук впливає на нашу політику, консультуючи окремих діячів по телефону чи переносячи на папір свої уявлення про “Ідеальну країну”, він у тій чи іншій мірі залишається її “сірим кардиналом”. Вийшовши з тіні — побоюються його нинішні опоненти, — він може стати королем, хай навіть і таким же сірим, української політики. Проте чи не виявиться так, що атрибути статусу публічного політика — офіційна посада, формальна відповідальність за свої дії на ній, зрештою, просто можливість свіжим, тверезим поглядом оцінити персону короля — покажуть, що король-то насправді голий?..

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, керівник Київського центру політичних досліджень і конфліктології, у 2002—2004 рр. — радник глави Адміністрації Президента

Істерію навколо особи Віктора Медведчука нагнітає Віктор Ющенко, оскільки, за його даними, Медведчук допомагає Юлії Тимошенко, а свого часу він відмовився допомагати Ющенку. Це було невдовзі після призначення Віктора Балоги на посаду глави Секретаріату Президента — тоді Ющенко на особистій зустрічі запропонував йому обрати посаду на свій смак, крім прем’єра і глави СП. Медведчук тоді сказав, що йому не потрібні жодні посади.

Тому істерика Банкової пов’язана тільки з ревнощами до Тимошенко, і все. Хоча, думаю, що цей стереотип — що там, де Медведчук, там погано Ющенку, — мабуть, має певне підґрунтя, адже погляди на життя у них, як відомо, і справді різні.

А повернеться Медведчук у політику чи ні — я не знаю. Я особисто вважаю, що місце в політиці для нього є. Але оскільки він досі не проявив жодної власної ініціативи у цьому напрямку, він навіть відмовляється давати інтерв’ю, то я думаю, що він ще не дозрів до цього. Але — у нього ще все попереду, він може передумати. Сьогодні ж з його боку я не бачу бажання стати учасником публічної політики.

Ігор ШУРМА, перший заступник голови СДПУ(о), заступник харківського міського голови

Питання щодо повернення Віктора Медведчука у публічну політику, напевно, потрібно ставити йому самому... Я би, звичайно, дуже хотів, щоб така людина, як Медведчук, — з його вмінням знаходити вихід із складних ситуацій, професіоналізмом і людськими якостями, повернулася в українську політику. Мені видається, що лише люди такого складу характеру, як він, можуть навести лад у цій державі, де норма топтання по Конституції є звичною, а недотримання законодавства уже стало атрибутом державної влади.

Сьогодні потребу в Медведчуку, напевно, мають усі. Абсолютно не секрет, що якщо за потребами консультацій чи роз’яснення тієї чи іншої ситуації до нього зверталися Віктор Янукович чи хтось інший, він не відмовляв.

Що стосується його повернення, то мені хотілося б бути вдячним Ющенку за те, що він у Нью-Йорку, у такій великій демократичній державі, в кулуарах сесії Асамблеї ООН назвав прізвище Медведчука. За такий піар зазвичай доводиться дуже дорого платити. Напевно, це визнання Медведчука як постаті в українській політиці з уст Ющенка є дійсно об’єктивним...

Андрій ШКІЛЬ, народний депутат (Блок Юлії Тимошенко)

Я не знаю, де ви чули чутки про те, що Віктор Медведчук співпрацює з Блоком Юлії Тимошенко. Якщо про це говорять Президент або його Секретаріат, то в них про це і треба питати. Я про співпрацю БЮТ з Медведчуком не говорив, і як на мене, такої співпраці не існує. А те, що з боку Секретаріату говорили про його авторство конституційних змін від нашого блоку, я і спростовувати не буду, бо це відверта нісенітниця.

Якщо говорити про його можливе повернення до великої політики, то скажу відверто, що ця тема мене не цікавила та не цікавить. Може він вже повернувся, я не знаю. Якщо він замінить Віктора Балогу на своїй посаді, то я не здивуюсь.

Що ж до розмов, у якому виборчому списку він може опинитися в разі призначення дострокових парламентських виборів, то до нас йому буде піти складно. Скоріше він опиниться поруч з Балогою та Ющенком — ці фігури цілком можуть бути разом.

Святослав ХОМЕНКО