Володимир Шуба: “Кредиторами ДМК ім. Дзержинського є 23 підприємства із сумою вимог 193 млн. грн.”

За час дії Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийнятого у 2000 році, в нашій державі порушено понад 45 тисяч справ про банкрутство. Нещодавно такі дані навів заступник міністра економіки України Сергій Романюк. Однак далі сумніше — лише для 119 підприємств розгляд справ завершено відновленням їх платоспроможності. Чому ж не спрацьовує закон, покликаний захистити підприємство, що опинилось у критичному стані? З цим запитанням ми звернулись до прокурора Дніпропетровської області Володимира ШУБИ.

— Для економіки країни, безумовно, таке неспрацювання має прикрі наслідки, — відзначив В. Шуба. — Адже йдеться і про мільярдні збитки, і втрату багатьох робочих місць. Хоча, як випливає із самого закону, йдеться в ньому передусім саме про відновлення платоспроможності боржника, а вже потім “... або визнання його банкрутом”.

— Що ж заважає дотриманню цієї послідовності на практиці?

— Як на мою думку, кілька факторів, що, не в останню чергу, випливають з особливостей самого закону. Проте нетреба відкидати того, що сама процедура банкрутства сьогодні нерідко відбувається при застосуванні різноманітних злочинних схем. Водночас державна політика контролю за цими процесами є малоефективною, незацікавленою. Плюс прогалини у законодавстві, якими завжди знайдуться охочі скористатись.

Зокрема практика застосування закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” свідчить, що державою не повною мірою використовуються такі інструменти відновлення платоспроможності, як досудова санація, реструктуризація. Здебільшого механізм банкрутства використовується не з метою відновлення платоспроможності підприємств, а з метою особистого збагачення окремих осіб через руйнацію цих підприємств.

— Але ж захист інтересів держави від подібних зазіхань хіба не є функцією прокуратури?

— Це так, і, з огляду на актуальність проблеми, органами прокуратури Дніпропетровської області при здійсненні представництва у господарському судочинстві приділяється особлива увага дотриманню законодавства, що, зокрема, регулює питання, пов'язані з банкрутством суб'єктів господарювання. Проте причини пробуксовування дії згаданого закону, як я вже говорив, коріняться і в недосконалості самого закону, тому у нас іноді просто зв'язані руки.

Річ у тім, що порушення провадження у справі про банкрутство має серйозні правові наслідки не тільки для боржника, а значною мірою й для його кредиторів, оскільки під час порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Це тягне за собою обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Зі змісту Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” випливає, що справа про банкрутство може бути порушена судом лише за заявою одного кредитора. Інші кредитори можуть заявити свої вимоги до боржника тільки після публікації відповідного оголошення у пресі.

При цьому закон, звісно, не забороняє боржнику здійснювати фінансово-господарську діяльність. Недобросовісні боржники користуються недосконалістю законодавства, яке регулює питання банкрутства, і не сплачують борги контрагентам за договорами. Вказані підприємства, не отримуючи коштів за надані послуги, виконані роботи тощо, не можуть, у свою чергу, виплачувати своєчасно заробітну плату робітникам, сплачувати податки.

— Тобто в дію вступає чинник соціальної напруги?

— Так, адже, крім усього, зазначені особливості закону дають можливість підприємствам-боржникам несвоєчасно розраховуватись з бюджетом, уникаючи при цьому нарахування та сплати штрафних санкцій за прострочення платежів, блокувати дії податкових органів щодо застосування податкової застави як засобу забезпечення податкового боргу. Наприклад, господарським судом області протягом останніх років неодноразово порушувались справи про банкрутство гірничо-збагачувальних комбінатів Криворізького регіону. Ці підприємства мають значну кредиторську заборгованість, та, разом з тим, практично безперервно протягом останніх п'яти років перебувають у стані банкрутства.

— Як це виглядає на конкретному прикладі?

— На жаль, таких прикладів більш ніж досить. Скажімо, ще у березні 2000 року ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області за заявою ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” порушено провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ “Південний ГЗК”. Воно тривало майже п'ять років, по березень 2005-го, доки за рішенням суду не було припинене на підставі ст. 10 цього ж закону. Кредитор відкликав свою заяву.

— І все? Так просто — і п'ять років?

— Але це далеко не все. Бо у травні того ж 2000 року провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ “Південний ГЗК” порушується за заявою ПП “Торговий центр” (приблизно через рік воно припиняється у зв'язку з погашенням боржником боргу); у лютому 2001-го — за заявою ДП “Промекспорт”; у червні 2002 року — за заявою ПП “Едком” (завершилось мировою угодою); близько двох років, з 2003-го по січень 2005-го, слухалась справа про банкрутство того ж ВАТ “Південний ГЗК” за заявою ТОВ “Спецрем-технологія”. Однак, як і у випадку з “Промекспортом”, заява залишилась без розгляду через ненадання доказів опублікування оголошення. Із січня 2005 року у провадженні суду знаходиться справа про банкрутство цього ж ВАТ за заявою ВАТ “НДПКІ механізації праці у чорній металургії”. І лише у березні 2006 року оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” було таки опубліковане в офіційних друкованих органах.

— Чи треба так розуміти, що фінансово-економічний стан підприємств, про банкрутство яких йдеться, дійсно свідчить про неминучість такої процедури?

— Я б сказав, він зовсім не свідчить про їх неплатоспроможність. Наведу дані про доходи ВАТ “Південний ГЗК” у 2003 році — вони визначені як різниця між валовим доходом та валовими витратами і становили 22 558 тисяч гривень. У 2004-му — 70 841 тисячу, у 2005-му — 426 367 тисяч гривень. Зважте, це за даними податкової служби, а чи завжди вони достовірні?

Водночас, починаючи з 2000 року, господарським судом сім разів порушувалось провадження про банкрутство стосовно ВАТ “Північний ГЗК”. Практично в усіх випадках підставою для припинення цих справ було ненадання ініціюючим кредитором доказів публікації відповідного оголошення у засобах масової інформації або відкликання кредитором своєї заяви у зв'язку з відсутністю заборгованості. Нині господарським судом Дніпропетровської області з січня 2005 року розглядається справа про банкрутство ВАТ “Північний ГЗК”, порушена за заявою ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”. Справа знаходиться на стадії підготовчого засідання.

Слід зазначити, що в роботі цього підприємства спостерігається стійка динаміка зростання доходів. Так, у 2003 році прибуток, що підлягав оподаткуванню, становив 601 445 тисяч гривень, у 2004-му — 890 320 тисяч, у 2005-му — 20 673 766 тисяч гривень.

З 2000 року справи про банкрутство десять разів порушувались і стосовно ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського”, жодна не була доведена до стадії опублікування оголошення у засобах масової інформації. Що, відтак, позбавляє права інших кредиторів, у тому числі й підрядних організацій, які мають значні борги по виплаті заробітної плати, пред'явити свої вимоги до боржника і таким чином поліпшити власне фінансове становище. Так, на сьогодні кредиторами ВАТ “ДМК ім. Дзержинського” є 23 підприємства із загальною сумою вимог до боржника близько 193 млн. грн. При цьому аналіз фінансово-економічного стану комбінату свідчить про, м'яко кажучи, непогані результати роботи. Так, у 2001 році ВАТ “ДМК ім. Дзержинського” сплачено податків до бюджетів різних рівнів на загальну суму 86,7 млн. гривень, у 2002-му — 21,7 млн., у 2003-му — 58,6 млн., у 2004-му — 14,1 млн., у 2005-му — 69,4 млн. гривень. З початку 2006 року комбінат сплатив уже 27 мільйонів гривень податків.

Господарським судом Дніпропетровської області, починаючи з того ж, 2000 року, слухалось п'ять справ щодо банкрутства ВАТ “Центральний ГЗК”. Всі припинені за примиренням сторін. До стадії публікації оголошення провадження в жодній справі не дійшло. При цьому кредитори боржника були позбавлені можливості отримати з комбінату борги, визнані за судовими рішеннями, через дію мораторію на задоволення кредиторських вимог.

Доходи комбінату також мають стійку тенденцію до зростання: у 2005 році сума прибутку до оподаткування становила 35 298 тисяч гривень, у 2004 році — 517 689 тисяч, у 2005-му — 859 484 тисячі гривень.

— Оприлюднення цієї статистики породжує, Володимире Васильовичу, подвійне відчуття: з одного боку, кому приємно, що зазирають до чужої кишені. А з другого — згідно із законом відкритості діяльності чи промислових підприємств, чи інших господарюючих суб'єктів, вони повинні самі дбати, аби їх не звинувачували у приховуванні чогось такого... На жаль, у нас сьогодні і цієї практики немає, можливо, це якось взаємопов'язане з тим, про що говорите ви?

— Принаймні можу стверджувати, що після ознайомлення з цією статистикою чи сприйматиметься твердження, що названі боржники не в змозі сплатити 200-300 тисяч гривень контрагенту за договором? Ще більш прикрим можна назвати те, що все це триває багато часу, і цей процес, що триває й по сьогодні, є практично безконтрольним як з боку держави, так і з боку правоохоронних органів.

Призводить до таких ситуацій саме недосконалість законодавства про банкрутство. Зокрема, чинне законодавство не передбачає особливостей для порушення провадження у справах про банкрутство містоутворюючих підприємств, тобто мінімальний розмір непогашених кредиторських вимог є однаковим як для містоутворюючого підприємства, так і для приватного (з 01.09.2005 р. це 99 600 грн). Звичайно, невиконання грошових зобов'язань на таку суму не може свідчити про неплатоспроможність таких підприємств, як ВАТ “ДМК ім. Дзержинського” або один із гірничо-збагачувальних комбінатів Криворізького регіону.

З урахуванням зазначеного потрібно передбачити у законодавстві диференційований підхід до визначення підстав порушення справ (у частині збільшення розміру вимог ініціюючого кредитора) про банкрутство містоутворюючих підприємств та таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З метою захисту інтересів кредиторів від недобросовісних боржників, які протягом тривалого часу не погашають борги, посилаючись на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, доцільно внести зміни до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якими передбачити, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з дати опублікування оголошення в офіційному друкованому органі.

— Наприкінці березня цього року, як відомо, Кабінетом Міністрів України створено Державний департамент з питань банкрутства. Як ви сприймаєте цей факт і чи є це оптимізуючим чинником до розв'язання проблем, про які йшлося?

— Безумовно. Це перший крок, зроблений державою до вирішення давно назрілого питання. Тож налаштовані на конструктивну роботу цього закладу, у тому числі з правоохоронними органами . Кінцевим результатом такої співпраці буде збереження стратегічно важливих для держави підприємств та покладення краю незаконному відчуженню державного майна.

Але задля цього потрібно зробити і другий крок — внести відповідні зміни до законодавства. Державі дійсно час ставати не стороннім спостерігачем, а добрим власником!

Підготувала Тетяна ХОМИЧ