Большая авария

Усупереч безпідставним звинуваченням, що пролунали в дні трагедії, на шахті не збиралися приховувати обставини того, що сталося. Трудовий колектив вугільного підприємства — та сторона, яка найбільш зацікавлена у встановленні справжніх причин нещастя. Адже тільки всебічне розслідування, із залученням найкращих фахівців, могло дати відповідь на запитання: що треба зробити, щоб подібні трагедії не повторилися в майбутньому? Які заходи зроблять роботу під землею в таких складних гірничо-геологічних умовах безпечною? І це актуально не тільки для однієї конкретної шахти, а й для всієї вугільної галузі.

За минулі три з половиною місяці встановленням обставин і причин серії вибухів займалися дві урядові комісії: перша — під головуванням колишнього віце-прем'єр-міністра А. Клюєва, друга — під головуванням першого віце-прем'єр-міністра нового уряду О. Турчинова. І перша, і друга комісії призначили експертні групи для розслідування причин аварії. У роботі цих груп брав участь цвіт вітчизняної наукової гірничої думки і практики. Одночасно керівництво країни звернулося з проханням допомогти в розслідуванні до урядів Росії, США і Польщі — країн, відомих своїми дослідженнями і великим практичним досвідом у галузі безпеки вугільної промисловості.

Обидві групи українських експертів закінчили роботу. Склали свої висновки за результатами аналізу ситуації на шахті російські вчені й американський експерт. Ми покладаємо великі надії на співробітництво з фахівцями з Польщі. Однак, на жаль, наша обопільна готовність до спільної роботи не зустріла зацікавленості з боку Міністерства вугільної промисловості. Складається враження, що керівництво відомства свідомо затягує приїзд польських фахівців на шахту імені Засядька. Такий висновок напрошується хоча б тому, що, незважаючи на готовність польської сторони приступити до практичної роботи 25 січня, а потім і 5 лютого, про що вона повідомляла і Мінвуглепром, і шахту, дата приїзду робочої групи постійно переноситься з різних причин, висовуваних міністерством, попри пряму домовленість президентів наших країн.

Жодна з груп експертів, які працювали незалежно одна від одної, не зробила однозначного висновку про те, що ж саме сталося торік 18 листопада. Висновки експертних комісій мають імовірнісний характер. Учені висунули три можливі версії виникнення аварії.

Версія № 1: вибух метано-повітряної суміші на сполученні 13 східної лави з конвеєрним штреком.

Версія № 2: вибух метано-повітряної суміші у вибої 14 західного конвеєрного штреку пласта L1 через наявність шарових скупчень метану.

Версія № 3: вибух метано-повітряної суміші на сполученні 13 східної лави з вентиляційним штреком.

Показовий висновок експертних комісій про те, що до аварії у всіх виробках аварійної ділянки пласта L1 концентрація метану було в межах припустимих норм. Усі тупикові виробки аварійної ділянки були забезпечені розрахунковою кількістю повітря, а вміст метану в них не перевищував припустимих норм. Апаратура газового контролю перебувала в робочому стані, і параметри дегазації відповідали нормам.
Разом з тим насторожує, що проби повітря і вугілля, взяті на аварійній ділянці, містять важкі вуглеводні, етилен, пропілен, ацетилен, походження яких має глибинний характер. Сьогодні немає повного розуміння фізико-хімічних процесів, що відбуваються під час ведення гірничих робіт на глибинах більше 1000 метрів. Зовсім невідомо, як саме глибинні гази, навіть у малих концентраціях, впливають на вибухонебезпечність метану. Це питання потребує додаткового детального вивчення, що побічно підтвердили висновки експертних комісій.

Група російських фахівців у складі члена-кореспондента Російської академії наук, доктора хімічних наук, завідувача лабораторії Інституту структурної макрокінетики і проблем матеріалознавства РАН В. Азатяна, директора з наукової роботи Інституту гірничої справи імені О. Скочинського А. Джигріна і завідувача лабораторії цього інституту Г. Позднякова відзначила наявність в аварійних виробках “суміші важких і неграничних вуглеводнів з концентраціями, здатними істотно змінити процес спалахування, горіння і вибуху газоповітряної суміші в гірничих виробках”. Російські вчені вважають доцільним “провести дослідження з метою оцінки категорії вибуховості газів в умовах шахти імені О. Ф. Засядька”.

“Надзвичайно важливо провести ретельніше розслідування даного випадку, — відзначив і експерт зі США Джордж Ойл, який досліджував матеріали, пов'язані з аварією. — У Сполучених Штатах такий випадок потребував би детальнішого розслідування, що могло б тривати загалом до двох років”.

На тлі такої одностайності експертів, які наполягають на подальшому розслідуванні, несподіваним виявився зміст “Акта спеціального розслідування аварії 1 категорії з груповими нещасними випадками, які сталися 18 листопада, 1 і 2 грудня 2007 року на орендному підприємстві “Шахта імені О. Ф. Засядька”. Показово вже те, що цей документ готувався з грубими порушеннями вимог, викладених у пунктах 43 і 46 “Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 25 серпня 2004 року. Уперше за всю історію вугільної промисловості до складу комісії з незрозумілих причин не ввійшли представники роботодавця і первинних профспілкових організацій шахти. Про яку об'єктивність і прозорість можна говорити, якщо до складання “Акта спеціального розслідування” було допущено лише представників двох відомств: Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду і Міністерства вугільної промисловості? При складанні акта не було взято письмові пояснення про обставини і причини аварії директора шахти, технічного директора, їхніх заступників та інших представників роботодавця.

Не обстеживши місце аварії, не з'ясувавши всіх обставин і версій (на чому наполягали вітчизняні й закордонні вчені), причиною групового нещасного випадку автори документа назвали вибух метано-повітряної суміші з участю вугільного пилу у виробках горизонту 1078 похилого поля пласта L1. На їхню думку, вибух стався “унаслідок порушення “Правил безпеки у вугільних шахтах”.

Виникає питання: якщо в акті спеціального розслідування, по-перше, не встановлено місця газовиділення (тобто виникнення аварії), по-друге, не визначено причини і конкретні джерела загазування, по-третє, не встановлено характер і обсяг загазування, по-четверте, не встановлено середовище поширення вибуху, то яким чином і для чого зроблено поспішний ствердний висновок про причину виникнення аварії та її безпосередніх винуватців? Якщо в протоколах огляду аварійної ділянки відзначається, що в усіх досліджених виробках нема ознак участі у вибухах вугільного пилу і щомісячні перевірки Державної воєнізованої гірничорятувальної служби жодного разу не зафіксували наявності вибухонебезпечної концентрації пилу, то чому акт спеціального розслідування стверджує, що у вибуху взяв участь вугільний пил?

Цілком очевидно, що сфабрикований у спішному порядку “Акт спеціального розслідування”, який не розкриває справжніх причин і обставин аварії на шахті ім. О. Ф. Засядька, потрібен був голові Держгірпромнагляду панові Сторчаку С., щоб відрапортувати урядовій комісії про успішне завершення розслідування аварії й одночасно відвести увагу суспільства від щонайгостріших проблем безпеки у вугільній промисловості, за яку він несе персональну відповідальність.

Тільки цим можна пояснити неможливість контрольного проведення аналізу лабораторних проб через їх загадкове зникнення. Факт безслідного зникнення лабораторних проб, тим більш пов'язаних з резонансною аварією, випадок далеко не ординарний. Його обставини та причини нині розслідуються правоохоронними органами. І вже це дає можливість припустити фальсифікацію фактів, змушує засумніватися у достовірності результатів досліджень, зазначених в акті.

Не хто інший, як C. Сторчак є автором голослівних тверджень про нібито надмірні навантаження лав, захоплених аварією. Документальні дані свідчать, що фактичні навантаження цих лав із січня по листопад 2007 року були в 1,5—2 рази нижчі від максимально припустимих.

Про те, що голова Держгірпромнагляду не приділяє достатньої уваги гострим проблемам безпеки вугільної промисловості, свідчить той факт, що, незважаючи на низку резонансних аварій на шахті ім. Засядька, він жодного разу не відвідав її з метою вивчення проблеми, а неодноразово бувши членом державних комісій з розслідування причин аварій, жодного разу не спускався в шахту.

Представивши до підпису такі, що не відповідають істині, а по суті, сфальсифіковані висновки спеціального розслідування, С. Сторчак свідомо ввів в оману і підставив під удар критики керівника урядової комісії, першого віце-прем'єр-міністра О. Турчинова, який у січні нинішнього року підкреслював: “Питання безпечного ведення робіт у шахтах на глибинах понад 1000 метрів, небезпечних за газовим фактором, надзвичайно важливі для держави. Ми повинні зробити все можливе на рівні Мінвуглепрому, профільної науки, державного нагляду для того, щоб, зрештою, прийти до єдиної версії аварії на шахті. Насамперед для того, щоб уникнути подібних аварій у майбутньому”.

Колектив шахти імені Засядька поділяє такий державний підхід першого віце-прем'єра до проблем безпеки у вугільній галузі. На жаль, кулуарно підготовлений “Акт спеціального розслідування” не відзначається ані глибиною бачення проблеми, ані достовірністю змісту. Не обізнані з процесом підготовки акта фахівці були дуже здивовані його змістом. Директор шахти ім. Засядька І. Єфремов одержав цей документ лише після засідання урядової комісії. Окрему думку сформулював член урядової комісії, начальник територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області М. Малєєв. Досвідчений керівник і вчений вважає недоцільним робити поспішні висновки доти, доки члени урядової та експертної комісій не побували на місці аварії і доки не визначено остаточні причини її виникнення. У листі на адресу керівника комісії заперечення з приводу необґрунтованих висновків, що містяться в “Акті спеціального розслідування”, висловили члени технічної ради шахти імені Засядька, серед яких гірничі інженери з величезним практичним досвідом, кандидати і доктори наук. Автори листа вважають, що представлений акт не дав змоги урядовій комісії встановити справжню причину аварії і зробити висновки, які відповідають фактичним її обставинам.

Голова урядової комісії перший віце-прем'єр-міністр О. Турчинов негайно відреагував на звернення фахівців шахти і доручив Мінвуглепромові та Держгірпромнаглядові розглянути порушені питання. Однак показово, що в спільній відповіді на це доручення, яка є, по суті, формальною відпискою, не розглянуто жодне з проблемних питань, що стосуються обставин і причин аварії. Колектив підприємства вкрай стурбований небажанням вищезазначених відомств глибоко вникнути в суть проблеми і, нарешті, дійти до чіткого розуміння явища, яке сталося на шахті.

За останні п'ять років у питання, пов'язані з забезпеченням безпеки і поліпшенням умов праці робітників, шахта вклала більш як 400 мільйонів гривень, у тому числі в 2007 році — 116 мільйонів. Разом з Національною академією наук України розроблено і здійснено програму комплексної дегазації родовища. Ефективність дегазації на шахті перевищила 80 відсотків. Для порівняння: у світі хорошим показником дегазації вважається рівень 65—70 відсотків. За даними експертної комісії, у лавах, захоплених аварією, на момент вибуху показник дегазації становив 89 і 91 відсоток.

На шахті використовуються всі відомі для аналогічних умов засоби і способи забезпечення безпеки праці. Одночасно зі сланцевими заслонами застосовуються системи автоматичного придушення вибухів. В очисних та підготовчих вибоях запроваджено сейсмоакустичні методи прогнозу викидонебезпеки. Питаннями забезпечення і контролю дотримання техніки безпеки займається кожен десятий підземний працівник шахти — усього понад 500 чоловік.

У стадії розробки перебувають нові технічні засоби прогнозу викидонебезпеки. Створюється метод сейсмоакустичного прогнозу на основі багатоканального моніторингу гірничого масиву (аналогічний метод розробили й успішно застосовують в гірничій промисловості Польщі).

Після аварії в країні заговорили про стан гірничої науки, про відсутність фундаментальних досліджень процесів, які відбуваються в вуглепородних масивах на глибинах понад 1000 метрів. Пролунала також обіцянка створити на базі шахти імені Засядька спеціальний науково-дослідний центр. А хіба той факт, що для вивчення обставин аварії довелося запрошувати фахівців з усього світу, не свідчить про необхідність ростити власні уми? Потрібна спеціальна державна програма, яка поєднувала б зусилля академічної, вузівської та галузевої науки і давала можливість установити додаткові вимоги до правил безпеки та створити ефективніші засоби, що забезпечують дійовий контроль їх дотримання.

Громадськість сподівалася, що аварія на шахті імені Засядька підштовхне керівників галузі і Держгірпромнагляду до формулювання нових наукових підходів до безпеки праці. Але єдина “наукова” рекомендація авторів “Акта спеціального розслідування” — створити Національну гірничу академію на базі НДІ промислової безпеки й охорони праці, який входить до структури Держгірпромнагляду, — звелася до елементарного лобіювання відомчих інтересів С. Сторчака. Про розвиток галузевої гірничої науки в акті — ані рядка.

На шахті імені Засядька не намагаються уникнути відповідальності за трагедію, що сталася. Та встановлення причин аварії і винних осіб не повинно підмінюватися безпідставною розправою. Колектив шахти, як ніхто інший, зацікавлений одержати об'єктивні й точні відповіді на запитання: що сталося, чому і як уникнути повторення подібних випадків надалі. Від того, наскільки ретельно буде проведено розслідування, залежить життя і здоров'я гірників не тільки шахти імені Засядька, а й інших вугільних підприємств.

А посадові особи, які намагаються приховати правду на догоду особистим і відомчим інтересам і не бажають вирішувати насущні проблеми безпеки, мають нести передбачену законом відповідальність.

Юхим ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ

( доктор технічних наук, професор )