Звільнення від “принців”: китайська влада завдала удар по лівих

Це сталося за день після закриття щорічної сесії Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) — парламенту Китаю. Формальним приводом стали помилки, яких припустилися підлеглі товариша Бо. Він є сином визначного поплічника Ден Сяопіна Бо Ібо і представником когорти так званих принців — нащадків старих партійних керівників і тих, хто обіймав високі партійні та державні посади.

Розпочавши кар’єру зі скромної посади у центральному апараті партії, випускник Пекінського університету зробив собі ім’я на південному сході Китаю, перетворивши глухий райцентр Далянь на один із найрозвиненіших міст Піднебесної. Після цього він керував Міністерством торгівлі, а 2007-го був призначений до Чунціна. Зважаючи на походження та здібності, Бо Сілай мав усі шанси стати одним із дев’яти постійних членів Політбюро за підсумками XVIII з’їзду КПК, що має відбутися восени. І попри те, що посади голови та прем’єра вже обіймають інші, товариш Бо міг стати одним із ключових лідерів держави.

Після призначення до Чунціна Бо Сілай обрав особливий курс, що дістав назву “чунцінської моделі розвитку”. Остання, у свою чергу, виражалася в економічному націоналізмі, тобто у заохоченні інвестицій національного капіталу, активної участі держави в економіці у вигляді так званого державного капіталізму.

У регіоні провадився курс, спрямований на соціальну справедливість переважно за лекалами минулого. Вагомою складовою “чунцінської моделі розвитку” стала боротьба з корупцією. Велася вона доволі жорстко, карали корупціонерів часто, вдаючись до революційних методів, не дуже зважаючи на юридичні норми та вимогу закону. Розстріли корупціонерів стали буденним явищем, і, як нині з’ясувалося, не всі вони були справді винні аж настільки. Тим не менш, Бо Сілай здобув чималу популярність, про його діяльність навіть складали пісні. Водночас він піклувався про висвітлення суворих заходів, спрямованих на боротьбу проти мафії та корупції, із задоволенням спілкувався з журналістами, що загалом не дуже то відповідає канонам партійної поведінки великих функціонерів Компартії.

Певна річ, внаслідок такої активності та здебільшого популістської діяльності він нажив собі чимало ворогів. І не лише в регіоні, а й у самому Пекіні. А надто ним незадоволені голова КНР Ху Цзіньтао та прем’єр Вень Цзябао, котрі, здається, і стояли за усуненням від влади популярного градоначальника.

Від часів Ден Сяопіна у Китаї створений механізм ротації кадрів у владній верхівці. Нині країна та партія наближаються до того, щоб це сталося на XVIIIз’їзді КПК, запланованому на осінь. А беручи до уваги популярність Бо Сілая, він цілком міг розраховувати на серйозне підвищення, зокрема, входження до постійного комітету Політбюро у складі дев’яти осіб.

Формальним приводом до падіння влади Бо Сілая було розслідування діяльності його заступника та головного борця з мафією та корупцією Ван Ліцзюня. В результаті проведення слідства були виявлені численні порушення закону, що незвично для Китаю, де то таких формальностей з боку влади ставляться доволі поблажливо.

Тим не менш, слідчі, вочевидь, не без відповідної команди згори, за справу взялися завзято. Відчувши, що стає гаряче, товариш Лю вчинив не по-комуністичному. Він взяв відпустку “у зв’язку із сильним виснаженням”, а насправді поїхав до сусіднього міста Ченду — столиці провінції Сичуань, та звернувся до американського консульства, де провів ніч. Як пише газета “Коммерсант”, Ван Ліцзюнь просив американських дипломатів сховати його, обіцяючи натомість видати інформацію про корупцію у вищих ешелонах китайської влади. Однак після консультацій з Вашингтоном консул США вирішив не переховувати втікача, щоби не ускладнювати і без того нелегкі відносини з Пекіном. Звісно, після виходу з консульства Ван був заарештований. А наслідком стало падіння Бо Сілая.

Певна річ, те, що сталося з очільником Чунціна, має значно глибші причини, ніж звернення його підлеглого до американського консульства.

У Піднебесній проблеми з’являються як гриби після дощу. За підсумками лютого 2012 року дефіцит торговельного балансу Китаю сягнув $31,48 млрд, повідомило митне управління КНР. Імпорт, порівняно з тим самим періодом 2011-го, зріс на 39,6%, сягнувши $145,96 млрд. Це найбільший стрибок за останні 13 місяців. Експорт у лютому також зріс, збільшившись на 18,4%, до $114,47 млрд. Для порівняння, у січні імпорт скоротився на 15,3%, експорт — на 0,5%, торговельний баланс мав профіцит на $27,28 млрд. Лютневий дефіцит — це рекорд з 1989 року. “Економічна ситуація погіршується доволі швидко, — визнає економіст ІК NomuraЧжан Чживей. — Уповільнення відбувається значно швидше, ніж розраховувала влада”. Він пояснює різке зростання торговельного дефіциту особливо низьким експортом на тлі падіння попиту з боку ЄС.

Торік ВВП Китаю становив 9,25%, а нещодавно голова Держради КНР Вень Цзябао заявив, що орієнтир зростання ВВП на цей рік знижений на відсотковий пункт — до 7,5%. При цьому аналітики й експерти неодноразово висловлювали скептичні зауваження з приводу китайської статистики, оскільки в умовах планової економіки місцева влада та держкомпанії зазвичай завищують показники.

За даними китайської газети Economic Daily, 2011 року влади провінцій континентального Китаю (сюди належать Гонконг, Макао, Тайвань) доповідали про обсяг сукупного ВВП цих територій — 51,7 трлн юанів, тоді як, за підрахунками центральної влади, цифра мала бути на 4,6 трлн менше. Отже, рівень викривлення статистики значно перевищує навіть обсяги прямої корупції, котра, за деякими оцінками, становить у Піднебесній близько 3% ВВП. При цьому статистична служба Китаю нещодавно вперше офіційно визнала факт фальсифікації статистичних даних в одному з повітів провінції Шаньсі.

Посадовці в міському повіті Хецзінь цієї провінції змушували місцевий готельний бізнес, вугільні й алюмінієві компанії надавати “суттєво викривлені” дані про ведення бізнесу протягом 2011 року, йдеться в повідомленні Національного бюро статистики КНР. У 2009 році за фальсифікацію статистики у Китаї була введена кримінальна відповідальність. Торік аналітик Банку Китаю та високопосадовець з національної статистичної служби були засуджені за звинуваченням в організації умисних “витоків” статистичних даних, котрі влаштовувалися для отримання прибутку на фондовому ринкові.

Все це спричинює цілком зрозумілі труднощі в партійному керівництві. У ньому явно помітні суттєві розбіжності між так званими лівими, до них належав Бо Сілай, що втрапив у немилість, і тими, хто входить до оточення Ху Цзіньтао та прем’єр-міністра Вень Цзябао.

Ліві спиралися на модель Чунціна. Бо вів політичну кампанію під гаслом “прославляння червоного, осудження чорного”. Під червоним малася на увазі традиція епохи Мао Цзедуна. А чорне — це корупція. Напередодні нещодавньої сесії ВЗНП до його постійного комітету надійшов лист із закликом відновити статтю Конституції, котру прибрали з її тексту ще 1982 року, за кілька років після смерті Мао Цзедуна. За цією статтею карали зрадники батьківщини. Такими ліві вважають лібералів, а конкретно нинішніх керівників КНР товаришів Ху та Веня.

Поки спадкоємці хунвейбінів зазнали поразки, однак це не край боротьби, а навіть навпаки вона розгоратиметься з новою силою з наближенням XVIIIз’їзду КПК. Відставка Бо Сілая завдала удар по “принцах”, до яких належить заступник голови та майбутній лідер країни Сі Цзіньпін. Посилиться угруповання “комсомольців”, котре об’єднує вихідців із комсомолу, якими у 1980-ті керував Ху Цзіньтао. Це значить, що боротьба за владу може продовжитися вже в новому Політбюро.

Юрій РАЙХЕЛЬ