Залізна мадам

Міжнародний валютний фонд від 5 липня матиме нового дирек­­то­­ра-роз­­порядника. Уперше в історії цієї структури її очолила жінка — француженка Крістін Лаґард. У себе на батьківщині во­­на має репутацію прихильниці економічного лібералізму англосаксонського зразка й узагалі “осо­­би, близької до американців”.

Половина планети, що користується кредитами МВФ, стурбована. У фонді всі рішення ухвалює рада директорів, однак від розпорядника дуже багато чого залежить. Попередника Лаґард, француза-соціаліста До­­мініка Стросс-Кана, вважали керівником досить поблажливим у питаннях реструктуризації боргів. Якби не скандал із покоївкою готелю Sofitel у Нью-Йорку, Греція, наприклад, гаран­­товано отримала б відстрочку у відшкодуванні грошей, позичених під час останньої фінансової кризи.

Чимало західних спостерігачів висловлюють припущен­­ня, що нова очільниця міжнародної інституції запропонує строгіші правила гри. Очевидно, і для України. Зокрема, фонд вимагатиме неухильного дотримання меморандуму з Києвом.

Між королевою та маркізою

Екс-міністр економіки і фінансів Крістін Лаґард мало схожа на решту високопосадовців сво­єї країни. Пряма й часом сувора у спілкуванні, не обтяжена надмірною увагою до формальностей, комунікабельна й відверто впевнена в собі. “Це радше американська, ніж французька політична шко­­ла”, — зауважує колишній дипломат, який не раз особисто спілкувався з новою шефинею МВФ.

У 17 років Крістін уперше виїхала здобувати освіту за океан. Це сталося після смерті її тата, вчителя англійської мови та літератури. “Родина Лаґардів жила в північному місті Гаврі й політично належала до лівих католиків, — зазначає у своїй книжці “Крістін Лаґард — найвпливовіша жінка світу” журналістка газети Le Figaro Марі Візо. — Але навчання в Штатах, а пізніше робота в адвокатській приватній фірмі в Чикаго не минули безслідно. Досить швидко пані Лаґард сформувалася як послідовний правий ліберал”.

Зовсім юною у Вашингтоні вона потрапила на стажування до тоді ще маловідомого політика Республіканської партії — Вільяма Себастьяна Коена. Згодом він став міністром оборони в адміністрації президента Біл­­ла Клінтона, а пані Лаґард назавжди зберегла добрі приятельські стосунки і з ним самим, і з його найближчим оточенням.

Згодом Крістін пішла працювати до потужної адвокатської контори Baker & McKenzie. “Я не схотіла робити політичної кар’є­­ри у Франції, бо в ті роки політики не ставилися до жінок як до рівних”, — пояснила вона згодом свій вибір пресі. У цій фірмі 11 років тому Крістін Лаґард також стала першою жінкою, яку обрали керівником. Саме тоді на “маленьку француженку” впер­­ше звернула серйозну увагу спеціалізована європейська преса.

Відтоді Крістін Лаґард здобула справжню популярність у Сполучених Штатах. “Коли вона працювала в Чикаго, американські журналісти постійно знаходили привід записати її коментар або інтерв’ю, — згадує відставний французький дипломат. — Мабуть, Лаґард — єдина з помітних політиків країни, кого потрібно радше захищати від уваги преси, ніж рекламувати”.

Щоправда, на рідній землі не все для неї складалось аж так райдужно. Преса довго кепкувала, коли Лаґард у статусі міністра економіки і фінансів порадила співвітчизникам пересісти на велосипеди, якщо бензин так подорожчав. Її відразу порівня­­ли з королевою Марією-Антуа­­неттою, котра казала: “Якщо народові бракує хліба, нехай їсть тістечка”. І начепили прізвисько “чарівна маркіза” (себто та, в якої “завжди все гаразд”).

Утім, хай там що, а за Лаґард на посаді міністра економіки і фінансів Франція, зокрема й завдяки скороченню соціальних витрат, змогла пройти кризу без потрясінь.

 

Незвичний “американсь­­кий” оптимізм часто викликає скепсис та нерозуміння в обережних французів. Однак саме ця впевненість у майбутньому імпонує політикам із Північної Європи. Пані Лаґард запрошують працювати в Нідерланди, називають “фінансовою зіркою” у впливовій британській Financial Times.

Про роль особистості в політиці

Існує кілька причин, що пояснюють призначення Крістін Лаґард директором Міжнародного валютного фонду. Серед них, звісно ж, її особисті якості. Про працьовитість колишньої срібної призерки чемпіонату Франції з плавання в Міністерстві економіки ходять легенди. А політики світу розповідають про дипломатичні таланти Лаґард, її здатність оминати дрібні конфлікти, знаходити спільні рішення у складних переговорах. У призначенні, поза сумнівом, відіграв свою роль рівень особистих контактів пані Лаґард у США. З моменту заснування Міжнародного валютного фон­­ду Сполучені Штати мають право впливати на найвищі кадрові рішення, бо сплачують найбільші внески. “Часто кажуть, що від повоєнних часів у МВФ керує європеєць, — написала цими днями газета Le Monde, — але нерідко забувають, що першим заступником керівника фонду завжди призначають американця”.

Стала традиція призначень дедалі менше влаштовує країни, що стрімко розвиваються. Проте цього разу вони не змогли дійти згоди й висунути спільного кандидата. РФ, що належить до групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай), узагалі зіграла у свою гру. Москва спочатку запропонувала непрохідного претендента з Казахстану, а потім від нього відмовилася, очевидно, на якихось вигідних для себе умовах.

Отже, перемогла політична звичка. Західний європеєць на чолі фонду, що був заснований для захисту від дефолтів уразливих національних економік, у принципі, означає серйознішу увагу до проблем його рідного континенту, аніж, скажімо, Африки. Щоправда, Крістін Лаґард уже пообіцяла дати більше простору для групи БРІК і третього світу. Але радикальний переділ впливів — принаймні якщо не настане нова глобальна криза — навряд чи відбудеться аж так швидко.

Крістін Лаґард останніми роками майже не висловлювалася на українські теми публічно. Водночас вона добре знає і любить Польщу, навіть працювала спільно зі Збіґнєвом Бжезінським у польсько-євро­­пейсько-аме­­ри­­кан­­ському комітеті та в Комісії з розширення євроатлантичного товариства в аналітичній структурі Center for Strategic and International Studies.

2009 року в статусі міністра економіки Крістін Лаґард зус­трічалася з Юлією Тимошенко. До преси потрапили тоді скупі відгуки про “перспективи співробітництва після подолання кризи” — звичайна дипломатич­­на музика, за якою не чути правдивих намірів. Тричі поспіль, у 2005—2007-му щороку, відкривала економічну конференцію на тему України в Сенаті Франції. Тоді вона була міністром зовнішньої торгівлі.

З візитами до нашої держави Лаґард не їздила. Найближчу місію до Києва МВФ планує відрядити у вересні. Нині рано, мабуть, оцінювати перспективи дальших переговорів України з фондом. Але кілька осіб, які особисто знають Крістін Лаґард, зазначили Тижню: слова “дисципліна”, “зобов’язання”, “умови” мають для неї чіткий і цілком конкретний зміст.

“Пані Лаґард колись під час наради в уряді критикувала політичні позички від МВФ, — розповів знайомий чиновник Міністерства економіки і фінансів Франції. — Вона казала, що кредитувати тих, хто не скорочує бюджетних витрат і не робить реформ, — це те саме, що накладати гіпс на дерев’яну ногу”. Співрозмовник “майже впевнений”, що йшлося про Грецію.

Ця держава, безперечно, стане першим лакмусовим папірцем, який покаже стиль роботи і пріоритети Лаґард на чолі Міжнародного валютного фонду. На жаль, дуже багато елементів натякають на те, що трохи згодом, розібравшись з історією українських кредитів, вона вдруге вдасться до порівняння з гіпсовою пов’язкою.

 

Найбільші боржники МВФ*

Греція — 12,74 млрд SDR

Румунія — 10,57 млрд SDR

Україна — 9,25 млрд SDR

Угорщина — 7,64 млрд SDR

Ірландія — 6,42 млрд SDR

Португалія — 5,61 млрд SDR

Пакистан — 5,6 млрд SDR

Туреччина — 3,06 млрд SDR

Білорусь — 2,27 млрд SDR

Сербія — 1,37 млрд SDR

*За даними МВФ станом на 31 травня 2011 року

Алла ЛАЗАРЄВА