Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Загартовані війною. Як Ізраїль став військовою наддержавою

[09:40 10 декабря 2022 года ] [ Українська правда, 9 грудня 2022 ]

Ізраїль живе у стані глибокого культурного мілітаризму.

 Нас цікавить тільки те, що має відношення до безпеки єврейського народу. 

Шимон Перес

Постійна війна за виживання. Армія як спосіб будівництва нації. Освічені люди з військовим досвідом. Надсучасна військова техніка. Державна власність в ОПК. Розвідка в усіх сферах. Ядерна зброя, якої офіційно немає. Лідерство в експорті озброєнь. Все це об'єднується одним словом — Ізраїль.

Ізраїль живе у стані глибокого культурного мілітаризму. З моменту свого створення у 1948 держава відчайдушно бореться за свій суверенітет, і це триватиме. Добре озброєна Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) є ключовою умовою, яка дозволяє йому виживати та розвиватися.Зброя як засіб захисту проходить крізь усю історію Ізраїлю. Ось лише декілька показників оборонного бюджету:- входження в топ-15 країн за розміром витрат на оборону в 2021-му році — $ 46,7 мільярда;- входження в топ-15 країн у 2021-му році по відношенню розміру оборонного бюджету до ВВП — 5,0%;- збільшення оборонних витрат у 2021-му році по відношенню до 2020-го року — 3,7%.Важко уявити, щоб невелика держава без очевидних покладів корисних копалин могла стати провідним світовим виробником зброї протягом кількох десятиліть.Ізраїль поставив боротьбу за своє існування в самий центр свого суспільства, економіки та ідентичності.Війна У нас не було ні людей, ні озброєння, ми ніколи не воювали, ми мали всього 450 тисяч людей, не було генералів, не було військового досвіду. Що ми могли робити? Люди мали стати мужніми і хоробрими, зрозуміти, що в нас немає вибору — ми повинні лише перемогти.

Шимон Перес

 

З моменту свого створення в 1948-му році шлях держави Ізраїль лежить крізь низку війн і конфліктів із арабськими сусідами, а з 1967-го року — з палестинцями.Війна за незалежність у 1948-1949-му роках, Суецька війна 1956-го, Шестиденна війна у 1967-му та війна Судного дня у 1973-му, війна 1982-85-х років у Лівані між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини за підтримки сирійської армії та ліванських ополченців.З 1982 року великої війни між Ізраїлем і арабськими країнами не спостерігалося. Одна з причин — визнання сусідами військової переваги Ізраїлю.Зважаючи на останні події у світі, військова готовність і придбання зброї й досі є головним пріоритетом, оскільки Ізраїль залишається на “постійній бойовій позиції”.Історія та стратегіяПерше виробництво зброї в єврейській громаді, щоб мати засоби для самозахисту, почалося ще в 1930-х роках у Палестині під британським мандатом. Після Визвольної війни в 1950-му була підписана Тристороння декларація, яка обмежувала постачання зброї зі США, Франції та Великобританії.Для Ізраїлю на той час були доступні дві стратегії: закупівля за кордоном або розвиток власного оборонного виробництва. Через брак коштів і часу для розробки та виробництва керівництво країни вирішило сконцентруватися на удосконаленні імпортної зброї. Це також базувалося на можливостях ізраїльської науково-інженерної спільноти та усвідомленні того, наскільки негативними можуть бути наслідки залежності від імпорту.Ізраїль зосередився на вдосконаленні та модернізації іноземної зброї, у розробку якої інші держави інвестували незліченні суми.Ізраїль мав один важливий фактор, який працював на його користь — він вів більше воєн, ніж будь-яка інша країна сучасності, тому випробування зброї були постійною вправою.Ізраїль став спеціалізованою військовою економікою, війна стала його організаційним принципом.

 

Через оточення ворожими арабськими державами навіть найдрібніші предмети потрібно було імпортувати від віддалених виробників. Тому існувала необхідність виробляти їх на місці.Так, нездатність виробляти батареї, які мають обмежений строк придатності та швидко псуються, стала головним фактором до створення компанії Tadiran. Боєприпаси не можуть залежати від довгих і нестабільних ланцюгів постачання комплектуючих та матеріалів, тому для їхнього виробництва було створено компанію Soltam (обидві тепер приватні). Літаки повинні були обслуговуватися в Ізраїлі, як танки та інші транспортні засоби.Усі ці вимоги та обставини спрямували країну до незалежного потенціалу у виробництві зброї.У 1975-му році витрати на оборону Ізраїлю досягли 16% ВВП, оскільки виникла потреба у відновленні армії після війни Судного дня в 1973 році. СтруктураЯдро ОПК країни складається з трьох великих компаній, які входять до числа найбільших у світі. Вони беруть участь у близько 80% усіх закупівель (продажів) зброї в Ізраїлі.Загалом понад 200 компаній, які визначають себе як зайняті в оборонному бізнесі та налічують понад 57 тисяч співробітників, можна об'єднати в окремі групи. До першої групи належать державні компанії: Israel Aerospace Industries і RAFAEL Advanced Defence Systems Ltd. Друга група складається з приватних великих і середніх компаній: наприклад, Elbit Systems Ltd. Остання група включає приватні невеликі компанії, які виробляють нішеву оборонну продукцію.На оборонному ринку Ізраїлю зазвичай є один або два постачальники кожного типу критичного обладнання. Незважаючи на тип власності компаній, роль керівництва та підтримки ОПК покладається на уряд.

 

ВласністьТенденції володіння ОПК в Ізраїлі протилежні світовим, оскільки право власності залишається в руках держави, а великі компанії їй належать.Уряд володіє акціями двох із трьох основних компаній: Israel Aerospace Industries (100% в державній власності) та RAFAEL (державна корпорація знаходиться під постійним прямим наглядом Міністерства оборони Ізраїлю).У 1950-х роках промисловість розвивалася через урядові органи — нинішні три основні оборонні компанії працювали як департаменти Міноборони. Будучи державними підприємствами, виробники зброї не мали конкурентів, і кожен з них контролював сектор технологічного ринку.Пізніше недержавні компанії виросли, а деякі акції державних компаній були продані приватним підприємствам.У 1960-х і 1970-х роках були засновані компанії з іноземною та ізраїльською власністю. Державні компанії пройшли внутрішню реструктуризацію та створення спільних підприємств з іноземними партнерами.

Люди

Важливою причиною розвитку високих технологій є унікальні відносини між ізраїльськими збройними силами та hi-tech індустрією. Саме вплив ЦАХАЛу як соціального інституту, а не зв'язок між Міноборони та ОПК, є драйвером для розвитку оборонних інновацій.

 

Військова служба в історії Ізраїлю розглядалася як інструмент побудови нації. ЦАХАЛ сформовано як плавильний котел, який мав виліпити нове об'єднане суспільство з культурної суміші іммігрантів.

Призовник проходить процес соціалізації, який робить із громадянина солдата та професіонала військової системи — перетворює старшокласників на солдатів піхоти, техніків, пілотів, медиків тощо.
Військова служба несе з собою професійну підготовку, соціальні зв'язки та кодекси.
Соціальний профіль працівників ОПК такий: 95% — євреї, 65% — чоловіки, 75% — до 40 років, 49% — високоосвічені й 90% — служили в ЦАХАЛ. Більше половини підприємців-початківців є колишніми офіцерами і понад 75% менеджерів є ветеранами.
Офіцери вищого рангу обіймають більшість керівних посад не лише у ВПК, а й у більшості інших промислових підприємств.
Це унікальна модель реінтеграції ветеранів, де військова служба сприймається як перевага. Держава визначає ветеранів як сильну групу населення та залучає їх до професій, які вона вважає важливими, пропонуючи контрольовані пільги.
Міноборони
Фінансова та адміністративна відповідальність за оборонні дослідження, розробку зброї, виробництво та експорт в Ізраїлі покладається головним чином на Міноборони.
Ізраїльські оборонні закупівлі здійснюються двома різними способами: 
  1. управлінням виробництва та закупівель, розташованим в Ізраїлі; 
  2. місією Міноборони у Нью-Йорку, яка відповідає за закупівлі за допомогою іноземного військового фінансування (FMF) у США. 
Ізраїльське законодавство підтримує підхід “купуйте місцеве”. Виняток застосовується випадків, коли закупівлі проводяться зі США. 
Державні компанії зобов'язані брати участь у державних закупівлях. Міноборони надає перевагу національному виробництву. Уряд Ізраїлю часто впливає на оборонні закупівлі, намагаючись сприяти розвитку певних регіонів.
Розвідка
Величезне значення для забезпечення зброєю та для процесів прийняття рішень відіграє розвідка.
В 1957-му році у співтоваристві ізраїльських спецслужб з'явилася нова організація — Бюро наукових зв'язків (”Лекем”), яке займалося безпекою будівництва ядерного реактора, а потім забезпечувало отримання Ізраїлем необхідних ядерних компонентів. Після 1979-го року на нього поклали функцію добування інформації у сфері високих технологій.

Після шпигунського скандалу в 1987-му функції промислової (науково-технічної) розвідки були покладені на Управління безпеки Міноборони, Мальмаб, який відповідає за безпеку Міноборони та за діяльність ОПК (отримання технологічної інформації та розвідданих в інших країнах).

Справа критронів
На потреби безпеки Ізраїлю працюють усі її громадяни.
 
Арнон Мілчан, відомий ізраїльський бізнесмен та кінопродюсер (дві номінації на премію “Оскар”, серед фільмів — “Спека”, “Містер і місіс Сміт”) був у 1960-80-х роках співробітником розвідки.
Припущення про його причетність до розвідувальної діяльності та торгівлі зброєю виникли у 1985 році у зв'язку поставками з США до Ізраїлю критронів, детонаторів для ядерних зарядів, через одну з компаній Мілчана.
Шимон Перес, архітектор програми створення ядерної зброї, заявив, що у 1960-х роках завербував Мілчана для роботи в Лекем. Його діяльність включала “купівлю компонентів для створення та підтримки ядерного проєкту, а також нагляд за компаніями, які фінансували особливі потреби всієї розвідувальної діяльності Ізраїлю за межами країни”.
Справа Аполло
У середині 1960-х років сотні кілограмів високозбагаченого урану зникли з заводу з виробництва ядерного палива NUMEC в Аполло, Пенсильванія (США).
Америка мала занепокоєння, що уран потрапив до Ізраїлю через зв'язок між власниками заводу та представниками ізраїльської розвідувальної спільноти. 
Незважаючи на те, що Комісія з ядерного регулювання, ФБР, ЦРУ, Об'єднаний комітет Конгресу з атомної енергії, Рада нацбезпеки, Розвідувальне управління Міноборони, два комітети Палати представників США та чотири президентські адміністрації мали намір дослідити, що сталося з ураном, вони так і не знайшли його.
Контрабанда 
В 1947-му році Бен-Гуріон, лідер боротьби за створення єврейської держави, поставив завдання молодому Шимону Пересу: “Ось це зброя, яку маємо. А це зброя, яка нам потрібна. Якщо ми залишимося з тим, що маємо, з нами покінчено”.
Через західне ембарго на постачання зброї після створення держави Ізраїль єдиною можливістю захистити себе було незаконне придбання та таємна доставка.
Наприклад, Пентагон знищував списані літаки — їх розрізали навпіл, ампутували крила. Ізраїльтяни викуповували розчленовані літаки на сміттєзвалищі, збирали у своїх майстернях в Америці та випробовували їх, а потім розбирали для відправки до Ізраїлю.
Ремонт літаків організував Аль Швіммер, який згодом разом із Шимоном Пересом стане засновником однієї з провідних світових компаній — Israel Aerospace Industries та його першим директором.

У майбутньому це призвело до того, що завдяки зусиллям з ремонту літаків Ізраїль став світовим лідером у галузі супутників та безпілотних літальних апаратів.

Партнерство зі США
Ізраїльська збройна промисловість ніколи не процвітала б без масштабної підтримки США. Натомість Штати покладаються на Ізраїль як на важливого союзника в східному Середземномор'ї. 
Модифікуючи та покращуючи американське озброєння, Ізраїль відіграє вирішальну роль для ВПК США. Америка платить Ізраїлю за розробку інноваційних систем, які пізніше приймаються на озброєння в США.
 
Ізраїльське лобі є найсильнішим і найдієздатнішим на Капітолійському пагорбі. Президент США, який відмовляється підтримувати Ізраїль, потребує великої сміливості. У цьому переконався Барак Обама в 2015 році, намагаючись ратифікувати ядерну угоду з Іраном, Беньямін Нетаньягу виступав проти нього в Сенаті та Конгресі. 
У 1976-2004 роках Ізраїль був найбільшим реципієнтом зовнішньої допомоги США — щорічні гранти через американську програму іноземного військового фінансування (FMF) складали близько $2,7-3,15 мільярда.
Жодній іншій країні, яка отримує гранти FMF, не дозволено діяти так, як Ізраїль. Зміни в законодавстві США дозволяють Ізраїлю отримувати застаріле американське обладнання за заниженою вартістю або взагалі безкоштовно. 
Ізраїль бере участь у спільному проєкті F-35 Joint Strike Fighter, вже придбав 50 F-35 за трьома окремими контрактами, використовуючи гранти FMF, та встановлює на винищувачі власні системи командування, управління та зв'язку. 
Залізний Купол
Одним із прикладів є ЗРК Залізний Купол (Iron Dome), розроблений в Ізраїлі для боротьби з некерованими ракетами, відправленими з Гази та Лівану. США надали $1,56 на компоненти системи. 
 
Праща Давида
Праща Давида” — система малої/середньої дальності, призначена для протидії ракетам великої дальності та повільно літаючим крилатим ракетам. Розроблена спільно RAFAEL і Raytheon у 2008 році. США витратили понад $1,8 млрд на розробку.
Стріла
З 1988 року США та Ізраїль спільно розробляли протиракетну систему “Стріла” (”Arrow-2”, “Arrow-3), яка дозволяє протистояти балістичним ракетам малої дальності. США покривають близько половини річних витрат на розробку системи. Загальний внесок США перевищує $3,5 млрд. 
Програмою Arrow керують Boeing і Israel Aerospace Industries. З 2008 року США виділили більше 1,1 мільярда доларів на спільну розробку системи верхнього рівня Arrow-3, призначеної для перехоплення балістичних ракет середньої дальності з ядерними боєголовками.
Нещодавно 13 країн НАТО виступили з ініціативою закупити Arrow-3 для перехоплення ракет, зокрема з РФ.
Економіка та інновації
Саме переконання, що ми можемо створити щось із нічого, змусило мене запустити в Ізраїлі авіаційну промисловість; саме це спонукало мене побудувати ядерний центр тоді, коли країна не могла себе прогодувати.
Шимон Перес
Ізраїль є невеликою за розміром (22 000 км²) розвиненою країною з 9,6 мільйона мешканців і номінальним ВВП $527,18 мільярда (на 2022-ий рік). ВВП Ізраїлю на душу населення становить близько $54,9 тисячі, що принципово не відрізняється від середнього по ЄС.
 
Три ізраїльські оборонні компанії входять до ТОП-100 компаній-виробників озброєння відповідно до звіту SIPRI: Elbit Systems (28 місце), Israel Aerospace Industries (35 позиція) та RAFAEL Advanced Defense Systems (46 сходинка).
Ізраїль є першим у світі за витратами на дослідження та розробки у відсотках від ВВП (5,436%) (OECD).
Ізраїль посідає дуже високе місце за якістю освіти та має високу щільність науковців і технічних спеціалістів. Так, на 10 000 працівників припадає 140 учених, техніків та інженерів, що є найбільшим показником у світі (для порівняння, у США 85 на 100 000).
Понад 80 ізраїльських компаній котируються на NASDAQ (станом на 05 жовтня 2022-го).
Близько 9% оборонного бюджету витрачається на оборонні науково-дослідні роботи.
Міноборони поєднує централізоване розміщення оборонних науково-дослідних підрозділів та координацію ОПК, армії, дослідницького співтовариства. Це дозволяє швидко розробляти та адаптувати нові технології, які можуть розширити можливості ЦАХАЛ та збільшити експорт озброєння.
Щоб удосконалювати армію, довелося розвивати ІТ. Ізраїльський ІТ-сектор працює на армію.
Зброя Судного дня
Ізраїль не мав нафти, не мав доступу до достатньої кількості прісної води; водночас Франція у 1960-х роках вже використовувала ядерні реактори як надійне джерело енергії та для опріснення солоної води.
За допомогою Франції будівництво ядерного реактора почалося в 1958 році біля міста Дімона в пустелі Негев (з 2018 року — Центр ядерних досліджень імені Шимона Переса). Реактор запрацював десь між 1962 і 1964 роками.
Вважається, що Ізраїль виготовив свою першу ядерну зброю ще до 1967 року й може володіти від 80 до 400 ядерних зарядів.
Ізраїль продовжує дотримуватися політики ядерної непрозорості, офіційно не підтверджуючи й не спростовуючи наявність ядерної зброї. Розташування сховищ боєголовок є невідомим. Відповідно до відкритих даних SIPRI на 2021 рік Ізраїль мав запас приблизно 90 ядерних боєголовок:
Тип/назва
Дальність
(км)
Навантаження
(кг)
Стан
Кількість боєголовок
Літаки
30
F-16 I
1 600
5 400
Вважається, що невелика кількість (одна-дві ескадрильї) ізраїльських F-16 оснащені для доставки ядерної зброї (дві бомби на літак)
30
Ракети наземного базування
50
Jericho II
1 500-1 800
750-1 000
На озброєнні з 1990 року. Замінюються на Jericho III
25
Jericho III
>4 000
1 000-1 300
Надійшли на озброєння в 2011- 2015 роках і поступово замінюють Jericho II
25
Ракети морського базування
10
За непідтвердженими даними, дизель-електричні підводні човни класу Dolphin і Dolphin 2 можуть бути озброєні ядерними крилатими ракетами.
10
Загальна кількість
90

До 1970-х рр. лідери арабського світу утвердилися в думці, що Ізраїль має ядерну зброю. Брак доказів заповнювали чутки, які ширилися регіоном швидше за факти.

Рішення не підтверджувати та не спростовувати існування ядерної зброї отримало назву “ядерна невизначеність”. Сумніви ворогів стали потужним стримуючим фактором для тих, хто бажав другого Голокосту.

Ядерного стримування недостатньо для запобігання всім війнам на планеті, проте воно змогло зупинити одну — у 1973 році.

Так, під час війни Судного дня, Єгипет і Сирія застали Ізраїль зненацька, і його міста виявилися вразливими перед їхнім скоординованим наступом. Та все ж, незважаючи на обіцянки стерти Ізраїль з лиця землі, Єгипет і Сирія обмежили свої амбіції територіями, втраченими в попередній війні. Роки по тому президент Єгипту Анвар Садат визнав, що побоювався, аби напад на міста Ізраїлю не викликав ядерну відповідь.

Гроші та мрії 

Бідність була центральною проблемою молодої держави. Новоприбулі громадяни були змушені селитися в таборах для іммігрантів та харчуватись через систему громадських їдалень. Уряд видавав рекомендації: скільки продуктів можна купити, скільки пар взуття мати.

Саме за таких умов було прийнято рішення створювати авіаційну промисловість у країні, мешканцям якої не вистачало їжі.

Через брак держкоштів Шимон Перес звернувся до приватних спонсорів, людей, які інстинктивно відчували необхідність йти на ризик — так було зібрано мільйони доларів. Це своєю чергою дозволило обійти бюрократичний опір та запустити літакобудування. 

Компанія була названа Bedek Aviation (з івриту “технічне обслуговування літаків”). У 1959 році було сконструйовано перший літак, який послужив для захисту держави під час Шестиденної війни.

Кілька десятиліть після того, як Аль Швіммер ремонтував та переправляв нелегально літаки з Америки, ізраїльська авіаційна промисловість отримала офіційну назву Israel Aerospace Industries (IAI).

В ядерному проєкті нестача державних коштів також була заповнена за рахунок приватних. Після доручення Бен-Гуріона (буквально “Йди, займися цим”) Шимон Перес за короткий термін зібрав достатньо приватних коштів, щоб покрити половину вартості реактора і розпочати проєкт.

Ізраїльський уряд прагне залучати іноземних інвесторів, пропонуючи гранти, знижені податкові ставки та звільнення від податків, дійсні протягом щонайменше 10 років.

Багато великих контрактів, які фінансуються за рахунок допомоги США, включають компенсаційні (офсетні) угоди, важливі для ізраїльських виробників.

 

Експорт

Продаж зброї використовується не тільки з економічних міркувань, а й як інструмент дипломатії та політичного впливу на інші країни.

За даними SIPRI, Ізраїль входить у топ-10 найкрупніших постачальників основних озброєнь у світі в 2016-2020 роках і посідає 8 місце:

Місце

Експортер

Частка у світовому експорті (%)

Зміни (%) у

2016-2020рр., порівняно з 2011-2015рр.

Головні отримувачі (частка в загальному експорті експортера, %) у 2016-2020рр.

2016-2020

2011-2015

2011-2015

2016-2020

1-й

2-й

3-й

8

11

ІЗРАЇЛЬ

1,9

3,0

59

Індія (43)

Азербайджан (17)

В'єтнам (12)

Оскільки внутрішній ринок невеликий, промисловість має виживати та процвітати за рахунок експорту, який має складати понад 50% (навіть 70%) усієї продукції.

До 1975 року оборонний експорт становив 15-20% від загального обсягу продажів ОПК, однак у другій половині 1980-х років експорт становив 60-80% від продажів великих компаній. 

Ізраїль, хоч і є великим експортером зброї, все ще лишається великим імпортером зброї.

Обидва напрямки сприяють розвитку інновацій у сфері ОПК. Експорт допомагає ізраїльським компаніям конкурувати на міжнародній арені, одночасно пропонуючи інновації. А імпорт сприяє внутрішньому технологічному переливу “через адаптацію та навчання шляхом копіювання”.

Подібність

Ваша війна дуже схожа на те, з чим має справу Ізраїль.

Шимон Перес

Дійсно, багато в чому ми дуже схожі.

Україна змушена вести війну з терористичною державою, яка не визнає жодних законів та правил. Розсіяний по світу народ, війни через усю історію, релігія як частина культурного коду, божевільний сусід-фанатик, який хоче тебе знищити.

Дивлячись на Ізраїль, можна побачити Україну. Ми маємо освічених людей, які набувають військового досвіду. Розвивається партнерство з США. В ОПК переважає державна власність.

Досвід Ізраїлю може допомогти вказати нам шлях вперед.

“У 1948 році, коли розпочиналася війна за незалежність, Ізраїль був самотній. Нас звідусіль оточували вороги і ми перемогли тільки завдяки самовідданості та єдності… Колись Господь поклав руку на плече нам, і сказав: “Ось твій дім. Захищай його” (Шимон Перес).

Віктор ПЛАХУТА

 

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.