Юлия Тимошенко готовит кадровый пирог

Юлія Тимошенко дедалі частіше повторює прийом одного з прем’єр-міністрів попередньої епохи Валерія Пустовойтенка.

Пустовойтенко, щоб не дати сформуватися більшості депутатів, яка може зняти його з посади, “розраховувався” державними підприємствами, акції яких передавалися в управління різноманітним бізнес-групам. Так протягом двох з половиною років Пустовойтенко не дозволив мобілізувати проти себе 226 голосів, зате виростив олігархічну галявину.

Схожим чином діє Тимошенко, тільки вона роздає не підприємства, а посади по вертикалі виконавчої влади. Таким чином вона завойовує лояльність оточуючої політичної фауни і продовжує свій прем’єрський вік.

Хронічна проблема, з якою зіштовхнулася Тимошенко — це відсутність голосів для заповнення вакансій в уряді. Але, схоже, нарешті винайдено алгоритм її вирішення.

Тимошенко приготувалася найближчим часом призначити щонайменше міністра фінансів та міністра транспорту.

Головний претендент на Мінфін — Федір Ярошенко, сьогодні один з десяти заступників у Державній податковій адміністрації.

Це рішення має стати компліментом у бік Партії регіонів — Ярошенко є близькою людиною до Миколи Азарова, керівника виборчого штабу Партії регіонів.

А щоб Банкова була задоволена, на посаді першого заступника в Мінфіні має залишитися нинішній в.о. міністра Ігор Уманський. Він багато в чому зобов’язана Олександру Шлапаку — головному економісту секретаріату президента.

Альтернативним кандидатом на посаду міністра фінансів донедавна залишався Сергій Тігіпко. Але, схоже, свій вибір зробив — і зараз Тігіпко з головою занурився у передвиборчу кампанію як кандидат в президенти. Його мета — на вересень вийти з рейтингом 5%.

У міністерстві транспорту найближчим до прем’єра з числа нинішніх заступників є Олександр Давидов — її колишній пілот, коли Тимошенко була власницею кількох літаків Як-40, об’єднаних в авіакомпанію “ЄЕС-Авіа”.

Однак призначення Давидова на Мінтранс не вирішує проблему вгамування апетитів спонсорів БЮТ.

Тому претендентом №1 на посаду міністра транспорту став Таріел Васадзе. За словами джерел, принципове рішення про його висунення було ухвалено напередодні.

Васадзе уже пропонувався на посаду міністра транспорту наприкінці 2007, коли тільки формувався нинішній Кабінет міністрів. Тоді депутатам роздали навіть пакет документів на Васадзе з його декларацією про доходи, де єдиним автомобілем олігарха виявився горбатий “Запорожець”.

Але в останній момент Васадзе взяв самовідвід — він не хотів кидати бізнес, який був на підйомі. Здавалося, до втілення гасла “Ланос — у кожну родину!” залишилося рукою подати. Але грянула світова криза. Купівельна спроможність населення на нулі. Відтак автомобілебудування України — в депресії.

Тому у Васадзе є час попрацювати на державу та поправити матеріальний стан. Залишається питання, чи погодиться він відмовитися від депутатської недоторканості перед виборами президента.

Тим часом в структурі Мінтранса відбулися вже знакові рішення.

У середу Кабмін звільнив першого заступника міністра Володимира Работньова. Він обіймав цю посаду за квотою Йосипа Вінського і його партнера-судновласника Ігоря Урбанського.

За іронією долі, Работньов насправді-то був лише помічником Урбанського, коли той мав депутатський мандат. Але коли треба було підперти Вінського надійною людиною, то Урбанський поставив свого підлеглого на посаду, вищу в ієрархії за власне крісло.

Однак тепер в Мінтрансі — час чисток. Тимошенко не могла допустити, щоб після відставки Вінського функції міністра виконував його клерк.

Так Работньова змусили написати заяву “за власним бажанням”. Його звільнили та одночасно в якості компенсатора призначили радником прем’єр-міністра.

Хоча ця комбінація може вдатися Тимошенко, тільки якщо Банкова закриє на неї очі. Работньова відправили у відставку без подання міністра.

Власне, крісло міністра на цей момент було вже вакантне, і робити подання було нікому. Але нічого не поробиш — таке звільнення є порушенням закону “Про Кабінет міністрів”.

І, власне, тиждень тому Ющенко зупинив аналогічне розпорядження Тимошенко про відставку заступника міністра оборони Ігоря Монтрезора. Його також звільнили без необхідного подання.

Однак Міністерство транспорту не може жити без міністра і його першого заступника. Тому в Кабміні згадали, що є ще такий собі Василь Шевченко.

Шевченко на початку був першим заступником у Вінського. Він зайняв це місце за квотою “Нашої України” — персонально його лобіював тодішній лідер фракції В’ячеслав Кириленко, який знайомий з Шевченком ледь не зі студентських років.

Але, як писалося вище, Вінському та Урбанському був потрібен “свій” перший заступник. Міністр зробив подання про звільнення Шевченка, але той ліг на лікарняний. Це значить, що в разі відставки той міг би через суд поновитися на посаді.

Тоді Вінський проштовхнув через Кабмін постанову про запровадження ще однієї посади “першого заступника”. Це рішення схвалили, і “дублером” першого заступника став Работньов, а Шевченко все ніяк не міг “одужати”. Його по факту вважали звільненим, його прізвище видалили з сайту міністерства і навіть виселили з кабінету в Мінтрансі.

Але сталося не передбачуване. Герої помінялися місцями — з речами на вихід пішов Вінський та компанія. А Шевченко “одужав” і знову став повноцінним першим заступником.

Однак це — не просто рішення. Поновлення Шевченка — це жест Тимошенко на адресу В’ячеслава Кириленка, який очолює групу “За Україну”, що нараховує 18 депутатів, яких так не вистачає Тимошенко для коаліційного щастя.

У середу Кабмін ухвалив ще одне рішення в приборкання апетитів політичних еліт — уряд скасував накази Вінського про звільнення директора Львівського аеропорту Олександра Загреви. Ця людина пов’язана з заступником Державної митної служби Тарасом Козаком, якого “кришує” близький до БЮТ Віктор Медведчук.

Але і це — ще не все.

Схоже, період великих кадрових призначень, який насувається, задовольнить багатьох, хто помирає від спраги влади.

Так, очікується, що одним з найперших буде проголосовано призначення голови Антимонопольного комітету. На це місце йде ставленик Олександра Третьякова з фракції НУНС — його бізнес-партнер і однокласник Володимир Каретко.

Востаннє Третьяков так вдало зміг просунути Каретка в 2006 році — на посаду голови наглядової ради “Укрнафти”, яка перебуває в оперативному управління Ігоря Коломойського, патрона цієї політичної групи.

Але й сам Коломойський може радіти. Він отримав часткову сатисфакцію за свої дії з порятунку Тимошенко минулої осені — його ставленик Олександр Лазорко хоч силою, але взяв владу в компанії “Укртранснафта”.

Нарешті наближається момент розплати і для Юрія Костенка. Саме його депутат дав вирішальний голос для того, щоб наприкінці 2008 року вдалося створити коаліцію БЮТ, НУНС і Блоку Литвина та залишити Тимошенко прем’єром.

Але за цю благодійність Костенко нічого не отримав. Однак зараз знову пообіцяли, що в разі ухвалення кадрових рішень його однопартієць Олександр Клименко точно стане міністром вугільної промисловості. Нинішній же міністр Віктор Полтавець — головний претендент на звільнення з чинного Кабміну.

Ще одне кадрове рішення, яке планується ухвалити — це призначення віце-прем'єром ректора “Київського політехнічного інституту” Михайла Згуровського. Ну і традиційно в списку претендентів залишається Віталій Гайдук.

Тепер, щоб весь цей кадровий резерв перейшов на посади, залишилося знайти для цього голоси.

На відміну від попередніх випадків, у Тимошенко є шанс зібрати більшість — якщо не на пакетне голосування, то під деякі кандидатури. Наприклад, за призначення Ярошенка на посаду міністра фінансів пообіцяли виступити комуністи.

КПУ також радо проголосує за відставку урядовців. Вони внесли постанову про звільнення міністра культури Василя Вовкуна. Аналогічно зробили регіонали — вони ініціюють “судний день” для міністра освіти Івана Вакарчука.

Однак в БЮТ ухвалено рішення — поки не будуть заповнені нинішні вакансії, жодних інших відставок не буде. Інакше в уряді зникне кворум — і Тимошенко сама себе зажене у пастку.

Тим часом прем’єр поновила діалог з В’ячеславом Кириленком і Віктором Балогою, до підгруп яких входять, відповідно, 18 та 7 депутатів. Їх може вистачити, щоб взагалі не звертатися до комуністів. Тому Тимошенко всіляко обробляє цих двох на предмет якщо не входження до коаліції, то хоча би дотації голосів.

І тому прем’єр начебто пообіцяла Кириленку — якщо група “За Україну” покриє дефіцит при призначенні міністрів фінансів та транспорту, то вона не чіпатиме міністрів культури та освіти.

Тимошенко дешевше домовитися з осередками впливу всередині НУНС, ніж з комуністами, які надто самовпевнено увірували, що тримають “золоту акцію”.

Виктор ЧИВОКУНЯ