Янукович “умикнув” ялинку

Символічно, що цей визначний день не лише припав на свято святого Миколая, а й на проведення у столиці саміту “Україна — ЄС”. Чи можна сказати, що віднині Новий рік, Різдво, а також інші важливі дні, наша держава відзначатиме за європейським форматом, наразі не зрозуміло. Проте чітко зрозуміло, що свято новорічної ялинки стало в Україні чи не найважливішим державним святом, поважнішим навіть за День Незалежності. Адже, по-перше, на вулицях столиці було вкрай мало бійців “Беркуту”, а по-друге, президент, покинувши всі свої важливі державні справи, вкотре зійшов щонайближче до свого народу і привітав його наживо.

Цьогорічний запал ялинки був не таким грандіозним, як торішній, але не менш помпезним. Обійшлося, щоправда, без молебню, запалення гігантських свічок, благословення вищого духовенства УПЦ МП, а також без численних шанованих гостей, утім, з оркестрами і вертепом.

Готувалися до свята не на жарт ретельно. На ялинці двічі перевішували гірлянди, реагуючи на справедливу критику і жарти громадськості, яка обізвала святкову конструкцію на Майдані за її смугастий дизайн шкарпеткою, якнайкраще подбали про безпеку, поставивши на дахах снайперів і подвійний паркан між глядачами і президентом, перекрили центральні вулиці, спричинивши численні затори, і зібрали чималу масовку, якій рівно за годину до початку дійства дозволили ступити на очищений від машин Хрещатик і підійти ближче до сцени. Останню, щоправда, було майже не видно, але кому дуже кортіло, той міг побачити свято на великому екрані.

Для розігріву почергово грали задубілі духові оркестри. Музиканти, приречено видуваючи з легенів рештки тепла, позирали на годинник на Будинку профспілок і, розуміючи, що керманич запізнюється, безнадійно дули далі. Репертуар ряснів життєствердними пісеньками на кшталт “Пусть бєґут нєуклюже пєшєходи по лужам” та “От улибкі станєт всєм свєтлєй”. А коли і це не допомагало, позаяк публіка почала промерзати, заграли ще й “танець маленьких каченят”. Ведучий Юрій Кот, який замолоду зводив пари у програмі “Все для тебе”, в перерві між піснями невтомно розповідав про святого Миколая і чудовий новий рік, який принесе нові надії і багато щастя та радості. Він чомусь вперто називав духові оркестри “духовними”, хоча нічого духовного вони не грали, і вдавав, що йому зовсім нехолодно.

Після “духовних” оркестрів співала дівчинка в короткій спідничці, а за нею на сцену вийшла ціла банда колядників з “чортом”, “ведмедем”, “козою” і “жидом”, несучи не лише Різдвяну зірку, а й чомусь і Різдвяний місяць. Що він мав би означати, годі й зрозуміти. Можливо, саме так за задумом режисерів виглядає українська політкоректність.

Коли колядники вдосталь натанцювались і наспівались, нарешті з’явився президент. Він був, на диво, лаконічним. Наговорившись за день із делегацією Євросоюзу, напевно, не мав особливого бажання теревенити.

Зі слів глави держави вдалося зрозуміти, що для нього ялинка — це неабиякий символ, родом із дитинства, і тому він так трепетно ставиться до ритуалу її запалення. Воліючи щороку власноруч вмикати її для цілої країни і не віддаючи цю почесну місію нікому іншому.

Президент наголосив, що, запалюючи новорічну красуню, він дає надію всій країні. Потім побажав усім, щоб радість із життя нікуди “не уходила”, і привітав зі святом Миколая Чудотворця, натякнувши, що впадати в розпач не варто, бо незабаром настануть кращі часи, особливо для тих, хто хворий і кому скрутно живеться. Про тих, хто у СІЗО, Віктор Федорович нічого не сказав, але їх цілком можна було б зарахувати і до хворих, і до тих, кому скрутно.

На завершення керманич сотворив чудо. Разом із двома дітками він подзвонив у дзвін, підвішений в гарно прикрашених символічних воротях і новорічна ялинка запалала різнокольоровими вогнями. Віктор Федорович в унісон ялинці засяяв від радощів, щось прошепотів на вушка дітям і, коли розпочався святковий салют і всі задерли до неба голови, спритно зник зі сцени. За ним потяглась його прес-служба, що весь час віддано мерзла перед сценою і свято помалу пішло на спад. Після салюту ще стріляли срібним конфеті, хтось намагався співати, але сценарій вичерпався, тож свято закрили.

Втім, попри холод, народ не збирався розходитися. Люди фотографувалися на тлі ялинки, дуріли і, всупереч забороні пиячити у громадських місцях, грілися коньяком та горілкою. Міліція заздрісно ковтала слину і вдавала, що нічого не бачить. Мабуть, не хотіла псувати людям свято, яке відкрив сам президент.

Роман МАЛКО