“Всерйоз ще нічого не починали”. Чи вичерпали себе санкції проти Росії?

Голодних бунтів у Росії вже ніхто не чекає, однак економічні проблеми окупантів тільки починаються. Весь 2022 рік західні країни розтягували введення санкцій, тому нафтове ембарго на повну силу запрацює лише на початку 2023 року. На черзі — нові пакети санкцій та конфіскація російських активів на користь України.

Як санкції вплинули на Росію

Незадовго до російського вторгнення в Україну агентство Reuters писало, що США та ЄС навіть у випадку війни не збираються відключати РФ від системи міжнародних розрахунків SWIFT. Тоді ж окремі країни відхрещувались від можливого ембарго на енергоносії і від санкцій проти Кремля в принципі.

Однак щойно перші танки рушили на Київ, риторика Заходу змінилася. Країни G7 майже повністю відключили агресора від SWIFT, заморозили резерви, ввели ембарго на нафту, вугілля, золото та низку технологічних товарів.

Протягом перших кількох місяців російський ринок залишили понад 1 тис іноземних компаній. Росіяни втратили до чверті свого імпорту, а виробництво в технологічних галузях падало до 80% через нестачу компонентів.

Усі чекали на колапс російської економіки, але його не сталося. Проблема в тому, що перші санкційні пакети містили багато винятків, аби мінімізувати їх негативний вплив на Євросоюз та Сполучені Штати. Тож минув майже рік, перш ніж антиросійські санкції стали справді жорсткими.

Залежність держави-спонсора тероризму від Заходу теж переоцінювали. Перекритий імпорт компенсується завдяки поставкам через сусідні країни, зокрема Туреччину, а жорсткі обмеження центрального банку РФ на валютні операції та виведення капіталу втримали фінансову систему від катастрофи.

Побічним ефектом антикризових дій центробанку Росії стало надмірне укріплення рубля. Розрахунки за нафту і газ тоді повністю проходили в євро та доларах, тому російські енергетичні компанії недоотримували виручку в національній валюті і платили менше податків у бюджет.

Однак високі світові ціни на енергоносії компенсували майже всі збитки. Бюджетну діру на 2% від ВВП, яка утворилася за 2022 рік, росіяни заповнили заощадженнями з Фонду національного добробуту та внутрішніми позиками.

На початку великої війни міжнародні інституції очікували падіння російського ВВП у 2022 році на 8-11%, однак пізніше прогноз скоригувався до мінус 3,5%.

За довоєнними очікуваннями МВФ, економіка Росії у 2022 році мала зрости на 2,8%, але вона впала на понад 3%. За перший рік санкцій РФ втратила 6% ВВП.

 

Враховуючи сприятливу для РФ кон’юнктуру на світовому ринку енергоресурсів, це не найгірший результат, але підбивати остаточні підсумки ще зарано.

По-перше, Росія відчує наслідки від ембарго на нафту і нафтопродукти лише у 2023 році, адже воно почне діяти з лютого. По-друге, потенціал економічних санкцій ще не вичерпаний і попереду агресора чекає низка сюрпризів.

Яких санкцій проти РФ не вистачає

Навіть після дев’яти санкційних пакетів низці критично важливих для Росії галузей вдавалося уникнути обмежень. Принаймні, поки що.

Запорізька АЕС, найбільша атомна електростанція у Європі, уже десять місяців перебуває в російській окупації. За цей час ворог не раз вдавався до ядерного шантажу і викрадав топменеджерів станції. Усе це — за безпосередньою участю російської державної корпорації “Росатом”.

Російська атомна енергетика стане наступним санкційним пріоритетом. Мова йде про заборону продажу росіянами сирого урану, послуг з його збагачення та будівництва АЕС. У 2022 році “Росатом” заробив на цих послугах 9 млрд дол.

Хоча тема накладення санкцій на “Росатом” обговорювалася ще на початку 2022 року, досі жодна країна не зважилася на цей крок через залежність від російського ядерного палива та спільних проєктів. Частка урану та збагаченого урану з Росії становить 14-28% у США і 20-26% — у країнах Євросоюзу.

Санкції проти “Росатома” та російського ядерного палива стануть можливими, щойно в країнах з’явиться чіткий план заміщення заборонених товарів.

Технології — наступний великий сектор, на санкціях проти якого наполягатиме Україна. Завдяки ІТ агресор збирає інформацію на фронті, обробляє супутникові зображення, відстежує пересування українських військових та координує роботу в тилу, керує ракетами та проводить кібератаки.

Російські користувачі повинні втратити доступ до всіх хмарних сервісів та програмного забезпечення, яке може використовуватися для військових цілей. Є й менш очевидні заходи для технологічної блокади РФ: перекрити постачання промислового обладнання та компонентів для відтворення чи використання ІТ.

Попередніми пакетами санкцій Захід заборонив постачати росіянам значну частину товарів подвійного призначення. Тепер вони розбирають побутову техніку для використання її елементів у військових системах.

Якщо атомна енергетика та ІТ залишаються секторами, які поки що не потрапили під санкції, то є сфери, де їх можна посилити.

Крім того, стеля цін на російську нафту була зафіксована на рівні 60 дол за бар. Це значно більше, ніж собівартість її видобутку. Унаслідок цього Кремль продовжує отримувати прибуток від продажу сировини.

Не допустити обхід накладених на РФ санкцій — одна з ідей плану на 2023 рік, про що говорив заступник керівника Офісу президента Ростислав Шурма.

Росія намагається експортувати підсанкційні метали під виглядом сплавів, обходити фінансові обмеження через треті країни, користуватися прогалинами в переліку заборонених для експорту товарів подвійного призначення.

Україна пропонує зробити такі кроки для закриття лазівок.

1. Виключити РФ з Міжурядової групи для боротьби з відмиванням коштів (FATF) та включити її до “чорного списку” FATF. Це ще більше ускладнить зовнішню торгівлю для РФ та не дозволить обходити фінансові санкції.

2. Спонукати США визнати Росію державою-спонсором тероризму. Разом із Сирією, Північною Кореєю, Кубою та Іраном агресор підпадатиме під суворіший торговельний контроль та обмеження економічних зв’язків. Це дозволить накладати вторинні санкції проти країн, що допомагають РФ обходити санкції.

3. Розкривати зв'язки бізнесу з Росією, що спричинятиме репутаційний тиск на компанії і полегшуватиме конфіскацію російських активів.

 

Російська економіка (поки) не обвалилася

Російські чиновники готувалися побачити двозначний мінус у ВВП за підсумками 2022 року. Хоча цього не сталося, 2023 рік може завершитися для агресора мінус 8% ВВП, прогнозують KSE і санкційна група Єрмака-Макфола.

Економіка РФ впоралася з обмеженнями завдяки тому, що чимало санкційних заходів набрали чинності в другій половині року. Їх вплив агресор повною мірою відчує пізніше. Уникнути падіння на очікувані Мінекономіки РФ 10% вдалося також завдяки експорту сировинних товарів на рекордні 350 млрд дол.

Країни ЄС, які були головними споживачами російського газу, відмовляються від нього навіть без запровадження ембарго. Сама Росія залишила єдиний транзитний маршрут через Україну, який експлуатує лише на 40%. Крім того, ЄС запровадив обмеження цін на газ, аби не допустити їх стрімкого зростання.

Хоча Росія активно перенаправляє свій енергетичний експорт на більш дружні до неї азійські ринки, вони не здатні замістити європейські ані щодо обсягів, ані стосовно закупівельних цін. Як наслідок, нафтогазові доходи РФ у 2023 році можуть впасти на 50-70%, оцінюють у групі Єрмака-Макфола та KSE.

Закриття для Росії західних ринків також вдарило по авіації, машинобудуванню, фармацевтиці, транспорту та зв’язку. Що довше діятимуть санкції, тим далі в минуле вони відкинуть російську промисловість без можливості модернізації.

Крім того, половина міжнародних резервів центробанку РФ заморожена західними країнами, а ліквідність решти суттєво впала через фінансову ізоляцію. Після введення інших санкцій та поглиблення наслідків чинних обмежень 2023 рік вдарить по російській економіці ще сильніше.

Про репарації не забули

Україна претендує на 300 млрд дол резервів російського центробанку та близько 30 млрд дол активів російських олігархів, які знайшли в західних країнах. Ці гроші заморожені, але поки нема інструменту для їх конфіскації.

“Усі можливі міжнародні юридичні майданчики Україна вже використала. Це Європейський суд з прав людини, міжнародний суд ООН, інвестиційні арбітражі.

Жодна з цих інституцій не передбачає можливості стягнути компенсацію, тому Україна пропонує партнерам створити компенсаційний механізм на базі міжнародного договору”, — повідомила заступниця міністра юстиції Ірина Мудра.

За її словами, Україна створить реєстр збитків, де буде зібрана інформація про російські злочини. На його базі створять фонд, через який проходитимуть виплати постраждалим. Аби наповнити його російськими грошима, країни-підписанти мають ухвалити закони, які дозволить конфіскувати російські активи.

Відповідність міжнародному та національному праву важлива, адже росіяни оскаржуватимуть ці рішення. Щоб довести справу до кінця, суди слід вигравати.

Реєстр збитків представлять через чотири-шість місяців, а міжнародний договір з країнами G7 про створення компенсаційного механізму українська влада планує укласти протягом 2023 року.

 

Найскладніше буде конфіскувати резерви російського центробанку, адже вони захищені суверенним імунітетом. Цей принцип передбачає захист власності держави від примусової конфіскації в інших країнах.

Проте суверенний імунітет не абсолютний. Його можна обмежити, якщо країна грубо порушує міжнародне право. За словами Мудрої, для цього потрібне рішення Радбезу ООН, на яке Росія накладе вето.

У Євросоюзі запропонували компромісний варіант: дати Україні можливість користуватися щорічними доходами від інвестування російських резервів, не чіпаючи заморожену суму. Ця ідея перебуває на стадії обговорення.

Швидше Україна може отримати гроші російських олігархів. Вони також захищені, але правом власності. Під нього підлаштуватися простіше.

Єврокомісія вже запропонувала механізм для конфіскації активів російських олігархів. Приводом для конфіскації стануть порушення кримінального законодавства, зокрема ухилення від антиросійських санкцій.

Далі в цьому питанні зайшла Канада. Країна законодавчо дозволила конфіскацію майна російських олігархів, які потрапили під санкції. Уряд оголосив, що починає конфіскацію перших 26 млн дол Романа Абрамовича.

Ключове завдання конфіскації — наповнити майбутній фонд для відшкодування збитків України. Цей фонд можна наповнювати в будь-який спосіб. Наприклад, західні країни можуть зробити це за власний кошт, а російські активи тримати замороженими, поки агресор добровільно не компенсує витрати.

Богдан МІРОШНИЧЕНКО, Дана ГОРДІЙЧУК