Вочевидь

Кінець серпня — золота пора. Хто на город, хто на дачу, хто на пляж, хто у вояж. За бажання можна було встигнути скрізь, а батькам, які збирають своїх дітлахів до школи, нагальним є завітати на спеціалізовані базари. Купівля ранця, зошитів, олівців, шкільної форми — хочеш не хочеш, а гаманець з кишені діставай.

Та, вочевидь, для торгівців День знань ще бажаніший, ніж для першачків. Це я про космічні ціни на учнівський крам. Щоб повністю екіпірувати малечу — дві тисячі гривень навряд чи вистачить. Не кожен із працюючих у країні може похвалитися такими місячними статками, а нині значну суму доводиться викласти за один раз. А тут ще й криза, яка здатна “потіснити” наших заробітчан за кордоном. Видання зарябіли повідомленнями, що рівень безробіття в об’єднаній Європі піднявся до 15—20% залежно від тієї чи іншої країни. Отже, за прогнозами, значна частина мігрантів або призупинить, або зменшить свої грошові перерахування в Україну. Припускається, що й взагалі заробітчани масово повертатимуться додому.

Адже, вочевидь, така ситуація нічого доброго для наших співгромадян за кордоном не несе. Тобто країни вестимуть ще більш протекціоністську політику, захищаючи власну робочу силу й витісняючи мігрантів з цього ринку. Для усвідомлення, наскільки збільшення рівня безробіття за кордоном може вдарити по нашому брату, — така інформація: за оцінками, у різних країнах працюють 6—7 мільйонів українців. За даними Нацбанку, торік трудові мігранти перерахували до нашої держави близько 7 мільярдів доларів. Чверть від цієї суми перетікає з Німеччини, Греції, Італії, Великої Британії, а також з Іспанії, де оголошують уже про 25-відсотковий рівень безробіття. Отже, дійсно, підстави для занепокоєння є, грошовий потічок від мігрантів, напевне, зменшиться. А от що заробітчани масово кинуться повертатися — навряд чи. По-перше, безробіття — давня європейська хвороба, але наші трудові мігранти завжди керувалися правилом: вовка боятись — у ліс не ходити. По-друге, якщо розглядати ситуацію з іншого боку, то загострення кризи в цих країнах зробить затребуванішою дешеву робочу силу з України. Нашим керманичам тепер, щоб повернути цих людей — підприємливих та ініціативних — треба, як мінімум, подбати про створення прозорих умов для ведення малого і середнього бізнесу. Зробити щось більше, ніж оголошувати на папері, що “зростання населення України є важливим завданням уряду”.

Але повернімося до наших “баранів”. Державний борг України за сім місяців зріс ще на 5% і становить тепер 62 мільярди доларів. Тобто нині кожен українець “винен” кредиторам понад тисячу євро. Втішною тут може бути хіба що інформація, що за цим показником ми, навіть у Європі, не плентаємося у хвості. Державний борг Італії становить 120 відсотків від ВВП, Португалії — 160, України — 36 відсотків. Та, вочевидь, ми — не Італія, й, зважаючи на те, що зовнішні борги зростають, вилазити з цієї ями доведеться довго.

Тепер про українські літаки. Інформація про них якраз з’явилася на новинному небосхилі. Попри оптимістичні заяви, які час від часу лунають щодо перспектив наших регіональних пасажирських Ан-148, російський “Аерофлот”, якщо вірити словам гендиректора авіакомпанії Віталія Савельєва, що прозвучали в ефірі радіостанції “Эхо Москвы”, відмовився додатково купувати дев’ять таких машин. Причина, наголошують експерти, — їх висока вартість. Замовлень на цей літак не так уже й багато. Якщо ситуація не виправиться, то Ан-148 ризикує повторити долю програми з виробництва Ту-204, що її, як визнають експерти, не закривають, лише щоб зберегти робочі місця на заводі “Авіастар” в Ульяновську. До цієї заяви можна ставитися по-різному. Але, вочевидь, зі вступом РФ до Світової організації торгівлі (повноправним членом СОТ Росія стала минулого тижня) вже сьогодні треба бути готовим до жорсткої конкуренції і в небі, і на землі. Чи втримають тепер “Ани” свої позиції на просторах російського ринку — велике питання. В цьому контексті такий приклад: РФ зі вступом до СОТ знизила ввізне мито на м’ясо-молочну продукцію, яблука, помідори, огірки. Ці товари, у рамках угоди про створення зони вільної торгівлі, до сусідньої країни ми і так возимо без мита. Але, безперечно, в української продукції нині конкурентів додалося, й повз російський ринок нашим виробникам і з м’ясом, і з сиром, вочевидь, також можна “пролетіти”.

Ледь не забула про справи наші врожайні. Минулого тижня цінники у супермаркетах на картоплю прогнозовано переправили з 1,99 до 2,99 грн. за кілограм. Рясні дощі не лише ускладнили збирання, а й негативно вплинули на якість бульбоплодів. Деінде волога викликала навіть проростання нового врожаю. Базарна картопля також подорожчала. Ще кілька днів тому її торгували по 2—3 гривні, то нині за такою ціною можна купити хіба що дрібну. Гарну пропонують уже по п’ять. Та, вочевидь, суттєвого зростання найближчим часом можна не боятися. По-перше, картопляний сезон у розпалі. По-друге, дощі, які підмочили врожай, зробили його менш придатним до тривалого зберігання. Тому восени пропозиція буде великою. Власне, це стосується й капусти, й помідорів, які вже опустилися до 3 гривень за кіло. Причиною всьому — опади. Простіше кажучи, не продаси зараз, то згниють.

Варто додати, що погода підклала свиню не лише українським аграріям. У США через засуху спостерігається небувалий попит на звичайне сіно. Цей товар за темпами росту, повідомляє “The Fіnancіal Tіmes”, в окремих штатах обігнав кукурудзу і сою. Місцеві фермери дійшли до того, що повсюдно скуповують партії прострочених цукерок і додають їх у раціон коровам. Так дешевше.

Погодьтеся, кожен шукає для себе зиск. Виходячи, звісно, із ситуації. Це — вочевидь.

Галина КВІТКА