Власники малих ГЕС

Малі гідроелектростанції (МГЕС) почали будувати в Україні на початку ХХ століття. У середині століття їх було збудовано вже близько 1,5 тисячі. Але з уведенням у дію потужних ТЕС та АЕС у середині 1960-х років будівництво МГЕС зупинилося. З часом майже всі вони занепали і були виведені з експлуатації.

МГЕС — один із видів так званої відновлювальної або “зеленої” генерації. Такі станції виконують відразу декілька функцій. Вони генерують електроенергію, запобігають повеням, допомагають маневрувати потужністю в мережі — збільшувати її в піки споживання. Крім того, МГЕС можуть виконувати функції деривації — відведення води.

Зараз розвинуті країни Європи на повну експлуатують МГЕС. У Німеччині їх загальна встановлена потужність сягає 1,5 ГВт, у Франції — 2 ГВт, в Італії — майже 2,3 ГВт. У Китаї діють 83 тисячі МГЕС, які генерують до 20% всієї електроенергії країни.

За підрахунками державної компанії “Укргідроенерго”, яка керує великими ГЕС, потенціал малих станцій в Україні становить близько 2 ГВт. Для порівняння: з нового року Україна імпортує з Росії близько 1,5 ГВт електроенергії.

З 2008 року, коли в Україні було встановлено “зелений” тариф, МГЕС почали відновлюватися. У них вкладають інвестиції задля того, щоб заробити. Найчастіше інвестори відновлюють старі МГЕС, які були побудовані в першій половині ХХ століття.

Згідно з минулорічним дослідженням Інституту відновлюваної енергетики, найбільші потужності малої гідроенергетики зараз присутні у Вінницькій — близько 30%, Кіровоградській — 15%, Тернопільській і Закарпатській областях — по 10%.

В Україні тариф для “зелених” генерацій прив'язаний до курсу євро — інвестор гарантовано отримає дохід. У березні, згідно з постановою НКРЕКП, тариф для малих ГЕС становив від 3 до 5 гривень за кВт/г залежно від потужності. Побутові споживачі з 1 квітня сплачують 36,6 або 63 копійки за кВт/г залежно від обсягів споживання.

Окупність інвестицій при такому тарифі становить 5-7 років — доволі малий строк для європейських країн.

На початок року загальна встановлена потужність МГЕС в Україні становила близько 116 МВт. Для порівняння: це потужність Білоцерківської ТЕЦ Костянтина Жеваго. Вона забезпечує електроенергією найбільше після столиці місто в Київській області та прилеглі населені пункти.

Лідери: Нікіторович і Тинний

INSIDER дослідив, хто інвестував у малі ГЕС та отримує підвищений тариф за згенеровану ними електроенергію. Інвесторами в малу гідроенергетику переважно стали колишні чиновники, які працювали в регулюючих органах, або їхні родичі.

Найбільшим гравцем на ринку “малої гідри” є група компаній вінницького бізнесмена Олександра Нікіторовича та його партнера Сергія Кульматицького. Їм належать компанія “Енергоінвест” та асоціація “Новосвіт”. Ці структури керують 25-ма МГЕС у різних областях, хоча більшість із них — у Вінницький. Встановлена потужність гідрогенерації становить 30 МВт. Ще близько 3 МВт генерують сонячні станції Нікіторовича.

До 1995 року Нікіторович працював у “Вінницяобленерго”. З початку 2000-х він очолює та перебуває в президіях декількох асоціацій, які лобіюють розвиток малої гідроенергетики.

На другому місці за потужністю — київський бізнесмен Ігор Тинний, співвласник декількох столичних ресторанів, колишній бізнес-партнер Івана Фурсіна. Його МГЕС виробляють близько 26 МВт.

Тинному належать компанії “Гідроенергоінвест”, “Енергія-1”, “Енергія Карпат”, “Акванова Інвестмент” і БТК “Едельвейс”. Усі вони в різних варіаціях записані на три кіпрські компанії: Kinstar Trading Limited, Slansan Holdings Limited та Mizonio Holdings Limited.

Фірми Тинного керують двома десятками МГЕС по всій Україні. Бізнесмен також має сонячну станцію встановленою потужністю близько 3 МВт, яка записна на компанію “Акванова Гідроресурс”.

“ДТЕК Західенерго” Ріната Ахметова отримує “зелений” тариф за Ладижинську ГЕС, яка розташована у Вінницький області та працює в єдиному технологічному циклі з однойменною ТЕС.

Великий гідрокомплекс має компанія “Закарпаттяобленерго”, акції якої належать російській групі VS Energy Олександра Бабакова та Євгена Гіннера. В комплекс входять велика Теребле-Рiцька ГЕС потужністю 27 МВт та дві малі станції: Ужгородська та Оноківська загальною потужністю близько 4,5 МВт. Саме вони отримують зелений тариф.

До війни порівняно значну потужність мала комунальна компанія “Вода Донбасу”.

Губернаторська родина

Гарно оплачувану генерацію мають бізнес-партнери, що пов’язані з колишніми губернаторами: Закарпатської області — Олександром Ледидою та Тернопільської області — Олегом Гаваші. Всі їх МГЕС розташовані в Закарпатській області.

Партнерам належить три генеруючі компанії. Фірма “Зелена технологія” керує МГЕС у Перечинському районі потужністю 1 МВт. Компанія належить п’ятьом фізособам. Найбільші частки — в Андрія Андріїва, позафракційного депутата облради, його колеги Сергія Ковача та родички — Влади Андріїв.

У Андрія Андріїва є брат Богдан — секретар Ужгородської міськради, фактичний керівник міста за відсутності мера.

Співзасновниками компанії також є дві доньки колишнього губернатора — Олександра Ледида-Павлюк та Катерина Гембік.

Компанія “Укрелектробуд” керує МГЕС потужністю 1,16 МВт на річці Красна в Тячівському районі. Її власники — Ольга Гаваші, дружина колишнього губернатора Тернопільської області Олега Гаваші, та Ярина Ковач, дружина вже згадуваного депутата Закарпатської облради Сергія Ковача.

Нарешті, компанія “Комерцконсалт” керує ще однією МГЕС у Перечинському районі. Половина також належить Ярині Ковач. Інша — компанії “Латекс”, єдиною засновницею якої є дружина екс-губернатора Закарпатської області Тетяна Ледида.

Депутати і державні менеджери

Цікавою є рівненська компанія “Укртрансрейл”. Її заснували Ельбрус Абдуллаєв і його син Ельмар. 66-річний Ельбрус Абдуллаєв у радянські часи працював начальником Азербайджанської залізниці, потім оселився в Україні. Продовжив працювати за основним профілем. Спочатку віце-президентом “Укрзалізниці”, а потім директором департаменту залізничного транспорту в Міністерстві транспорту і зв’язку. У 1995 році його було призначено заступником голови Рівненської ОДА.

Сьогодні компанія його родини керує Хрінницькою та Чорторийською станціями в Рівненській області.

Компанію “ГК Енергоперспектива”, що керує п’ятьма станціями в Хмельницькій області, заснували депутати Кам'янець-Подільської міськради від ВО “Батьківщина” Володимир Федорчук і Сергій Цугель, який має найбільшу частку в проекті.

Їхні партнери — місцеві бізнесмени Олександр Скрипкін та Ігор Надворний, який є директором компанії.

Трьома МГЕС у Черкаській області керує київська компанія “Гідроресурс-К”. Вона належить бізнесмену Олексію Дьякову, більш відомому, як співвласник бізнес-центру “Кубік-Центр” та елітного житла в столиці.

Як повідомляв український “Коммерсант” в 2011 році, Дьяков також інвестував у виготовлення дорогих вин. Разом із партнером Володимиром Присяжнюком йому належить винний завод ім. князя Трубецького в Херсонській області.

По чотири МГЕС у Вінницькій і Черкаській областях має “Подільська енергетична компанія”, яка належить Олегові Жебському. Він є партнером екс-міністра Юрія Продана в ЦЗФ “Вуглегірська”. 2014 року Продан призначив Жебського керівником державної генеруючої компанії “Центренерго”. Саме в цей час стався скандал щодо закупівлі африканського вугілля для цієї компанії.

Станцією в Донецькій області керує компанія “Екодонресурс”. Зараз вона перереєстрована в Києві та продовжує отримувати “зелений” тариф. Вона належить Андрію Зінатулліну.

Як повідомляли “Наші гроші”, в 2013 році Зінатуллін і його дружина Галина були серед наближених до “Сім'ї” бізнесменів, яким Донецька міськрада виділила земельні ділянки в елітному районі Донецька.

Крім “зеленої” генерації “Екодонресурс” займається металобрухтом. Іще одна фірма Зінатулліна “Союзмост” із середини 2012 року була підрядником тоді ще державної компанії “Донбасенерго”.

Акціонерне товариство “Альтен” керує Мислятинською та Новолабунською станціями в Хмельницькій області. Акції цього товариства належать компанії “Тайгер”, яку заснувала Катерина Улітіч — донька колишнього заступника міністра енергетики Юрія Улітіча. Зараз він входить у громадську раду при Міненерговугілля.

Катерина Улітіч, окрім іншого, працювала в розрахунковому центрі держпідприємства “Енергоринок” — фінансового котла української енергетики. А дружина Улітіча Наталія володіє трейдинговою компанією “Енергоальянс”.

Житомиряни із вдачею

Компанії “Райенерго” Степана Невмержицького та “Агропроменерго” Василя Кафтанюка керують МГЕС у Житомирській області. Їхнього зв'язку з виконавчою владою знайти не вдалося.

Проте половина компанії “Український енергетичний розвиток” у тій же області належить Наталії Дехтяренко — дружині депутата Житомирської міськради Василя Дехтяренко.

Інша половина належить Лесі Герук — дружині депутата Житомирської міськради Володимира Гірука. Раніше він керував фракцією Партії регіонів у міськраді. Крім того, Леся Гірук є донькою Юрія Андрійчука, який 2006 року був губернатором Житомирської області.

До того Андрійчук керував “Житомиробленерго”, працював у Міенерговугілля, держкомпанії “Газ України” та в НКРЕ.

Компанія Гірук-Дехтяренко керує трьома станціями.

Двома станціями в Житомирській області керує компанія “Енерголісбуд-2008”. Її власники — Ярослав Лазарчук, Володимир і Василь Губареці. Василь — депутат Лугинської райради від Партії регіонів, а Володимир керує Олевськими районними електромережами (РЕМ) компанії “Житомиробленерго”.

Бардівську МГЕС у Житомирській області збудувала київська компанія “Аква Вітта”. Її заснували Федір Вітт і його син Олексій. У часи, коли мером столиці був Леонід Черновецький, Федір Вітт був головою компанії “Київспецтранс”, що належить КМДА. А потім керував управлінням комунального господарства КМДА.

Ще одна місцева компанія з “зеленим” тарифом для МГЕС — “Житомиркомунсервіс”. Її власниця — Юлія Любарська, донька депутата Житомирської облради Анатолія Мелашенка. Він очолює дочірнє підприємство “Нафтогазмережі” НАК “Нафтогаз України”.

Чудні ГЕС

“Зелений” тариф в Україні отримала навіть релігійна організація. У Бучачі Тернопільської області МГЕС володіє компанія “Топольки”. Вона належить Монастирю Отців Василіян Греко-католицької церкви та ТОВ “Монастир Василіян”. Засновником ТОВ є Ігор Гумен — директор Бучацького колегіуму ім. Святого Йосафата.

“Зелений” тариф має також дніпропетровська компанія “КФ “Слов’янська”. Через компанії “Слов'янський базар”, “Софія” та “Арніка” вона належить колишньому депутатові Дніпропетровської міськради Миколі Царенку. Зараз Царенко не займає посад. Проте він є “Кавалером Офіцерського Хреста Ордену Святого Станіслава”.

У селі Мазурівка Вінницької області МГЕС має компанія “Гідроенергія-1”. Вона належить місцевому бізнесмену Івану Чопіку та Сергію Жердецькому — синові депутата Вінницької облради Василя Жердецького.

Сергій ГОЛОВНЬОВ