В обіймах Газпрому

Правляча партія “Громадська платформа”, яку представляє новий президент Польщі, не приховує, що вибудовує з Росією абсолютно нові відносини. Крен у бік Москви особливо проявився під час останніх домовленостей польського уряду з Газ­промом. Паралельно підписанню російсько-української угоди “флот за газ” Росія та Польща обговорювали власні газові справи. Країни домовилися збільшити обсяги постачання енергоносіїв і продовжити попередній газовий договір. Утім, обіцяного польським віце-прем’єром Вальдемаром Павляком підписання додатка до попередньої газової угоди від 1993 року не сталося через втручання… Європейської Комісії. Комісія перевіряє, чи не суперечать польсько-російські домовленості європейському законодавству (останнім часом Євросоюз взявся за боротьбу з монополістами в енергетичному секторі Європи).

Зазвичай Комісія не чіпає договорів, що були підписані перед вступом країни до Євросоюзу. І в цьому випадку йдеться лише про доповнення до старої угоди. Проте Єврокомісія попросила надати повну документацію планованої угоди. З приводу цих домовленостей забили на сполох польські євродепутати. Газові відносини критикували і колишній президент Лех Качинський та його політична сила “Право і справедливість”. Пікантності ситуації, однак, надає той факт, що поміж противників польсько-російської угоди опинився і євродепутат із правлячої “Громадянської платформи” Яцек Саріуш-Вольський.

Ямальський корінь

Нинішні польсько-російські домовленості значною мірою спричинила ситуація, що склалася між Росією та Україною на початку 2009 року. Тоді за посередництва RosUkrEnergo Польща щороку купувала 3,2 млрд м³ газу, що транспортувався через Україну. Однак унаслідок російсько-української газової війни цей газ до польських споживачів не дійшов. Тому Варшава вирішила розпочати переговори про збільшення поставок блакитного палива так званим ямальським газопроводом.

Газопровід “Ямал” (проходить через Білорусь) — це результат контракту між Польщею та Росією, укладеного 1993 року. Запустили його 1999-го, а повної пропускної спроможності досягли за шість років. На території Польщі газопровід контролює концерн EuRoPol Gaz, до складу якого входять компанії PGNiG, Газпром, Gas Trading. У ямальському контракті зафіксовані й умови постачання газу Польщі.

Від самого початку між польською та російською сторонами виникали конфлікти. Перший стосувався так званого пункту “бери або плати” (take or pay). Він містився у договорі від 1996 року про кількість замовленої сировини: поляки зобов’язувалися платити за обсяг незалежно від спожитої (а виходячи із замовленої) кількості газу. Дуже швидко виявилося, що потреби в газі значно менші, ніж прописані в контракті. Інша проблема, на думку критиків, — цінова формула. Тому в 2006 році вирішили, що ціна на російський газ визначатиметься на базі вартості нафтопродуктів, встановленої на Роттердамській біржі. Розрахунки здійснюють щокварталу, користуючись ціновими формулами, закладеними в окремих контрактах. Формула включає також роттердамські показники, але не актуальні, а дев’ятимісячної давності. Тож вартість газу визначається на основі ситуації на ринку нафти триквартальної давності. Це плюс підписання контракту з RosUkrEnergo призвело до того, що лише 2006 року ціна на газ для індивідуальних споживачів у Польщі зросла на 10%.

Треба зазначити, що встановлена таким чином ціна є таємницею і громадськість задовольняється лише приблизними підрахунками. Опоненти домовленостей із Росією зазначають, що в політично критичні моменти ціна могла сягнути навіть $500 за тис. м3 газу.

Рильце в пушку

Щоб зрозуміти енергетичні питання у Польщі, потрібно пам’ятати про зміни, що сталися на польському енергетичному ринку після 1989 року. Процес переходу до ринкової економіки вимагав співвідношення цін на пальне та енергію з реальною вартістю їх видобутку, транспортування та переробки, закупівельними цінами. Так, у січні 1990-го ціни на пальне та енергію було суттєво підвищено (у середньому в чотири—сім разів, а для населення навіть у п’ять—десять разів!). Плата за тепло для домогосподарств зростала гігантськими темпами. Наприклад, у 1990 році — на 900% (!), у 1991-му — на 200%, 1992-му — на 97%. І так практично до кінця 1990-х. Дотепер обігрівання в Польщі здійснюється переважно за рахунок вугілля, що відіграє головну роль в енергетичному балансі країни. Проте експерти прогнозують, що до 2015 року споживання газу зросте на понад 28%. Зрештою, його головними споживачами є підприємства, насамперед хімічної галузі.

Нові газові угоди передбачають збільшення постачань російського газу в Польщу до 10,3 млрд м3. Контракт на поставки планується продовжити до 2037 року (попередній був до 2022-го). Варто додати, що, ймовірно, під час переговорів у грудні 2009-го польські партнери принципово хотіли отримати нижчу ціну на газ, ніж для Німеччини. У результаті Газпром оприлюднив польській делегації завищені дані про вартість газу для німців. Офіційно уряд пояснює, що підписання такої довготривалої угоди пов’язане з гарантованим використанням ямальського газопроводу, що з перспективи проектів Nord Stream та South Stream було дуже невизначеним. З польського боку за газові переговори відповідав віце-прем’єр та міністр економіки Вальдемар Павляк.

Зараз Павляк поводиться обережно і переніс підписання умови, зважаючи на розслідування Єврокомісії. Він уже не вперше потрапив під обстріл закидів із боку опозиції у справі нібито лобіювання російських інтересів. Тоді йшлося також про енергетичну галузь, тільки у сфері бензину, та про спілку J&S Energy. Фірму J&S зареєстрували в 1993 році на Кіпрі двоє музикантів українського походження В’ячеслав Смолоковський та Гжегож Янкелевич.

Обоє приїхали до Польщі у 1980-х, отримавши польське громадянство в 1990-х. Громадськість дізналася про фірму в 2002 році, коли слідча комісія розпочала дослідження контракту на поставки нафти, підписаного між J&S та PKN Orlen. Паралельно слідство вела польська контррозвідка, оскільки з’явилася інформація, що засновники фірми могли бути пов’язані з російськими спецслужбами. Проте нічого не довели. Цікаво, що свого часу обоє колишніх музикантів отримали згоду на перебування в Польщі на підставі документів, виданих фірмами, які торгували зброєю. Самі ж вони в інтерв’ю стверджували, що капітал на свій паливний бізнес заробили, торгуючи джинсами. У 2006 році Mercuria Energy Group (теперішня назва фірми) зареєструвала $20 млрд обороту. Пікантності додає факт, що в керівництві фірми засідають політики, пов’язані з партією Вальдемара Павляка. У 2007 році на J&S Energy було накладено рекордне покарання — 452 млн злотих — за невиконання зобов’язання забезпечувати тривідсотковий резерв палива. Павляк, будучи віце-прем’єром, скасував це покарання. Зрештою, суд визнав, що кару було винесено безпідставно. Проте опозиція і далі має претензії до віце-прем’єра, а він, своєю чергою, як кандидат на президентських виборах не хотів би створювати прецеденти для наступних оскаржень.

Новий контракт від самого початку викликав чимало емоцій в опозиції. Адже фактично він блокує диверсифікацію постачань газу. Саме цей аспект протягом кількох років був одним з основних пунктів політики Леха Качинського в питанні енергетичної безпеки. Та проекти, що диверсифікували б постачання газу в Польщу, досі не прийняті. У випадку з нафтою таку можливість мав би гарантувати нафтопровід Одеса — Броди, а в ситуації з газом — спочатку поставки з Норвегії, а останнім часом термінал для скрапленого газу, що постачається морським шляхом.

Справа Леха Качинського

Польська опозиція особливо наголошувала на невигідній ціновій формулі, тобто на прив’язці до ціни нафти. Противники цього рішення нагадували уряду, що на Заході є корисніші та зручніші цінові формули. Йдеться про те, що тепер під час розрахунку ціни подекуди частково використовують прив’язку до ціни скрапленого газу. До того ж, як підкреслюють опоненти, надлишок газу в Європі дає покупцям палива кращі позиції для переговорів, а це пройшло повз увагу Польщі.

Депутатський запит групи парламентаріїв опозиційної фракції “Право і справедливість” містить аж 31 питання щодо слушності контракту. Член Ради Безпеки в Канцелярії президента Качинського Пьотр Наімскі в березні цього року наголошував, що підписання угоди спричинить зростання цін на газ для населення. Однак компанія PGNiG відкидає ці закиди. Вона впевнена, що ціни на газ буде переглянуто. Наімскі, як і інші депутати ПіС, вважає, що з росіянами можна було підписати короткотермінові контракти на 2 млрд м3 газу, яких, власне, бракує.

Решта критики стосувалася втрати контролю польською стороною над кампанією EuRoPol Gaz, що керує газопроводом на польській території, внаслідок зміни структури власності. Йдеться і про штучне обмеження доходів EuRoPol Gaz за транзит газу. Як зазначає польський бізнесмен Алєксандр Ґудзоватий, “у 2004 — 2008 роках річний дохід EuRoPol Gaz становив близько $92 млн, а в 2009-му — понад $36,5 млн”. Ґудзоватий добре знає, що каже, адже його фірма Bartimpeks володіє 36% акцій компанії Gas-Trading, яка, своєю чергою, має 4% акцій у EuRoPol Gaz. За нового поділу ці акції викупить Газпром або PGNiG.

Загалом закидів із боку опозиції значно більше, але віце-прем’єр Павляк називає підписання угоди успіхом, що забезпечить Польщі стабільні поставки газу на тривалий період. А тим часом, мовляв, можна буде шукати альтернативних постачальників і розвивати власний видобуток, який на сьогодні становить близько 4 млрд м3 на рік. Щоправда, протягом 10—15 років ситуація може змінитися, оскільки нещодавно світ облетіла новина, що в Польщі можуть міститися величезні поклади сланцевого газу від 1,5 до 3 млрд м3. У перспективі Польща могла стати одним з основних постачальників газу в Європу. Навіщо тоді угода з росіянами?

Ситуація з польсько-російськими домовленостями засвідчила, що енергетичний ринок непрозорий не лише в Україні, а й у Польщі. Поступово він стає елементом політичної гри Росії. Про це свідчать хоча б спроби Газпрому змінити ставлення поляків до себе, наприклад, проводячи піар-кампанії в університетах. Нещодавно з відкритою лекцією в Університеті імені Адама Міцкевича у Познані виступив Валєрій Мусін, член Ради директорів Газпрому та колишній вчитель президента Дмітрія Мєдвєдєва. Він розповів про Газпром, Nord Stream та South Stream у контексті енергетичної безпеки Європи. Сенс лекції можна звести до тези: тільки Газпром спроможний гарантувати енергетичну безпеку в Європі. Ще більше галасу здійняла угода між Газпромом і EuRoPol та Варшавським університетом про фінансування стипендій обома компаніями для аспірантів, які займаються польсько-російськими відносинами. Загалом передбачається 18 стипендіатів — по дев’ять від Газпрому та EuRoPol. Бюджет проекту — близько €100 тис. Група студентів вийшла з демонстрацією проти підписаної угоди. Поміж гасел було й таке: “Об’єднаймося з Газпромом, Москва знову буде домом”.

Ймовірно, що настійливе прив’язування поляків до російського газу, ще й у такій тривалій перспективі, пов’язане зі специфічним прагматизмом нинішньої владної команди Польщі. Здається, польський уряд хоче показати, що дивиться на енергетичну співпрацю з Росією без ідеології й трактує це як чистий бізнес. Не виключено також, що на віце-прем’єра Павляка впливає неофіційне промислове лобі підприємств, виробничий цикл яких спирається на газ і яким під час газових криз зменшували поставки газу. Багато політиків із різних партій, зокрема й Польської народної партії (SLD), засідають у правліннях фірм, тому сумніви щодо чистоти зв’язків політики з бізнесом виникали не раз. У теоріях змов (які зазвичай супроводжують такі події) стверджується, що росіяни володіють досьє на польських політиків.

Договір між Росією та Польщею особливо показовий з огляду на те, що відбувається в Європі. Починається справжня диверсифікація постачань газу на європейський континент, зокрема з Норвегії та Катару. До того ж європейські країни планують зменшити частку газу в енергетичному балансі на користь відновлюваних джерел енергії. Тому не лише європейські, а й деякі російські експерти говорять про початок кінця могутності Газпрому в Європі. І тому європейців дивує позиція польського уряду, який хоче на стільки років закріпити Газпром на ринку Польщі. Москва ж свої позиції на європейському газовому ринку так просто не віддасть. Надто якщо має такі тісні зв’язки з польською владою.

 Петро  АНДРУСЕЧКО