Українці “поїдають” співвітчизників в інтернеті через нудьгу

Минулого тижня український інтернет-простір просто гудів від двох подій: випускної сукні школярки з Павлограду і проведення гей-параду у Києві. Коментатори не соромились давати оцінку діям випускниці, а також висловлювати своє ставлення до представників секс-меншин. Шаленою активністю у світовій мережі українці в черговий раз довели, що “моральні” проблеми їх турбують значно більше, ніж політичні та побутові події.

“Коментарі” за допомогою соціального психолога Олега Покальчука дізнались, чому українці так гостро реагують на “інакшість” інших людей, і чи можна з цим боротись.

Як можна пояснити шалену активність інтернет-спільноти в обговоренні особистостей, поведінка яких відрізняються від загальноприйнятих норм?

Країни пострадянського простору традиційно осудливо ставляться до тих, хто вирізняється своєю поведінкою. Тобто таке ставлення існує не тільки у нашій країні, а і в Росії, Білорусії, Грузії, рівно як і у всій східній частині Європи. В Західній Європі інша система правових стосунків і, відповідно, інше ставлення. Так вже склалость історично. Ще варто додати релігійний фактор: у нас до сьогодні Церква залишається основою того, що формує суспільну мораль. Отже, якщо вона сказала, що це збочення, значить, так воно і є.

Тобто така бурхлива реакція — це наслідок консервативності і закритості нашого суспільства?

Та ніякої бурхливої реакції не було. Всі ці історії не варті уваги, вони не є репрезентативними. Вони медійні, а не ситуативні. Репрезентативними їх роблять ЗМІ, які ці історії тиражують, дзвонять експертам і взагалі надають їм значення. До суспільних настроїв це не має жодного відношення. Ви спитайте людей села: що вони знають про геїв чи дівчину з Павлограду? Я переконаний, що або мало, або нічого. Їх це все не турбує, тому що воно їм не потрібне. Я не кажу про якісь фінансові чи інші проблеми, але психічно це — здорове суспільство. Те саме стосується і маленьких міст.

Причина навколо морального галасу — така собі міська хвороба?

Можна і так сказати. Столиця — це такий великий інформаційний чиряк, і все, що в ній відбувається, вважається належним цілій країні. Це хибне враження. Так, в столицю з усієї країни течуть потоки інформації, і серед неї є багато хорошої, але говорять більш за все про скандали. Любов до скандалів — це одна із складових людської натури. Але подивіться в суть: вийшла на цей гей-парад з одного боку сотня людей, з іншого боку теж сотня. Хіба це цифри для 46-мільйонної країни? Робити з цього якусь знакову подію просто смішно. Ну, може ще наближення літа впливає — брак тем для журналістів. А скандали завжди будуть читати. Я не знаю, чому жменька ідіотів, які вважають, що вони кращі, ніж інші, чомусь викликають більше уваги, ніж нагальні політичні чи побутові питання.

Не виправдовую я і організаторів таких парадів. Одна справа, що люди займаються своїми справами у себе вдома, роблять що хочуть, на здоров’я. Інша річ, коли ці люди намагаються публічно говорити про захист своїх прав. А насправді ніхто на їх права в нашій країні ніколи не посягав. Вони заявляють, що вони інакші і на підставі цього вимагають дотримання прав. Але ж ці права ніде не прописані. І все це в кінці-кінців впирається в гроші — фінансування одностатевих родин і т.п. В нашій країні говорити про це взагалі не на часі, коли є купа інших суспільних груп, які потребують нагальної фінансової допомоги.

Отже, на вашу думку, що робити представникам сексуальних меньшин, які вважають що їх права порушують?

Стати в чергу і чекати. У нас є інваліди, хворі, діти-сироти та інші суспільні категорії, проблеми яких треба вирішити першочергово. Я не засуджую геїв. Нічого особистого, лише черга. І тоді будь-ласка, років через сто, чи навіть більше, можна говорити про права та їх виконання. В Європі, до речі, так само все відбувалось поступово. Прийшло сто, а то і двісті років, щоби взагалі з’явилась така категорія “права секс-меншин”.

А про що каже зацікавленість та агресія тих, хто активно поливає брудом і всіляко засуджує випускне плаття дівчини? Це активне відстоювання моралі, стандартна зацікавленість жіночим тілом чи за цим скриваються психологічні комплекси?

З точки зору банальної системи координат психічного здоров’я — що ми взагалі обговорюємо? Побачили люди напівголу дівчинку і почали її обговорювати. Якщо тих, всіляко висловлює думки з цього приводу це дійсно турбує, це означає, що у них не все порядку. Люди завжди пристрасно обговорюють тільки те, що якоюсь мірою їх зачіпає. В даному випадку пристрасне обговорення свідчить про проблеми сексуального плану у цих дописувачів або про негаразди в особистому житті. Я переконаний, що більшість з тих, хто підтримує цю тему — молоді люди. І у 99% з них не все в порядку з особистим життям.

У них щось відбувається не так і ця гіперкомпенсація переходить в суспільну діяльність. Якщо у людини є сім’я, діти, або улюблена дівчина, ніякі демонстрації і ніяка школярка в нижній білизні їх турбувати не буде. Виходити на гей-паради або щось там злобно писати про витівку школярки — це все говорить про те, що у людини немає нічого цікавого в житті і вона живе виключно тим, що відбувається в суспільстві.

Як Ви вважаєте, чи стануть колись українці ставитись толерантно до тих, хто вирізняється?

Щоби щось відстоювати не треба бути проти, треба бути “за”. Всяка боротьба “проти” вона підбурює ситуацію, а це не сприяє вирішенню питання. Найкраще, що можуть зробити люди, які обурюються порушенням суспільної моралі — дбати про власну поведінку, власний вигляд і власне оточення. Повторюсь, що для мене ці всі події не варті уваги. У нас радикальна меншість знаходиться в межах погрішності і робити з цього щось велике та загальне, це означає працювати на них.

Ольга МОСКАЛЕНКО