Українські компанії: дефолт або реструктуризація

Вони й чути не хочуть про дисконти і готові чекати погашення боргу скільки завгодно.

Значні борги, накопичені вітчизняним бізнесом, можуть призвести до дефолтів підприємств і банків, загрожуючи економічній безпеці України. Реструктуризація цієї заборгованості дозволить поліпшити макроекономічну ситуацію, знизити рівень безробіття і відновити зростання ВВП.

Перші кроки у цьому напрямку уже зроблено. На початку липня девелоперська компанія “XXI століття” схвалила реструктуризацію боргу за єврооблігаціями, випущеними нею у травні 2007 року на суму 175 мільйонів доларів до 2014 року.

За оцінкою експертів інвестиційної компанії “Ренесанс Капітал Україна”, обсяг коштів, які будуть витрачені на погашення зовнішнього боргу українських компаній і банків у 2009 році, будуть, як мінімум, удвічі меншими, ніж очікувалося на початку року — близько 15 мільярдів доларів.

За деякими оцінками, розмір зовнішніх позик до погашення у 2009 році, згідно з графіками, повинен був скласти 30-35 мільярдів доларів.

Позитивні сигнали для позичальників

Компанія “XXI століття” — одна з п'яти вітчизняних емітентів єврооблігацій, які заявили про реструктуризацію боргів. Інші чотири — банки “Надра”, ПУМБ, “Фінанси та Кредит”, “Альфа Банк Україна”.

“Умови реструктуризації озвучили троє. У випадку з банком “Надра” це безпрецедентне для України списання 85% основної суми боргу. “Альфа Банк” та “XXI століття” пропонують кредиторам більш привабливі умови”, — відзначає старший аналітик інвестиційної компанії Phoenix Capital Марія Майборода.

Про переговори з реструктуризації боргів, публічних і приватних, заявило кілька десятків великих компаній і банків, серед яких Укрпромбанк, “Велика Кишеня”, Кредитпромбанк, “Караван”.

За словами голови Ради директорів групи компаній “Інвестиційний Капітал Україна” Валерія Гонтарєва, практично всі публічні випуски корпоративних облігацій перебувають в процесі реструктуризації або готуються оголосити про її початок. Це 70-80 випусків облігацій різних серій.

Згідно з даними інвесткомпанії Dragon Capital, 32 фірми вже здійснили технічний дефолт — прострочення платежу — на 2 мільярди гривень. Це близько 2,8% з 72 мільярдів гривень загального розміру розміщених внутрішніх облігацій.

При цьому половина технічних дефолтів зроблена компаніями фінансового сектору та нерухомості — по 500-600 мільйонів гривень на кожну галузь. Близько 17% дефолтів припадає на роздрібну торгівлю, 11% — на обленерго.

Слід зазначити, що деякі компанії завчасно почали проводити реструктуризацію, уникнувши технічного дефолту, тому вони не потрапили у загальну статистику.

Тимчасом в Україні уже є приклади реструктуризації заборгованості великих фірм у різних сегментах економіки.

Зокрема, компанія “Євротек”, власник продовольчої мережі “Інтермаркет”, домовилася з постачальниками про реструктуризацію боргу.

Постачальники втрачають 25% заборгованості, а інші 75% визнаються новим власником і виплачуються живими грошима кількома частинами. Натомість постачальники відновлюють поставки товарів до магазинів мережі “Інтермаркет”.

Компанія “Євротек” уже прийняла близько 80 мільйонів гривень боргів мережі перед постачальниками і погасила 8 мільйонів гривень.

Інший цікавий приклад — публічна реструктуризація випуску корпоративних облігацій вінницького аграрного підприємства “ПК “Поділля” обсягом у 100 мільйонів доларів, розміщеного влітку 2007 року.

“Цей випуск активно торгувався на вторинному ринку, тому до моменту реструктуризації число інвесторів становило 73, тоді як зазвичай їх кількість не перевищує 20-30”, — розповіла “Економічній правді” Валерія Гонтарєва.

Ціна реструктуризації

На думку експертів, компаніям з питань реструктуризації боргів вигідно працювати з фінансовими та юридичними радниками, які допомагали їм залучати капітал.

“Такий радник знає фінансову модель бізнесу і може швидко визначити оптимальний варіант реструктуризації”, — говорить директор інвестиційно-банківського департаменту інвестиційної групи “Сократ” Владислав Остапенко.

За оцінками експертів, середня вартість реструктуризації боргів в Україні становить 1% від суми боргу, лише іноді досягаючи 2-5%.

“Все залежить від об'єму, типу заборгованості, кількості кредиторів та складності бізнесу компанії. Найчастіше оплата формується як відсоток від зекономлених клієнтом коштів”, — каже аналітик.

При цьому слід враховувати, що організованого ринку послуг з реструктуризації в Україні нема. В основному, консультантами виступають банки, які активно розміщували облігації — Укрсиббанк, “ІНГ Банк Україна”, Укрсоцбанк. Як правило, вони реструктурують ті випуски, які проводили раніше.

Також учасників ринку консультують інвесткомпанії — “Інвестиційний капітал Україна”, “Драгон Капітал”, “Конкорд капітал”, та “ТЕКТ-Експерт”.

“Реструктуризацію боргів українських компаній перед іноземними кредиторами займаються переважно іноземні консультанти — досвідчені міжнародні інвестиційні банки”, — стверджує заступник директора з корпоративних фінансів КУА “Кінто” Костянтин Переседов.

За його словами, компанія “ХХІ століття” отримала згоду на реструктуризацію боргового навантаження від більшості кредиторів, а американська корпорація Cargill дотримується більш агресивного підходу щодо повернення боргів, чим і створила багато проблем українським банкам.

Зазвичай підготовка до реструктуризації займає один-два місяці, стільки ж триває і сам процес. Іноді цей період затягується на півроку.

У пріоритеті — борги за євробондами

Експерти констатують, що процес реструктуризації в Україні є неорганізованим та законодавчо не оформленим. Для нього характерна сумна тенденція: до реструктуризації боргів все частіше вдаються несумлінні платоспроможні емітенти.

За пріоритетністю для емітентів аналітики виділяють чотири домінуючі типи реструктуризації.

Це публічні іноземні борги — перш за все, євробонди, непублічні іноземні борги — синдикати і кредити материнських структур, кредитні зобов'язання перед українськими фінансовими організаціями та внутрішні облігації.

Найбільше реструктуризацій відбувається в останньому сегменті, оскільки компанії прагнуть відстрочити погашення боргів до кращих часів.

Якщо євробонди зазвичай поширюються на ринку і мають публічний характер, то синдиковані позики видаються невеликою групою великих фінансових структур без зайвого шуму.

Переговори від цього легшими для проблемного позичальника не стають, але кредиторів знають в обличчя і їх простіше зібрати в одному місці в один час.

Для українських дочок іноземних банків ситуація спрощується тим, що рефінансування таких боргів відбувається під наглядом та за підтримки потужного материнського холдингу.

Останні два типи реструктуризації — банківські кредити та корпоративні облігації — пов'язані з місцевим фінансовим ринком.

“Хоча українські банки і не зацікавлені у банкрутстві своїх позичальників, але невдалі переговори з ними загрожують як мінімум втратою заставних активів. Саме тому корпоративний сектор масово пішов на реструктуризацію ще у четвертому кварталі 2008 року”, — говорить Костянтин Переседов.

За його словами, при цьому застосовується стандартний набір інструментів — пролонгація позики, кредитні канікули, надання додаткової застави за кредитом, зменшення ставок в обмін на часткове погашення.

А ось внутрішні корпоративні бонди потрапили на останнє місце у списку пріоритетності реструктуризації. Причина у тому, що вони випускалися переважно без забезпечення — гроші збиралися під репутацію позичальника.

Криза показала, що деякі українські компанії готові піти на певні репутаційні втрати заради підтримки на плаву свого бізнесу.

Зокрема, захищаючись від претензій кредиторів, фірми стали використовувати схему створення нової юридичної особи з переведенням активів у цю компанію, при цьому для розрахунків з кредиторами на балансі колишньої компанії залишається мінімум коштів.

Так вчинила київська компанія “Караван”, що управляє мережею однойменних гіпермаркетів — фірма прострочила виплату купонного доходу за облігаціями. Цим же шляхом пішла харківська мережа з продажу комп'ютерної техніки “МКС”, яку кредитував “ВТБ Банк”. Тепер фінансові суперечки перекочують у судову площину.

Експерти відзначають: якщо з нерезидентами легше домовитися про розумні умови реструктуризації, то з українськими власниками облігацій важче знайти компроміс, особливо якщо це банки. Як правило, вони навіть чути не хочуть про якісь дисконти і готові чекати погашення боргу скільки завгодно.

Як показує приклад ПУМБу, банки спочатку погашають позики, які належать до торгового фінансування. А незабезпечений зовнішній борг відходить на другий план.

“Українські банки вперше стикаються з недоступністю фінансування і необхідністю реструктуризації боргів у великих масштабах. Тому для успішного завершення цих процесів їм треба залучати зовнішніх консультантів”, — вважає заступник директора компанії “ТЕКТ-Експерт” Руслан Берещенко.

Серед українських ноу-хау для внутрішніх облігацій — розробка емітентом для кожного власника паперів своїх особливих умов. Наприклад, викуп з дисконтом для дрібних власників та відстрочка виплати боргу з одночасним збільшенням ставки для великих.

У Європі ж усім власникам пропонуються рівні умови.

“На ринку єврооблігацій підхід до реструктуризації відрізняється від того, що ми бачимо на локальному ринку. Умови, як правило, привабливіші для кредиторів”, — вважає старший аналітик інвесткомпанії Phoenix Capital Марія Майборода.

Найбільшою особливістю міжнародного ринку є чіткість і прозорість процедур.

“Якщо 60% інвесторів погодилися на реструктуризацію, то решта 40% зобов'язані підкоритися більшості. У нас же інвестор з однією облігацією може іти до суду і вимагати погашення або банкрутства компанії”, — скаржиться Валерія Гонтарева.

Щодо підходів до реструктуризації в залежності від типів кредиторів — резидент чи нерезидент, а також від типів заборгованості — синдикат, внутрішні облігації, євробонди — думки експертів розділилися.

Одні з них не бачать різниці за цими ознаками, інші відзначають відмінності щодо підходів у реструктуризації в залежності від типу кредитора.

За їхніми спостереженнями, зараз резиденти охочіше погоджуються на схеми передачі кредитору дебітором активів або відсотків за капіталом за мінусом зобов'язань, в рахунок погашення повної суми боргу, або ж на спільну зміну умов.

Нерезиденти віддають перевагу таким схемам реструктуризації заборгованості як сек'юритизація та конверсія. Справа в тому, що при достроковому викупі боргу виникають два основні обмеження: розмір валютних резервів країни-дебітора і позиція кредиторів з питань викупу окремих боргів.

Сек'юритизація дозволяє обійти ці обмеження. При конверсії відбувається перетворення боргових зобов'язань, за якими не виплачуються відсотки, у нові зобов'язання, які, у свою чергу, поліпшують стан боржника або у фінансовому сенсі, або з точки зору перспективи.

При цьому інші аналітики впевнені, що підходи, які використовуються для реструктуризації заборгованості, менше залежать від походження кредитора, а відрізняються в залежності від типу заборгованості.

Так, для банківського кредиту найпопулярніший підхід — відстрочка або розстрочка виплат за основною сумою боргу, кредитні канікули, додаткове забезпечення або відстрочка платежів з одночасним підвищенням процентної ставки.

Для облігацій, як правило, анулюється опціон на дострокове погашення, змінюється ставка або гаситься частина випуску за пільговими цінами.

День прийдешній

Важлива тенденція процесу реструктуризації боргів емітентами в Україні — усвідомлення ними можливих проблем з виплатою боргів у майбутньому. Крім того, емітенти стали ретельніше готуватися до реструктуризації — під час вибору радників та попередніх консультацій з інвесторами.

Це робить ринок послуг з реструктуризації боргів емітентів більш передбачуваним і структурованим.

Все більше компаній, що пройшли реструктуризацію лише публічних боргів, будуть звертатися до фінансових радників за допомогою, розуміючи, що з такими боргами вони не зможуть жити. А кредитори стали усвідомлювати, що обмін боргових зобов'язань на акції краще, ніж банкрутство компаній.

“У першому кварталі валовий зовнішній борг України становив 99,2 мільярда доларів. Це дуже велика цифра. Якщо не буде вирішена проблема корпоративного боргу, у тому числі, шляхом реструктуризації, то можуть відбутися негативні наслідки не тільки для позичальників, але і для держави в цілому: зупинка виробництва, втрата ринків, ріст безробіття, скорочення відрахувань у бюджет”, — сказав заступник міністра економіки Валерій Мунтіян.

Крім того, це негативно позначиться на стані банківської системи. Щоб цього не допустити, необхідно провести конвертацію інвалютних кредитів, перш за все, доларових у гривневі. При цьому слід терміново знизити процентні ставки.

Так, ставка за кредитами зараз перевищує 20%, а рентабельність реального сектора економіки, наприклад у промисловості, у першому кварталі склала лише 1,7%. В умовах кризи кредитори також повинні розділити з позичальниками ризики.

За словами заступника міністра економіки, інвалютні позики створюють ризики для України ще й тому, що центром світової кризи є США, і у них дуже великі боргові зобов'язання. Так, федеральний бюджет країни становить 3 трильйони доларів, а сукупний борг — 90 трильйонів доларів.

На зовнішньоторговельні відносини України із Сполученими Штатами припадає лише 2,9%, при цьому найбільша частина всіх зовнішніх позик України — у доларах. На початку 2009 року цей показник становив 78,8%, зараз — 80,1%. В таких умовах Україну може очікувати низка так званих кредитних дефолтних обмінів.

Іноземні кредитори будуватимуть ланцюжки обміну боргами, щоб вийти на платоспроможні центри. Серед інших — це державні гарантії та державний бюджет.

Щоб не допустити оголошення дефолту стратегічно важливих для держави компаній, необхідно проводити диверсифікацію і реструктуризацію боргів, а найголовніше — втілювати ефективну антикризову програму.

Вікторія КОВАЛЬОВА