Україна озброює Ірак на 500 млн. доларів

За повідомленнями міністерства промислової політики, до Іраку надійдуть перші 11 бронетранспортерів — БТР-4 — в рамках масштабного проекту озброєння іракської армії, схваленого минулого року.

Попри безпрецедентні обсяги контракту і серйозну фінансову вигоду для Києва, експерти не виключають і можливість виникнення певних ризиків для самої України внаслідок переоцінки власних сил.

Перша партія БТР має надійти до Іраку до кінця листопада, а вже 6 січня вони зможуть взяти участь у військовому параді у Багдаді з нагоди національного свята — Дня армії.

Для Іраку це своєрідний подарунок, а для українських фінансистів в галузі збройного бізнесу — підрахунки серйозних доходів. Адже лише цей перший контракт із серії угод в рамках цілого проекту оцінюється у більш як півмільярда доларів.

Згідно з умовами першої угоди, протягом трьох років до Іраку мають бути поставлені більше 400 БТР харківських виробників, шести військово-транспортних літаків АН-32 київських літакобудівників, кількох військових вертольотів Мі-8.

А у майбутньому передбачається експортувати до Іраку нові українські танки “Оплот”.

В цілому, за оцінкою експертів, іракська угода може стати найбільшою за всю історію України і зможе вивести цю державу в число найбільших постачальників озброєнь у світі.

Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Борис Парахонський сказав Українській службі Бі-Бі-Сі, що через реалізацію цього проекту Україна отримає ширший доступ на ринки близькосхідних країн.

“Це зміцнить позиції України у близькосхідному регіоні. Якщо такий великий контракт, то, зрозуміло, що орієнтація країн Близького Сходу на Україну підвищується. З економічної точки зору, це серйозна вигода для України. Адже експортні можливості української промислової продукції, зокрема, технологічних товарів, не такі вже й великі”.

Ще два роки тому назад Україна дещо втратила свої позиції на ринку озброєнь і, за висновками Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру, Україна вилетіла з 10 провідних експортерів зброї. Київ, на думку західних фахівців, розгубив партнерів.

Від послуг українського ВПК відмовилися не лише деякі країни НАТО, а й навіть африканські держави, які припинили закупівлю, зокрема, української військово-транспортної авіації.

Нині ж, коли ситуація змінюється, експерти кажуть і про можливі ризики для України в сенсі спроможності виконання масштабного україно-іракського збройного проекту, недооцінки реальних складнощів виконання таких масштабних контрактів після тривалої перерви.

Хоча генерал Володимир Антонець в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав, що Україна досить успішно виконує свої зобов’язання:

“За деякими видами озброєнь ми здатні багато чого зробити. В першу чергу, це стосується виробництва танків, транспортних літаків, ракет, кораблебудування. Ці напрямки досить розвинуті в Україні. Ми маємо великі можливості. Але проблема в тому, що не вистачає фінансування”.

Водночас експерти ще й донині сперечаються , що ж спонукало США, які фінансують нинішній україно-іракський проект, обрати саме Україну.

Однією з причин такого рішення Вашингтона називають участь українського контингенту у війні в Іраку, на думку інших, це могла б бути компенсація Україні за зрив її просування до НАТО. Треті не відкидають, що це могла бути плата за зобов’язання Києва знищити ракетні комплекси Р-300 “Скад”. Хоча остання причина дуже сумнівна, адже ці комплекси надто застарілі.

Олесь КОНОШЕВИЧ