У пошуках правди

Відповідь на запитання: як могла статися катастрофа президентського літака під Смоленськом, — сьогодні намагаються знайти не лише 37 слідчих зі Слідчого комітету при російській прокуратурі та 11 їхніх польських колег, але й уся європейська громадськість. ЗМІ висувають найрізноманітніші версії, зокрема й такі радикальні, як участь у організації катастрофи ФСБ. Якщо обговорювати технічний бік питання, то, як і в будь-якій авіаційній пригоді, виділяють кілька основних можливих причин: погодні умови, людський чинник, відмова техніки.

Погодні умови справді були складними, туман обмежував видимість до 600 м по горизонталі та 60 м по вертикалі, а за окремими повідомленнями — менше як до 300 м і 30 м відповідно. Такі умови вимагають кваліфікації пілотів не нижче 1 та 2 категорії за стандартами ІКАО (International Civil Aviation Organization — Міжнародна організація цивільної авіації). Льотчики Аркадіуш Протасюк і Роберт Гживни таку кваліфікацію мали, перший і другий пілоти провели в небі по 2000 і 3500 годин відповідно, на Ту-154М відлітали не менш як 200 годин, тож із професійної точки зору вони мали всі шанси вдало приземлитися за такої погоди.

Військовий аеродром Смоленськ “Північний” почали використовувати як цивільний аеропорт лише з жовтня 2009 року. Але насправді це свідчить лише про те, що російське міноборони почало заощаджувати кошти. “Північний” є аеропортом першого класу, якому дозволено приймати літаки масою більше 75 т, із усім необхідним радіоелектронним обладнанням і бетонною смугою завдовжки 2,5 км. На цьому аеродромі базувалися транспортні літаки Іл-76, які вдвічі важчі за Ту-154М. Тобто аеропорт був технічно готовий до посадки президентського літака.

Ще одна версія — помилка диспетчерів аеродрому та непорозуміння між пілотами й диспетчерами. Один із російських посадовців заявив, що розмова велася ламаною російською зі вкрапленням англійських фраз. Офіційної розшифровки “чорних скриньок” на час здачі номера до друку ще не було. Проте в інтернеті вже з’явилися фрагменти радіообміну між льотчиками та диспетчерами, які демонструють дуже впевнене спілкування російською, незважаючи на легкий акцент польських пілотів. Утім, на найцікавішому місці (після запитання екіпажу про видимість) півторахвилинний запис уривається. Будемо сподіватися, що з часом громадськість отримає можливість прослухати діалог повністю. Це, зрештою, має бути вигідно російській стороні, яка наполягає на тому, що польський екіпаж не виконав вказівки диспетчерів. Якщо, звісно, все так і відбувалося.

Зокрема, генерал-лейтенант Росії Алєксандр Альошин повідомив, що екіпаж не виконав вказівки перевести літак у горизонтальний політ. Усі аеродроми, які приймають повітряні судна такого рівня (а тим більше військові), мають спеціальне обладнання, яке фіксує висоту літака та інші параметри. Відповідно диспетчери мають повідомляти екіпаж про те, що висота небезпечно низька.

Ще одна можлива причина катастрофи — неточно виставлений атмосферний тиск, який впливає на показання висотоміра. Також досить часто пілоти свідомо “пірнають” під траєкторію зниження, щоб установити візуальний контакт із землею якомога раніше, особливо за низької хмарності. Треба зауважити, що до заходу на посадку президентський літак здійснив три обльоти посадкової смуги (ці маневри чимало ЗМІ плутають із заходами на посадку, повідомляючи про четверту спробу приземлення, але обльоти відрізняються від заходів на посадку за всіма параметрами: висотою, швидкістю, траєкторією польоту). Напевно, пілоти розуміли складність метеоумов і шукали розриви в хмарності, щоб здійснити посадку, маючи не лише інформацію від радіомаяків курсо-глісадної системи, але й візуальний контакт.

Указані причини або комбінація причин цілком могли призвести до небезпечного зниження. Тут потрібно звернути увагу на повідомлення польських ЗМІ про те, що літак зачепився за антену приводного радіомаяка (яка сягає висоти максимум 30 метрів і розташована за кілометр перед злітно-посадковою смугою). В цьому випадку можливі пошкодження не лише крил, а й двигунів. Навіть нештатна робота одного двигуна могла позбавити літак необхідного запасу тяги. Ця версія також пояснює повідомлення очевидців про незвичний шум літака, що сідав, — аварійний силовий агрегат шумить інакше, ніж справний.

Залишається тільки чекати результатів роботи експертів із мотками намагніченого дроту, який містить інформацію про політ і переговори з екіпажем. За офіційними повідомленнями, цю роботу завершать, імовірно, до кінця тижня. Щодо остаточних висновків слідства, то воно може затягнутися на триваліший термін — навіть на роки.

Андрій БАЄВСЬКИЙ