Трудова реформа: п'ять норм, що зроблять наше трудове життя простішим

Усі ми, так чи інакше, на когось працюємо чи наймаємо людей на роботу. Однак, сьогодні 3,5 мільйони українців приховують факт своєї зайнятості, 1,5 мільйони офіційно безробітні.

Хоча є й більш невтішні цифри — офіційно зайняті лише 12,8 з 28,5 мільйонів працездатного населення. Тобто, значно менше половини. В чому причина? Вочевидь, справа не тільки в бажанні збільшити дохід за рахунок несплачених податків.

Майже півсторіччя в Україні діє радянський Кодекс законів про працю, тоді як форми відносин між працівниками і роботодавцями значно відрізняються від того, що могли передбачити попередні покоління.

В чинному Кодексі про працю є багато: і декларативні пільги, і штрафи для роботодавців, які найчастіше, на жаль, просто не працюють.

Адже роботодавцям, насамперед, малому та середньому бізнесу, важко забезпечувати декларативні вимоги Кодексу законів про працю (КЗпП). Водночас, вони несуть фінансову відповідальність за їх порушення.

В той же час, із нарахованих 1,5-2 млрд грн штрафів на рік сплачується лише близько 2,5% відсотка від цієї суми.

Навіть такі великі обсяги штрафних санкцій в багатьох випадках не забезпечують належного дотримання законодавства та захисту прав працівників і роботодавців.

При цьому, ситуація ускладнюється наявністю бюрократичних процедур та адміністративного навантаження при наймі та звільненні працівників. Через що багато роботодавців намагаються уникати офіційного працевлаштування.

Як цього уникнути? Зробити регулювання трудових відносини таким, що відповідає реальному стану справ. Саме для цього був розроблений новий законопроект “Про працю”.

5 норм, що зроблять наше трудове життя простішим:

Договори про нерегулярну роботу. Такий вид договорів не передбачає щоденної роботи, замість цього людина час від часу виконує завдання, прописані у договорі.

Це форма фіксації заздалегідь обумовленої нерегулярної роботи. Таких договорів у робітника може бути багато.

Наприклад, це стосується фахівців, яких залучають до роботи час від часу: фотографів на заходах, майстрів з ремонту обладнання, репетиторів, прибиральників, вантажників, тощо.

Гнучкість режиму роботи. Очевидним кроком назустріч ефективному регулюванню трудових відносин є норма про гнучкий робочий час.

За таких умов працівник вправі визначати самостійно місце виконання роботи у встановлений договором час.

Така пропозиція стане рятівною, наприклад, для працівників з дітьми. Класична ситуація, коли садочок закривається на кілька годин раніше, ніж закінчується робочий день. Чи коли у школі немає класів продовженого дня, немає кому відвести дитину на гуртки та інше буденне.

Легалізація гнучкого режиму праці — спроба створити умови для більшої продуктивності, яка властива працівникам без необхідності розриватися між домом та нормованим графіком.

Сучасні роботодавці самі зацікавлені в реальному коефіцієнті корисної дії працівника, а не в присутності працівника на робочому місці. Тому законопроект “Про працю” — не лише про роботу, а й про баланс між кар’єрою та родиною.

Віддалена робота. З впевненістю можна говорити, що можливість віддаленої роботи стане в нагоді людям з інвалідністю, аж допоки українська інфраструктура не стане більш інклюзивною.

Тому в країні, де мешкають два мільйони працездатних людей з інвалідністю, потрібно запровадити механізм для їх комфортної соціалізації та професійної реалізації.

Фінансова подушка безпеки при звільненні. Зараз для звільнення роботодавці вигадують десятки причин в обхід закону, при цьому в деяких випадках принижуючи гідність працівника.

Натомість, законопроект “Про працю” пропонує матеріальну компенсацію при звільненні — від одного до шести окладів (в залежності від терміну роботи працівника на підприємстві).

Ця фінансова подушка безпеки дозволяє більш-менш спокійно шукати іншу роботу. До того ж, за нашими розрахунками, реформа дозволить скоротити середній час на пошук роботи: від чотирьох місяців (як зараз) до двох.

Офіційна робота для тих, хто у декреті. 20 відсотків безробітних, з тих самих 1,5 мільйонів, які я згадувала на початку, це жінки репродуктивного віку — з дітьми, і без дітей. Ті самі, яких так “захищає” діючий Кодекс.

Це більше 300 тисяч жінок, які через високу ймовірність декрету, потенційних дитячих лікарняних, пільгових умов роботи виглядають тягарем в очах роботодавців.

Новий закон не позбавляє привілеїв, але надає жінкам право самостійно вирішувати, як ними скористатися. А роботодавцю, не порушуючи закону, підтримати бажання працівниці, адже законопроект пропонує батькам за їх бажанням повернутися до виконання роботи, у тому числі, на умовах гнучкого режиму або віддаленої роботи.

До того ж, нерідко трапляється, що за час декрету працівник віддаляється від професійного життя, а з урахування стрімких темпів змін в окремих галузях економіки, людина фактично втрачає компетенцію і стає менш конкурентоспроможною на ринку праці.

Зараз Україна має шанс отримати сучасне прогресивне трудове законодавство, в основі якого — рівні можливості, легкий пошук роботи, легальна зарплата та можливості більше заробляти, а також захист прав працівників.

Важливо, що ми матимемо півроку перехідного періоду аби прилаштуватися до нових умов та стандартів.

Вірю, що дискусія навколо законопроєкту допоможе нам усім задуматися про те, як працює кожен із нас і усвідомити необхідність докорінних змін існуючих підходів.

Юлія СВИРИДЕНКО, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства