Водночас за підтримку своїх проєвропейських позицій з боку Німеччини Україні довелося тривалий час змагатися, а для нинішніх двосторонніх відносин, коли Німеччина є третім за обсягом донором військової та економічної допомоги Україні і підтримує вступ України до ЄС, мав статися повномасштабний напад Росії на Україну. Звісно, що для Польщі, яка була настільки близьким партнером для України у перший після початку повномасштабного вторгнення рік, така зміна вітру виглядає несправедливою. Водночас, у цій грі вже не емоційно, а цілком раціонально потрібні троє.
Веймарський трикутник. Оновлена версія
На початку 2000-х та одразу після Помаранчевої революції у пресі та на деяких обговореннях можна було почути про ідею “Веймарського чотирикутника”, або ініціативи Веймарського трикутника+Україна. Вже після вступу Польщі до ЄС у 2004 році та Помаранчевої революції в Україні розмови про такий формат як один із інтеграційних інструментів для України в ЄС знову посилилися. Водночас, з огляду на динаміку тодішньої внутрішньої політики України далі гіпотез ця ідея не розвинулася.
Веймарський трикутник було створено у 1991 році, аби Польща могла швидше подолати наслідки свого комуністичного минулого та наблизитися до “локомотива” Європи — Франції та Німеччини. Після вступу Польщі до ЄС логічно було розширити співпрацю далі на Схід. Утім у 2000-х така візія не дуже вкладалася у голови німецьких чи французьких дипломатів. Так, з роками цей формат змінював свої цілі, перетворившись у свого роду платформу для узгодження позицій. На пошук спільних точок звісно ж мали вплив і внутрішні політичні тенденції у кожній з країн. Тож з того часу як протистояння між Брюсселлем та Варшавою загострювалися, відносини між, по один бік, Францією та Німеччиною, а по інший Польщею у межах Веймарського Трикутника, теж зазнавали змін. Однак із початком повномасштабного вторгнення Росії проти України, лідери Франції, Німеччини та Польщі зустрічалися у цьому форматі висловлюючи підтримку Україні.
Власне зараз попри складнощі у відносинах між Польщею та Україною та Німеччиною та Польщею слід було б знову подумати про цей формат. У перший рік повномасштабного вторгнення критичні до німецьких вагань місцеві медіа, як от Die Welt, писали, що з російською загрозою ядро Європи перемістилося на Схід і Польща та Україна стають новими “локомотивами”. Однак, нинішня ситуація показує, наскільки ця теза була висловлена занадто рано і з недостатньою оцінкою російської загрози. Бо для того, щоб їй протистояти потрібна єдність, а не лише рішучість з боку кількох.
До початку парламентських виборів у Польщі залишилося трохи більше двох тижнів. Чимало сподівань на те, що ця політична “лихоманка” мине після 15 жовтня. Однак післясмак цих виборів, якби того не хотілося, залишатиметься тривалим. Чим активніше Україна просуватиметься на шляху до вступу в ЄС, тим частіше траплятимуться схожі проблеми як та, що виникла у звʼязку із експортом українського зерна. Для того, щоб їх оминати найперше Україні треба працювати над відносинами на усіх напрямках, а її сусідам над єдністю, бо інакше доведеться зустрітися із російською загрозою безпосередньо.
