The Economist: Давні ударні хвилі

Якби не графіті на стінах пустих будинків, здавалося б, що в місті Біттерфельд-Вольфен на північ від Лейпцига (власне, у двох містах, які 2007 року об’єднали) зовсім немає молоді. Уздовж сонних вулиць тягнуться аптеки, фізіотерапевтичні центри та крамнички із садовими гномиками. За кращих часів тут діяли успішні хімічні підприємства.

“Сьогодні повітря значно чистіше й можна нарешті вішати випрану білизну на вулиці, — каже місцевий дідусь, що вийшов на ранкову прогулянку. — Але зникло багато робочих місць, тож дітей залишилося мало”. Він показує на колишнє приміщення школи; нині це один із численних будинків престарілих.

Попри наплив біженців (1,2 млн за останні два роки), на населення Німеччини чекає майже невідворотне скорочення. За прогнозами ООН станом на 2015-й, до 2050-го двоє із п’яти німців будуть віком понад 60 років, а людність “найстарішої” країни Європи зменшиться від 82 млн до 75 млн осіб. Починаючи від 1970‑х тут помирає більше осіб, ніж з’являється на світ. Нижча народжуваність і більша тривалість життя — проблема великої кількості багатих країн. Але наслідки гостріше відчутні у ФРН, де народжуваність нижча, ніж у Британії та Франції.

Читайте також: “Європа різних швидкостей”

Якщо Німеччина — попередження для інших, то її східна частина — для західної. Якби вона все ще була окремою державою, НДР мала б найстаріше населення у світі. Майже через 30 років після об’єднання регіон досі відчуває ударні хвилі від падіння Берлінського муру в 1989-му. Тоді мільйони — переважно молодь і здебільшого жінки — почали втікати на Захід країни. У тих, хто залишався, народжуваність упала до рекордно низького рівня. “Діти, які не з’явились у 1990‑х, не привели на світ уже своїх дітей у 2010-х. Це ударна хвиля від ударної хвилі”, — каже Франк Свячни, співробітник Федерального інституту вивчення населення у Вісбадені. За державними статистичними даними, від 2016 до 2060 року населення Сходу зменшиться від 12,5 млн до 8,7 млн. Земля Саксонія-Ангальт, до якої належить Біттерфельд-Вольфен, за цими показниками випереджає решту.

У минулому Берлін не звертав на цю частину країни особливої уваги. Але занепад у регіоні вже дав свій політичний ефект. На земельних виборах у березні 2016 року популістська партія “Альтернатива для Німеччини” вийшла на перше місце у Біттерфельді й на друге — у Вольфені. Такі міста відігрáють важливу роль на федеральних виборах у вересні, де прогнозується мінімальний розрив між фаворитами. Населення Біттерфельд-Вольфена зменшилося від 75 тис. у 1989-му до нинішніх 40,5 тис. Навіть після того як влада знесла одні багатоквартирні будинки й частково демонтувала інші, кістяки будівель усе ще чекають на розбирання. Майже кожен п’ятий будинок безлюдний. Помпезний об’єкт епохи сталінізму — колишній міський Палац культури — теж стоїть пусткою. Дві третини дитячих садочків і більш ніж половина шкіл від 1990 року позакривалися. Кількість випускників середніх шкіл упала наполовину. Працедавцям важко знайти людей на наявні вакансії. 

Молодих людей, особливо у сфері обслуговування, знайти теж складно. Єдина галузь, яка переживає бум, — догляд. У ній гостро бракує геронтологів, медсестер, няньок і стажерів. Щоб допомогти заповнити цю прогалину, місцева філія Euro-Schulen звернулась аж до В’єтнаму. Пройшовши курс німецької мови в Ханої, 16 молодих стажерів почали працювати цього місяця, а незабаром тут очікують прибуття ще 20. У сусідньому Дессау схожу угоду готують із Китаєм.

У Німеччині низька народжуваність довго компенсувалася завдяки мігрантам. Незвично високий показник міграції за останні роки значно переважив скорочення автохтонного населення.

Але країни ЄС, які традиційно були її джерелом, самі старіють. Міграційні потоки сповільняться; конкуренція за робочу силу збільшиться. Економіст Федерального статистичного відомства Ольґа Пецш стверджує, що Німеччині буде потрібно значно більше мігрантів, аби зупинити зменшення населення, яке, за прогнозами, пришвидшиться після 2020 року.

Чиновник місцевої адміністрації Уве Шульце каже, що біженці не зменшують браку робочої сили. Із понад 2,6 тис. шукачів притулку, які приїхали в цей район упродовж 2015—2016 років, менш ніж третина зареєстровані на сьогодні як працездатні й лише 40 трудяться з повним навантаженням. В обшитому дерев’яними панелями кабінеті, у будівлі в стилі неокласицизму (колишня штаб-квартира одного з найбільших у Європі виробників кольорової кіноплівки), мер Біттерфельд-Вольфена Армін Шенк пояснює, що проблеми здебільшого пов’язані з мовою, кваліфікацією та непевністю стосовно набуття статусу біженця.

У відповідь на запитання, чи можуть афганці та сирійці навчатися за тією самою програмою, що і в’єтнамці, представниця Euro-Schulen Ліане Міхаеліс енергійно хитає головою: надто багато освітніх, релігійних та етичних бар’єрів для роботи у сфері догляду. І додає, що “ті, у кого є потрібні документи, швидко виїжджають”. За даними ОЕСР, близько половини шукачів притулку, які колись починали на Сході Німеччини, переїжджали до великих міст на кшталт Гамбурга, тільки-но отримували дозвіл на проживання.

Хоча шанси, схоже, не на його користь, Біттерфельд-Вольфен принаймні намагається боротися. Під час швидкої екскурсії містом мер Шенк показує, як стару вугільну копальню перетворили на озеро з новим причалом і набережною. Він повторює мантру, відому всьому місту: “Головне — запропонувати гідний рівень життя й дозвілля”. Рекламна брошура рясніє знімками усміхнених дітей, яхт і тенісних кортів. Як видно з тексту, Біттерфельд-Вольфен — “одне з наймолодших міст Німеччини”. І хоча такий маркетинговий хід зупинив відплив (а в 2015-му приплив населення вперше трішки обігнав його), місто все одно зменшується; смертність щороку перевищує народжуваність більш ніж удвічі.

У багатьох сільських регіонах Європи місцева влада бореться зі схожими проблемами, гадаючи, коли ж то доведеться переобладнувати школу під будинок престарілих. До 2050 року Греція, Італія, Польща, Португалія та Іспанія (які, на відміну від Німеччини, переживають чистий “відплив мізків”) за медіанним віком будуть старішими за Німеччину, а їхнє населення значно зменшиться. Такими є дані ООН. Старіння та еміграція, імовірно, й надалі пригнічуватимуть зростання в центрально- та південноєвропейських країнах, як стверджує МВФ. За його підрахунками, до 2030 року ВВП на особу в кількох країнах може виявитися на 3—4% нижчим, ніж був би без еміграції.

Куди прямує Біттерфельд-Вольфен?

Проте в Німеччині наслідки цих процесів відчутні особливо гостро. За сильної економіки й великого попиту на трудові ресурси деяким працедавцям уже важко заповнювати вакансії. Консалтингова агенція BCG прогнозує, що до 2030 року в країні бракуватиме 5—7 млн працівників.

Потрійний шок від падіння кількості робочих рук, підвищення соціальних витрат і ймовірного негативного впливу старіння працездатних людей на інноваційність та продуктивність гальмуватиме майбутнє зростання, як прогнозує Олівер Гольтемеллер, професор Лейпцизького інституту досліджень економіки, додаючи, що наслідки є помітнішими на Сході. Продуктивність там на 20% нижча, ніж на Заході, а через старіння населення й постійну міграцію на Захід вирівнювання економіки буде ще менш імовірним.

The Economist