Ціновий трамплін

Песимістичний прогноз Тижня виправдовується: у № 35/2010 ми припустили і, на жаль, не помилилися в тому, що різке зростання цін на продукти харчування восени може бути спровоковане зволіканням уряду з введенням квот на експорт зерна з України. Держава досі не може вирішити питання: ринкова ініціатива віце-прем’єра Бориса Колеснікова (щодо розподілу квот між трейдерами на конкурсних засадах) наштовхнулася на нерозуміння з боку керівників МінАПК, які звикли надавати квоти найбільшим експортерам.

НБУ у вересні зафіксував рекордний для цього місяця (з 1998-го) приріст індексу споживчих цін — 2,9%, що пришвидшив інфляцію в річному вимірі (щодо аналогічного місяця минулого року) до 10,5%. На початку жовтня цінова ситуація загострилася ще більше — порівняно з кінцем серпня на 30—170% зросли роздрібні ціни на основні компоненти споживчого кошика, зокрема картоплю, яйця, молоко та вироби з нього. На останньому урядовому засіданні прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що “це зовсім не привід для паніки та роздмухування ажіотажу на споживчому ринку” і “уряд працює над вирішенням проблеми встановлення необґрунтованих цін на деякі товари”. Показово, що цього разу Микола Янович утримався від конкретних прогнозів, хоча в серпні сміливо наголошував, що за підсумками цього року продуктова інфляція в Україні не перевищить 12%. Більшість опитаних експертів, рівновіддалених від влади й опозиції, переконані — перевищить.

Аналітики НБУ поспіхом, але відверто визначили складові вересневої інфляції: 2,1 відсоткового пункту з 2,9 — небазовий компонент або, простіше кажучи, обумовлений ціновою політикою продавців; 0,8 в. п. — базовий або пов’язаний зі збільшенням попиту. Регулятор не дав прямої відповіді на запитання, чому зросли ціни, але вона лежить на поверхні. Різке підвищення цін на зернові у світі (докладніше — див. Тиждень № 33-34/2010) стимулювало їх подорожчання в Україні. Непоганий урожай нібито цілком забезпечував внутрішні потреби, проте трапилося горе від зерна — Кабмін не зміг зайняти чіткої позиції щодо квотування експорту з метою уникнення зростання цін на внутрішньому ринку. Як наслідок на ринку утворилася ситуація невизначеності, на яку переважна частина підприємств АПК відреагували збільшенням закупівлі комбікормів, деяких сортів зернових та іншої сировини. Почалася ланцюгова реакція: підвищення попиту на сировину спровокувало її подорожчання, відтак виробники підняли ціни на готову продукцію.

Загальний підсумок: у першій декаді жовтня яйця подорожчали на 150%, гуртові закупівельні ціни на молоко І сорту зросли з 3191 до 3519 грн/т (торік становили 1933 грн/т) — наслідок побоювання традиційного для України скорочення поголів’я великої рогатої худоби у зв’язку зі збільшенням цін на корми. Деякі марки твердих сирів після цього подорожчали в роздробі з 40—50 грн до 70—80 грн/кг. А найшвидше в поточних тенденціях зорієнтувалися селяни, які доповнили цю інфляційну картину підвищенням ціни на картоплю — на 38—42% у вересні — жовтні (до 5,7—6,1 грн/кг).

Загалом переломити цю тенденцію буде непросто навіть з урахуванням схильності керівників уряду до ручного управління економічними процесами. Завадять, зокрема, і зобов’язання України в межах СОТ, які майже унеможливлюють процедуру квотування експорту зернових.

Зареєстрований у Верховній Раді урядовий законопроект покликаний стримати ціни на харчі шляхом (!) заборони торговельним мережам нав’язувати виробникам додаткові маркетингові послуги (простіше кажучи, вимагати оплату за вигідне розташування продуктів на полицях), — це все одно, що заборонити морозу морозити.

Додатковий інфляційний чинник — зростання грошової бази, зокрема в результаті незабезпеченої емісії. Йдеться про ті самі нібито надруковані 60 млрд грн, про які сурмить опозиція й емісію яких наполегливо спростовує уряд. Експерти звертають увагу, що будь-які висновки щодо емісії робити зарано, адже НБУ, аналізуючи чинники приросту індексу споживчих цін, чомусь забув оприлюднити вересневу динаміку монетарних агрегатів. Тож дочекаємося офіційних даних.

Неофіційні зведення (з іншого приводу, але на цю саму тему) дуже песимістичні. Міжнародний центр перспективних досліджень констатує, що індекс інфляційних очікувань українців в жовтні досяг історичного максимуму — 190,2 пункту. Це означає, що подальшого подорожчання харчів навряд чи уникнути. Хіба що податківці, які очолюють виконавчу владу, зможуть переконати керівників підприємств АПК і трейдерів пригальмувати. Лише за такого, відверто кажучи, не зовсім сумісного з ринковою економікою сценарію зростання цін вдасться втримати в межах 15% за підсумками 2010 року.

Олексій ВОРОНИЧ