У четвер, 6 жовтня, Євросоюз ввів проти Росії черговий, восьмий пакет санкцій, що ще більше погіршить фінансову ситуацію в цій країні. Тим часом Росія за підсумками фейкових референдумів “прийняла” до свого складу чотири області України. Тимчасова анексія цих територій відбувається на тлі успішного просування української армії , яка повільно, але впевнено відвойовує окуповані землі. Проте РФ, очевидно, спробує відновити зруйновані нею ж міста та села на захоплених територіях. Це необхідно для того, щоб завоювати лояльність місцевого населення та показати, що Росія прийшла “назавжди”. Але це вимагатиме і чималих фінансових вливань. “Апостроф” з'ясовував, чи є в агресора кошти на ці цілі, чим доведеться через це пожертвувати регіонам у РФ, і як на це відреагують жителі самої Росії.
Президент Росії володимир путін підписав закони про “прийняття” так званих “ДНР” і “ЛНР”, а також тимчасово окупованих територій Херсонської та Запорізької областей до складу РФ. До цього відповідні документи одноголосно схвалили обидві палати російського парламенту. Крім того, своє “компетентне” слово сказав Конституційний суд РФ, який визнав законною тимчасову анексію українських територій.
Як відомо, цьому передувало проведення на окупованих територіях чотирьох українських регіонів фейкових референдумів, результати яких у Кремлі було намальовано заздалегідь. Після “волевиявлення” та “підрахунку” голосів путін 30 вересня підписав договори з гауляйтерами цих територій про “прийняття” їх у якості нових регіонів до складу РФ.
У розпал вищеописаного фарсу українські війська звільнили “російське” місто Лиман Донецької області. ЗСУ поступово визволяють інші території, які РФ оголосила своїми. Причому не лише на сході, а й на півдні у Херсонській області.
У зв'язку з цим у мережі вже жартують, що українські військові вирішили таким чином перерахувати голоси псевдо-референдумів з подальшим їх анулюванням.
За кримським сценарієм
Незважаючи на успішний поступ ЗСУ, ворог все ще досить сильний для того, щоб зберегти контроль над деякими окупованими районами нашої країни. Офіційні особи РФ обіцяють новим “громадянам” принаймні нове житло, знищене в ході “звільнення”, а також зарплати, пенсії та інші виплати. Таким чином вони розраховують на лояльність людей.
Щось подібне відбувалося після окупації Криму у 2014 році. Тоді російська влада почала заливати окупований регіон грошима, сподіваючись перетворити його на вітрину “суверенної демократії”. Точні цифри видатків на Крим невідомі, проте за різними оцінками, вони становлять від 3 до 10 мільярдів доларів на рік.
Але навіть такі щедрі вливання не принесли більшості кримчан благополуччя. Досить згадати зустріч обурених низькими пенсіями мешканців півострова з тодішнім прем'єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим, яка відбулася у травні 2016 року. Тоді Медведєв кинув фразу, яка стала крилатою: “Грошей нема, але ви тримайтеся!”
Але Крим дістався окупантам у доволі пристойному стані, чого не скажеш про зруйновані (тими ж окупантами) українські міста під час нинішнього етапу війни. У випадку з Маріуполем, наприклад, мова має йти, по суті, не про відновлення, а про будівництво нового міста з нуля (після деокупації це робитиме Україна). Ну і, по-третє, — тодішнє фінансове становище Росії було значно кращим за нинішнє. Через широкомасштабну агресію проти України країни Заходу запровадили проти РФ жорсткі санкції. Так, 6 жовтня було запроваджено черговий, восьмий пакет санкцій, який передбачає нові заборони на імпорт вартістю 7 мільярдів євро для обмеження доходів Росії, а також експортні обмеження, які ще більше позбавлять військово-промисловий комплекс Кремля ключових компонентів та технологій. Економічна ситуація у РФ стрімко погіршується.
Сьогодні на Заході заморожено російських держактивів приблизно на 400 мільярдів доларів. При цьому загальна сума недоступних для РФ коштів, яка включає активи держкорпорацій та наближених до Кремля олігархів, може становити до 1 трильйона доларів .
Крім того, зараз серйозно обговорюється можливість відключення від системи SWIFT “Газпромбанку”, в якому знаходяться кошти в євро, отримані від продажу нафти і газу (оскільки інші великі російські банки, такі як “Сбербанк” і ВТБ, вже давно відключені від SWIFT) . Відрізання “Газпромбанку” від міжнародних ринків, по суті, заморозить накопичені на його рахунках валютні кошти, а йдеться, зокрема, про десятки мільярдів євро.
Через санкції обвалився імпорт у країну, тобто за іноземну валюту купити щось практично неможливо. Не дивно, що в російських телеграм-каналах — не в опозиційних, а провладних — поширюються чутки про можливу заборону вільного обігу іноземної валюти на території РФ. Попри це, курси купівлі доларів і євро в обмінних пунктах істотно вищі за офіційні, а тому, якщо заборону на обіг валюти все-таки запровадять, то незабаром можна чекати на розквіт “чорного ринку”. Буде як колись у СРСР: офіційний курс долара становив 75 копійок, а “чорний”, тобто ринковий — 3 рублі, а іноді й всі 5 рублів.
Попри те, що європейські санкції щодо нафти і газу набудуть чинності ближче до кінця року, доходи Росії від продажу вуглеводнів вже обвалилися. Це призвело до скорочення надходжень до російського бюджету. Якщо в перші півроку федеральний бюджет виконувався з профіцитом, то в останні місяці вже утворився його дефіцит, який тепер становить майже 350 мільярдів рублів або близько 6 мільярдів доларів. Очікуване з 4 грудня обмеження цін на російську нафту має призвести до ще більшого падіння виторгу від продажу енергоносіїв і, як наслідок, — доходів бюджету. У результаті дефіцит російського бюджету за підсумками поточного року, швидше за все, перевищить 1,3 трлн руб або 0,9% ВВП. Найближчі три роки для російського бюджету також будуть дефіцитними. Так, у 2023 році дефіцит держбюджету складе 3 трлн рублів — це 2% ВВП.
Грошей справді немає
Виникає питання: яким чином тоді Кремль має намір фінансувати захоплені українські території? Та чи збирається він взагалі їх фінансувати?
“Їхньому Мінфіну — труба, тому я думаю, що ці “нові” території, звісно якщо вони не будуть звільнені ЗСУ, залишаться на самофінансуванні, — сказав співрозмовник “Апострофа”, наближений до фінансових органів влади України. — Але, навіть якщо щось і виділять, то в путінській Росії ці гроші розкрадуть і до населення нічого не дійде.
Із цим твердженням погоджується інвестиційний банкір та фінансовий аналітик Сергій Фурса. “Зараз російський бюджет вже дефіцитний, тому зайвих грошей у них немає, — сказав він “Апострофу”. — Те, що вони зараз заявляють (щодо фінансування окупованих територій), це просто заяви”.
Однак у питанні фінансування захоплених в України регіонів російська влада не розраховує на бюджетні кошти. У розмові з “Апострофом” керівник аналітичного спрямування мережі “АНТС” Ілля Несходовський нагадав, що Кремль доручив російським регіонам “взяти шефство” над окупованими територіями, а тому гроші на них виділятимуться не з федерального бюджету, а з бюджетів суб'єктів федерації.
“А це означає, що на місцевому рівні вони повинні будуть відмовитися від якихось програм. Наприклад, так було, коли заради будівництва так званого “Кримського мосту”, вони скасували дуже багато термінових програм з будівництва”, — розповів експерт .
Міст через Керченську протоку між російською Кубанню та окупованим Кримом
Фото: Wikipedia
Як бачимо, навіть у відносно благополучні роки російська центральна влада вилучала у регіонів кошти та спрямовувала їх, куди вважала за потрібне. У нинішній ситуації Москва продовжить грабувати периферію, що, в умовах загального скорочення коштів, призведе до ще більшого зубожіння російської провінції.
“Не буде нормальних доріг, не буде повноцінного фінансування шкіл, лікарень, але буде суттєве погіршення якості життя людей, які живуть у конкретному регіоні, адже економитимуть саме на них”, — каже Несходовський.
Відцентрова сила
Окупація Криму у 2014 році викликала в російському суспільстві ейфорію та сприяла зростанню рейтинга путіна, який до цього просів. Однак повторити успіх “Крим наш!” не вийде. Якщо російська пропаганда довгі роки привчала громадян РФ до думки, що Крим має “повернутися в рідну гавань”, то ані Донецьк з Луганськом, ані, тим більше, Херсон або, скажімо, Мелітополь, росіянам загалом не потрібні.
Тим часом ще тільки в серпні представники так званої влади “ДНР” і “ЛНР” оцінювали свої потреби в 3,5 трлн рублів. Навряд чи жителі Санкт-Петербурга дуже зрадіють тому, що гроші, які були зарезервовані в міському бюджеті на ремонт фасадів в історичному центрі, спрямують на відновлення будинків у далекому від них Маріуполі, який “північна столиця” Росії взяла під своє шефство.
Тому не виключено, що пітерці вимагатимуть залишити гроші в місті та зрештою навести в ньому порядок, на що їхній мер Олександр Беглов, схоже, абсолютно не здатний, навіть маючи солідні фінансові можливості. Втім, якщо в Санкт-Петербурзі або в деяких республіках Північного Кавказу, вилучення коштів на користь “приєднаних” територій ще може викликати певне обурення громадян, то масових заворушень у масштабах всієї Росії очікувати не варто.
“Нічого не буде”, — категорично заявляє Сергій Фурса.
А от опору регіональних еліт виключати не можна, вважає Ілля Несходовський.
“Потерпатиме їхній бізнес, зменшаться фінансові потоки, красти бюджетні кошти стане складніше, — пояснює експерт. — І я вважаю, що це посилить відцентрові процеси, але не знизу, а з боку чиновницького класу. На тлі ослаблення центральної влади, яке вже неминуче, вони почнуть ремствувати. І це може призвести до посилення їхнього бажання жити окремо і не годувати Москву. З такими тенденціями, я думаю, років через п'ять ми вже побачимо кілька незалежних республік”.
Схоже, що до такого сценарію почали готуватися багато регіональних керівників, які вже не поспішають відправляти на фронт мобілізованих, формуючи з них загони територіальної оборони в самих регіонах. Від кого ці загони збираються тримати оборону, питання відкрите. Але, в разі чого, вони можуть стати у нагоді і для захисту нового суверенітету.
