Справа Сенниченка: тепер ми знаємо, через кого саме державна власність “неефективна”...

Під його керівництвом було організовано та впроваджено масштабні схеми розкрадання коштів великих державних стратегічних підприємств — “Об'єднаної гірничо-хімічної компанії” та “Одеського припортового заводу”. Через підконтрольних керівників цих підприємств продукція реалізувалась за заниженими цінами, а різниця із ринковою ціною через пов'язані із подільниками Сенниченка фірми-“прокладки” виводилась у кишені зловмисників. Кошти, якими заволоділи злочинці, становлять не менше двох мільярдів (!!) гривень.

Із матеріалів слідства можна встановити, що у цих корупційних схемах фігурував олігарх Ігор Коломойський, якого зловмисники у своїх розмовах називали “дєдом”, а також особи з оточення голови президентської адміністрації Порошенка Бориса Ложкіна та одіозного нардепа, обраного за списками забороненої проросійської ОПЗЖ, голови президентської адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна. Очевидно, що ці особи, прізвища яких нічого не скажуть широкому загалу (Гмирін, Колот, Горбуненко та інші) діяли в інтересах своїх олігархічних господарів. Також у матеріалах фігурує якийсь таємничий “куратор від влади”. Окрім того, на “плівках Сенниченка” згадується і Сергій Шефір — один із нинішніх “сірих кардиналів Банкової”.

Наша партія людей праці Народовладдя вимагає притягнути до відповідальності ВСІХ кінцевих бенефіціарів корупційних оборудок Сенниченка: Коломойського, Ложкіна, Льовочкіна. Також вимагаємо встановити роль Шефіра у всій цій історії, та всіх осіб, які роками покривали злочинну діяльність Сенниченка у найвищих кабінетах влади.

Але вже зараз має понести політичну відповідальність Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, під керівництвом якого більшу частину часу і працював Сенниченко. Шмигаль мав би подати у відставку після всієї цієї корупційної історії, адже хоча Сенниченко і був призначений за попереднього прем’єра Гончарука, всі ці оборудки активно здійснювалися насамперед за прем’єрства Шмигаля. І Шмигаль, який як Прем’єр-міністр відповідно до Конституції вносить на розгляд Верховної Ради подання про призначення та звільнення керівника Фонду держмайна, натомість не вжив жодних заходів, хоча ще на початку 2021 року виходили журналістські розслідування щодо махінацій на Одеському припортовому заводі за участі керівництва Фонду.

І звісно ж, варто згадати про відповідальність народних депутатів, які голосували за призначення Сенниченка. На жаль, наразі немає можливості швидко відстежити, хто саме голосував за призначення цього злодія, адже наслідком безглуздого і деструктивного “парламентського турборежиму” серпня — вересня 2019 року є те, що на сайті Верховної Ради навіть немає проекту постанови про дане призначення, а збереглося лише фото з результатами голосування по фракціям.

На ньому добре видно, що за Сенниченка тоді дружно голосували нардепи від “монобільшості”. При цьому не здивуюсь, якщо зараз, після оприлюднення “плівок Сенниченка” кожен із них буде говорити: “та ви що, я особисто не голосував за нього”.

Очевидно, що якщо б нинішня влада була відповідальною, то зараз мав би початися процес перегляду результатів “великої приватизації”, здійсненої за час, поки Сенниченко керував Фондом держмайна, що й вимагає зробити наша партія Народовладдя. В цьому контексті слід окремо згадати про купівлю олігархом Василем Хмельницьким Першого Київського машинобудівного заводу, більш відомого під старою назвою — завод “Більшовик”. Наша команда детально аналізувала цю ганебну історію, коли за прямого сприяння Фонду держмайна одіозний олігарх-злобудовник за копійки купив величезний завод майже у центрі столиці, щоб незаконно забудовувати цю територію черговими висотками всупереч Генеральному плану Києва.

Але окремо варто наголосити на тому, що саме в той час, коли реалізувалися ці масштабні корупційні схеми, Сенниченко із “праведним гнівом” доводив мені на ефірах, що будь-які державні підприємства є апріорі неефективними і їх треба приватизовувати. Цю злочинну маячню повторювала й маса “громадських діячів”, які малювали з Сенниченка “чесного реформатора” й навіть “антикорупціонера”.

І ось тепер ми точно знаємо завдяки кому ці державні підриємства “неефективні” — завдяки злодійкуватим топ-чиновникам, які спрямовують значну частину доходів цих підприємств не у державний бюджет, а на своє “красиве життя” (до речі Сенниченко нещодавно засвітився в “батальйоні Монако”). Спочатку вони занижують прибутковість підприємств шляхом банального розкрадання, цим обґрунтовують необхідність їх приватизації, а потім ще й беруть відкати за їх копійчану приватизацію “потрібному” власнику. Подвійний дохід! А різноманітні ручні “блогери” та “експерти” тим часом їх прикривають в публічному просторі за кинутих з барського столу пару копійок.

До речі, точно такі ж схеми — продаж продукції на офшорні фірми-“прокладки” за заниженою ціною із подальшим перепродажем кінцевому вантажоотримувачу — які реалізувалися Сенниченком в АТ “ОГХК”, роками мають місце на абсолютній більшості великих приватних промислових підприємств: гірничо-збагачувальних та металургійних комбінатах, та інших підприємствах Ахметова, Жеваго, Коломойського, Пінчука тощо. Тільки там вони слугують меті мінімізації сплати податків у бюджет. Тому не можна сказати, що приватизація якось виліковує цей “схематоз”: він як був, так і залишається, тільки працює вже не одразу в інтересах корумпованих чиновників, а насамперед олігархів — їхніх господарів.

Тому, попри всі казочки неоліберальних злодюг про “святий ринок”, ми маємо повернути у державну власність всі вкрадені у народу стратегічні підприємства, забезпечити їх порядним керівництвом, та спрямувати їхні прибутки на оборону та добробут українського народу!

Згодні? Тоді приєднуйтеся до нас, щоб збудувати нову політику й нову економіку, які працюватимуть в інтересах мільйонів, а не мільярдерів!