Фонд енергоефективності України з 7 травня запровадив програму “ГрінДІМ”, в рамках якої об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) можуть отримувати часткове відшкодування витрат на встановлення теплових насосів та сонячних електростанцій.
“За умовами програми фонд надаватиме фінансування її учасникам у формі гранту на безоплатній та безповоротній основі. Сума гранту — 70% вартості обладнання, аудиту та сертифікації енергетичної ефективності будинку”, — йдеться у повідомлені на сайті Фонду енергоефективності.
На встановлення сонячних електростанцій ОСББ та ЖБК, які стануть учасниками програми, зможуть отримати 1 мільйон гривень, теплових насосів — 2 мільйони гривень.
Також на витрати за послуги сертифікації енергетичної ефективності будинку виділятиметься до 15 тисяч гривень.
У Фонді енергоефективності підкреслили, що ця програма спрямована на стимулювання використання альтернативних джерел енергії.
Віз попереду коня
Про що власне йдеться?
Сонячна електростанція — це, по суті, набір сонячних панелей, які як правило, розміщуються на дахах будинків. В Україні вже багато років популярним є встановлення таких панелей на дахах приватних будинків, проте в багатоквартирних будинках (а, точніше, на них) вони останнім часом теж з’являються. Сонячні батареї підключають до щитків, які живлять або під’їзд, або весь будинок.
Фото: архів
Тепловий насос — це пристрій, який відбирає розсіяне тепло з навколишнього середовища (ґрунт, вода, повітря) і переносить його в опалювальний контур будинку, забезпечуючи його теплом та гарячою водою.
Але чи реально втілити подібну програму на рівні всієї країни?
“Технічно це можливо, і є поодинокі приклади, але наскільки це може бути масовим явищем? Річ у тім, що це дуже недешево, оскільки тут дуже великий термін самоокупності, — розповідає “Апострофу” експерт у сфері житлово-комунального господарства Андрій Нікончук. - По-друге, це відсутність спрощеної процедури комунікації із суб’єктом розподілу в частині їх підключення до загальної мережі — немає ані концепції, ані шаблон-договорів, ані обговорення на рівні держави. Є лише “геніальна” ідея, і один чи два приклади — в найкращому випадку, десять на всю країну, які можуть цим похвалитися”.
Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко також вважає подібні проєкти недолугими й недоречними, особливо під час війни.
“У нас 80% будинків мають величезні проблеми з технічним станом, — каже експерт у розмові з виданням. - Як ми уявимо собі будинок, якому 50-60 років, а ми на нього будемо ліпити сонячні батареї або тепловий насос? Потрібно спочатку розібратися з технічним станом будинку, провести технічний аудит, а тільки потім думати, що далі — провести капітальний ремонт будинку, замінити вікна в під’їздах. Тобто встановлення сонячних батарей та теплових насосів — це останній етап модернізації багатоквартирних будинків, а ми чомусь робимо останній етап першим”.
Ну і, звичайно, важливим є питання грошей. Навіть якщо йдеться про 30% від необхідної суми, які мешканці багатоквартирних будинків мають зібрати, якщо вони отримають грант в рамках програми “ГрінДІМ”. Не кажучи про те, що реальний кошторис встановлення сонячної електростанції чи теплового насоса може виявитися набагато більшим, ніж передбачає програма підтримки, а тому ОСББ та ЖБК будуть вимушені витрачати значно більші суми. Або взагалі відмовлятися від проєкту.
Електрику у кожен будинок
Тож забезпечити для багатоквартирних будинків автономність енергопостачання буде вкрай складно, якщо взагалі можливо.
“Для цього потрібні дуже потужні акумулятори — за допомогою конверторів заганяти туди сонячну енергію. А потім її відбирати куди, хто за це буде платити? — ставить питання Андрій Нікончук.- Поки що це з розряду фантастики”.
Натомість це може непогано спрацювати з приватними домогосподарствами.
“Дайте людям кредити, і хай вони встановлюють у себе сонячні батареї масово в приватному секторі — там реально є потреба”, — каже Олег Попенко.
Проте питання енергозабезпечення великих міст, в яких превалює висотна забудова, залишається вкрай актуальною. Наочним прикладом є Харків, де через постійні обстріли взагалі не залишилось власних об’єктів генерації.
Втім, розв'язання цієї проблеми є.
“Необхідно буде створити значну кількість малих електростанцій потужністю до 30 мегаватів, — каже “Апострофу” директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. - Це газопоршневі, газотурбінні електростанції, когенераційні установки, які виробляють як електричну, так і теплову енергію. Це також блочно-модульні котельні, які можуть забезпечувати тепло, тому що для нас це теж критичний момент”.
Газотурбінна електростанція в Ірпені Київської області, яка виробляє електроенергію для низки об’єктів критичної інфраструктури та кількох навчальних та медичних закладів.Фото: Telegram міського голови Ірпеня Олександра Маркушина
Крім того, за його словами, біля кожного об’єкту критичної інфраструктури, зокрема біля лікарень, треба встановити альтернативні засоби генерації, наприклад, дизель-генератори, щоб у випадку відключення енергопостачання, вони могли продовжувати працювати.
“І звичайно треба займатися регулюванням попиту — вести роз’яснювальну роботу з населенням, аби люди не використовували енергомісткі прилади у пікові періоди споживання — з 18.00 до 22.00. Треба також займатися енергозбереженням, утепленням. І промисловість має так само планувати, щоб на її об’єктах основне споживання не припадало на піковий час”, — каже Володимир Омельченко.
Тож проєкти автономізації енергопостачання, чи принаймні розподілення енергогенерації, в Україні цілком можливі. Головне, щоб це дійсно були проєкти, а не прожекти, на які витрачається купа грошей, що краще було б спрямувати на купівлю засобів ППО, ремонти енергетичних об’єктів чи створення міні-електростанцій по всій країні.
Віктор АВДЄЄНКО
