Система не Рада

Як ми тоді писали (див. “БезпоРАДА Литвина” ), оновлена система “Рада-3” має лише одне, але важливе вдосконалення. В ЗМІ його знають як “сенсорну кнопку”. В реальності це — ще одна клавіша на депутатському пульті для голосувань. Передбачається, що депутат, натискаючи однією рукою клавішу “за”, “проти” чи “утримався”, іншою рукою повинен тримати натиснутою сенсорну клавішу, яка відгукується лише на натиск людського пальця.

Таким чином парламентарі зможуть голосувати тільки за себе, а не за своїх колег, котрі з тих чи інших причин не ходять на засідання Ради. Як неодноразово повідомлялось, подібні голосування (відомі в парламентських кулуарах під кодовою назвою “піаніно”) заборонені Конституцією.

Модернізацію системи “Рада-3”, яку і журналісти, і навіть депутати вперто продовжують плутати з гіпотетичним уведенням в дію цілком нової системи “Рада-4”, провели ще 2008-го року. Розпорядження про це видав тодішній спікер Арсеній Яценюк. Але вмонтовану в депутатські пульти “кнопку” за весь цей час ніхто так і не підключив.

Лише на початку цього березня, після чергової низки скандальних голосувань, спікер Литвин зопалу заявив, що введе “сенсорну кнопку” в життя своїм розпорядженням. Але незабаром дав задній хід: як виявилось, для того, щоб уже зроблене вдосконалення нарешті запрацювало, потрібна ціла постанова парламенту.

Зауважмо, що всі ці роки Володимир Литвин не стояв осторонь технічного прогресу. Ще восени 2009 року він запевняв, що багатостраждальну “кнопку” можна просто причавити мобільним телефоном. А вже 14 березня 2011-го розповів уже ось що: “Проводились відповідні роботи спеціалістами в сесійній залі... деякі пробували на спір утримати кнопку носом... нічого в них не вийшло”.

Тут-таки Литвин пояснив, що про ніс — “це був жарт”. Але наголосив, що в кожному жарті є частка жарту, і, мовляв, головне саме в тому, що система функціонує цілком правильно. Тож якщо депутати підтримають написану ним постанову, все нарешті запрацює.

От тільки депутати, як уже сказано вище, постанову не підтримали (222 голоси з необхідних 226-ти). Привід було знайдено чудовий: мовляв, модернізована “Рада-3” не пройшла сертифікацію Держслужби спеціального зв'язку. Відтак постанову повернули в комітет — до того часу, коли спецзв'язківці нарешті сертифікують “нову” систему, яка насправді принципово не змінювалась уже 11 років.

Голова фракції Регіонів Олександр Єфремов — раніше один із найзатятіших супротивників нововведення — одразу після голосування припустив, що парламент повернеться до розгляду питання вже наступного пленарного тижня. Проте насправді є всі підстави повторити попередній прогноз “Тижня”: “сенсорна кнопка” не запрацює ніколи. Після однієї причини відкласти питання знайдеться друга, після другої — третя, і так далі.

Такий підхід цілком відповідатиме загальному підходові нинішньої парламентської більшості до будь-яких справжніх реформ. Уже стало традицією, що такі реформи або по сто разів відкладаються у довгу шухляду (як багатостраждальний законопроект про боротьбу з корупцією), або приймаються в максимально “сирому” вигляді, після чого до них негайно починають готувати поправки (як це було зі скандальним Податковим кодексом). В народі це зветься “ІБД” — Імітація Бурхливої Діяльності. Навряд чи варто сумніватись, що ставити рекорди в “ІБД” можна і без усіляких там “сенсорних кнопок” та інших електронних хитромудрощів.

Олександр МІХЕЛЬСОН