Розслідування журналістів ТВі щодо структури власності на телеканалі

Від ТВі: Керівництво редакції журналістських розслідувань та телеканалу ТВі в особі Артема Шевченка не вважає, що це розслідування відповідає нормам і стандартам журналістики. Однак оприлюднило цей матеріал у прямому ефірі телеканалу та на інтернет-сайті ТВі, демонструючи принцип дотримання свободи слова і неперешкоджання журналістській праці.

***

Учора з каналу пішли 30 наших колег. Через незгоду з діями нового керівництва, нібито призначеного волею людини, котра несподівано назвалася власником ТВі. Наша редакція не приєдналася до них, бо ми зобов'язалися зробити розслідування цієї ситуації. І це, ймовірно, найдивніше розслідування, яке ми робили.

Більшість часу ми витратили на з'ясування та підтвердження речей, у яких до того ніхто і так не сумнівався. Ми роздивлялись минуле каналу, намагаючись знайти зачіпки, які б пояснили нинішню ситуацію. Люди, з якими ми пропрацювали кілька років, зароджували в нас сумнів в офіційних документах. Натомість не надали нічого, крім обіцянок, що все законно. Створивши на каналі кризову ситуацію, яка навіть не скидається на законну, на наші прохання про пояснення нам говорили: “Розслідуйте”. І ми сумлінно шукали. Проте шукали, слід зізнатись, передусім виправдань для тих, хто нас у цю ситуацію завів. Це погане розслідування. Адже жодних виправдань ми не знайшли.

Від двох олігархів до власника, нездатного сплатити борги за кредиткою. Від вільного інтелектуального каналу до заборонених програм та журналістів. Від унікального простору свободи до чергового епізоду рейдерства. Щоб пройти цей шлях каналу ТВі знадобилося трохи більше 5 років. 17 березня 2008 року ТВі вперше вийшов в ефір. На той момент його засновниками були російські бізнесмени. Колишній топ-менеджер “Юкосу” Костянтин Кагаловський та засновник телекомпанії НТВ Володимир Гусинський.

“Володимир Гусинський та Костянтин Кагаловський, двоє колишніх друзів, кожен з яких — визначний і успішний бізнесмен, погодились укласти партнерську угоду, щоби створити і керувати телевізійною мережею в Україні, яка стане відома як ТВі”, — такими словами починається рішення Комерційного підрозділу Вищого суду штату Нью-Йорк. Далі 180 сторінок історії, як друг Кагаловський відібрав канал у друга Гусинського.

Згідно зі судовим протоколом, на початку 2008 року панові Гусинському належала компанія “New Media”, а Кагаловському — “Іota LP”. Кожній із цих компаній належало по 50 відсотків Iota Ventures LLP. Далі через низку компаній їм належав канал ТВі. Обидві сторони партнерської угоди вирішили призначити керівником ТВі Миколу Княжицького.

На серпень 2008 року обом партнерам стало очевидним, що пан Княжицький не цілком придатний до виконання своїх обов’язків зі створення і розбудови інфраструктури мовлення.

Його заміняють на іншого менеджера, Євгена Яковича, колишнього голову НТВ+, котрий перебирає на себе функції топ-менеджера каналу. Однак “…Микола Княжицький лишався за посадою керівником каналу, йому було передоручено роботу з придбання частот мовлення у регіональних українських мовників”.

Навесні 2009 року між партнерами розпочалися суперечки. Кагаловський запідозрив Гусинського в тому, що його компанія “New Media Distribution Company” продавала ТВі занадто дорогі фільми.

Про це, зокрема, говорить і Микола Княжицький: “У чому була суть? Гусинський хотів продавати цьому каналу художні фільми за завищеною ціною — по 20 тисяч доларів за 1 годину. Коли я був директором, ми купували фільми по 400-500 доларів за годину, тобто набагато дешевше”.

Замість того, щоби вимагати переглянути умови угоди, Костянтин Кагаловський вирішує забрати в Гусинського компанію. Далі цитата з рішення суду: “Влітку 2009 року пан Кагаловський запросив пана Княжицького до свого будинку на французькій Рів’єрі, щоби обговорити питання ТВі. Пан Кагаловський визнав, що він і пан Княжицький домовились: у разі, якщо пан Гусинський не захоче добровільно відмовитись від свого управління каналом, то пан Кагаловський витіснить його з ТВі, застосовуючи “традиційний російсько-український метод” — розмиваючи частку пана Гусинського в ТВі”.

Кагаловський за допомогою юристів, офшорних компаній та Миколи Княжицького додав до власників двох українських компаній свої офшорні кіпрські фірми — “Aspida Ventures Limited” і “Seragill Holdings Limited”. Частину документів виправили за кордоном, а частину — в Україні. Структура власності каналу набула нового вигляду.

З 22 по 24 вересня 2009 року Кагаловський та Княжицький проводять серію перерахувань, внаслідок яких частка Гусинського становить менше 1%. У власності кіпрських офшорів Костянтина Кагаловського опинилися 99% ТВі.

“Це відбулося моїми руками. Я тоді ще на цьому не розумівся до кінця, але я отримував абсолютно легальну довіреність від компанії “Йота”, де був директор, який слухався і Кагаловського, і Гусинського однаково”, — говорить Микола Княжицький.

Нью-Йоркському суду тодішні події законними не здалися. За його рішенням, пан Кагаловський винен панові Гусинському — але не канал ТВі, а понад 30 мільйонів доларів. Та це рішення 2013 року. У 2009, коли судові процеси лише починались, телеканал повністю опинився у власності Костянтина Кагаловського.

Протягом наступних років структура власності ТВі кілька разів переформатовувалась, однак кінці завжди приводили до кіпрських офшорів. І до останнього часу незмінний медіа-менеджер Кагаловського Княжицький не сумнівався у тому, кому ці офшори належать.

“Действительно учредителем нашей компании является компания с Кипра. Точно так же как и учредителем телеканала “Интер” и ряда других украинских СМИ. Поскольку мы готовы доказать, что бенефициаром компаний, контролирующих ТВi, является Кагаловский, то неплохо было бы, чтобы так же сделали и собственники украинских эфирных телеканалов”, — написав Княжицький у своєму блозі на “Українській правді”.

Після останньої реструктуризації, 11 квітня нинішнього року, схема власності каналу набула якщо і не прозорості, то принаймні стрункості.

Стовідсотковим власником ТОВ “Телерадіосвіт”, яке тримає ліцензію ТВі, стало ТОВ “Медіа Інфо”. У “Медіа Інфо” власником частки у 99% була офшорна компанія “Вілкокс Венчерз”. Власником останнього 1% записали заступника з питань безпеки директора каналу Наталі Катеринчук Олега Радченка. Він же був і директором “Медіа Інфо”. Друга компанія у структурі каналу — ТОВ “Інтерпрофіт”. Це компанія-продакшн, вона виробляє телепрограми, які продає “Телерадіосвіту” для трансляції. Саме на її балансі перебуває більшість обладнання та техніки. 99% “Інтерпрофіту” належать офшору “Томкінс лімітед”. 1% — екс-директорові ТВі, народному депутату Миколі Княжицькому.

Але і нова структура протрималась недовго. 23 квітня на каналі раптово з'явився новий власник. Новий менеджмент. У супроводі нової, численної охорони. Два десятки “спортивних молодиків” блокують ТВі.

Генерального директора Наталю Катеринчук та власника ТВі Костянтина Кагаловського фізично не допускають на канал. Катеринчук звільнено. Новий генеральний директор — Артем Шевченко. Кадрові зміни провів Олег Радченко, директор материнської для ТВі “Медіа Інфо”. Згодом з'ясували, що змінився і власник самого ТОВ “Медіа Інфо”. Новоспечене керівництво каналу представляє колективу нікому невідомого відомого американського бізнесмена Олександра Альтмана. Щоправда, спочатку Альтман власником себе не називає. Він називається новим, додатковим інвестором.

Абсурдна історія появи “додаткового” інвестора починається за 5 днів до його презентації колективу ТВі і вимагає ретельного та поступового дослідження.

“Процесс переуступки моей доли господину Альтману и процесс перераспределения долей, учредителей ТОВ “Медиа Инфо” произошел в период с 16-го по 19 апреля”, — повідомляє Олег Радченко.

Отже, приблизно 17 квітня директор “Медіа Інфо” Олег Радченко, за його словами, отримує від Костянтина Кагаловського усне прохання — передати 1% від “Медіа Інфо” компанії “Балмор”. Переуступку він оформлює із Олександром Альтманом, у якого є довіреність від “Балмору” на проведення цієї операції.

Олег Радченко пояснює: “У него была доверенность от компании “Балмор”, конечно. Я насколько помню, он является собственником компании “Балмор”.

Після проведення цієї операції в Олександра Альтмана раптово виявляється довіреність і від компанії “Вілкокс”, асоційованої з Кагаловським. Наявність цих двох паперів дозволяє Альтманові самостійно забрати ще 94% “Медіа Інфо” та отримати 95% фірми, яка володіє “Телерадіосвітом”.

Технічні питання вирішили 18 квітня. Вже 19 квітня дані вносять до Держреєстру. 95% “Медіа Інфо” у “Балмору”, 5% залишили компанії “Вілкокс”. І Радченко, й Альтман стверджують: усі ці дії були виконані нібито з відома та волі Костянтина Кагаловського. Та вочевидь за вихідні пан Кагаловський цілком забуває про свої розпорядження, адже у понеділок, 22 квітня, його юристи просять Радченка переуступити 1% “Медіа Інфо” представниці Кагаловського Олені Журавській. І Олег Радченко підписує всі папери з продажу свого відсотка, приховавши, що він уже 3 дні як віддав його Альтманові.

Оборудку з переоформленням прав власності на ТВі завершили якраз до прильоту Кагаловського до України. 23 квітня власник каналу дізнається, що він уже фактично колишній власник.

Кагаловський заявляє, що він не продавав і не передавав канал Олександрові Альтману.

“Между мною и Альтманом никаких договоренностей по поводу ТВі никогда не было. Альтман отродясь никакого отношения к компании, к телеканалу ТВі не имел, не был там акционером, скажем так, вообще никогда никем”, — каже Костянтин Кагаловський.

Канал захоплено на підставі підробленої довіреності, — стверджує Кагаловський.

“Доверенности такой не было. Поэтому моя гипотеза, что она подделана. Что есть подделка документов и уголовное преступление по законам всех стран”, — каже він.

Олег Радченко, Олександр Альтман та навіть екс-керівник ТВі, народний депутат Микола Княжицький, стверджують: усі операції із переведення 95% у власність “Балмору” законні. Тому що в Альтмана була довіреність від “Вілкокс”, яку він отримав поштою напередодні оборудки.

Ось діалог з Альтманом:

— Когда вы получили доверенность, когда вы обратились в компанию и каким образом вы ее получили? Она же не пришла к вам просто по почте?

Альтман: Она именно пришла ко мне по почте, в этом ничего удивительного нет.

— Случайно?

Альтман: Нет, не случайно, ничего случайного в этом мире не бывает. Об этом вопросе давайте не будем говорить. Она пришла по почте курьерской на мое имя, и я ее забрал. Точно так же, как она пришла от компании, которая управляет этой компанией.

— Можете конкретно называть?

Альтман: Знаете есть в компании директора. Есть холдинги… Давайте я подробнее расскажу. Есть г-жа Доксия Василевская, с которой вы, наверняка, будете разговаривать. Вы ее просто спросите, подписывала ли она эту доверенность или нет. Эта доверенность реальная или фиктивная.

Відповідь номінального директора компанії “Вілкокс”: вона не підписувала.

“Я ніколи не оформлювала ніякої довіреності для пана Альтмана, і тому нічого він від мене не отримував”, — заявила Ортодоксія Нікія.

Протягом тижня від початку конфлікту, незважаючи на численні прохання, ми не отримали можливості побачити довіреність, за якою Олександр Альтман переуступив собі 94% компанії “Медіа Інфо”. Ключовий документ, який міг би підтвердити правомірність дій Альтмана нібито наданий держреєстратору. Хоча закон не зобов'язує його надавати. Натомість ми отримали документ — лист від “Вілкокс” з переліком усіх осіб, яким видавалась яка-небудь довіреність від цієї компанії.

Окремо там зазначено, що Олександрові Альтману подібний документ не видавався. Втім на каналі справді була довіреність, яка дозволяла провернути таку оборудку. Це документ, виданий юристам каналу Оксані Єфимчук та Юрію Крайняку.

Однак Олег Радченко запевнив, що про цю довіреність він лише чув, але ніколи її не бачив.

“От кампании “Вилкокс” была выдана доверенность на Оксану Ефимчук, по-моему, в марте месяце. Это да… Но это было в марте, а это было в апреле. Или в феврале — я точно не помню… И я точно знаю, что она у нее есть, но я не знаю, она полная или на что-то одно… Сейчас я уточню. О том, что у Оксаны Ефимчук есть доверенность, я знаю от Крайняка и того же господина Кагаловского — но я ее не видел”, — стверджує Радченко.

Оксана Єфимчук і Юрій Крайняк категорично спростували, ніби під час зміни власника вони скористалися своєю довіреністю.

Зміни, які відбулись на каналі, багато людей розглядало як корпоративний конфлікт. Та корпоративний конфлікт передбачає конфлікт співвласників. Наприклад, розмиття Кагаловським долі Володимира Гусинського. На сьогоднішній день немає жодних доказів причетності пана Альтмана до каналу ТВі, окрім його заяви у відкритому листі про перерахування 300 тисяч євро компанії “Томкінс”, яка є власником ТОВ “Інтерпрофіт”, що входить до структури каналу. А також спогадів Миколи Княжицького, що саме Альтман колись знайомив його з Гусинським та Кагаловським. Утім, пам'ять — не завжди надійна річ. Згадавши про Альтмана, пан Княжицький почав сумніватися, чи був власником ТВі Кагаловський.

“Структура власності непрозора, і, чесно кажучи, я не бачив документів, що Кагаловський є власником, жодних”, — говорить Микола Княжицький.

Про всяк випадок, попри інтерв'ю номінального директора “Вілкокс”, в якому Ортодоксія Нікія підтверджує, що бенефіціаром компанії є Костянтин Кагаловський, ми затребували офіційного підтвердження причетності Кагаловського до компанії “Вілкокс”. У документах компанії зазначено: і при створенні, і на сьогоднішній день Костянтин Кагаловський є єдиним власником-бенефіціаром “Вілкокс”. Водночас Олександр Альтман не називає навіть причин, з яких йому нібито надали право перереєструвати на себе 95% компанії. Все сталося якимось чином.

“Мне предложили быть инвестором канала. Инвестировать деньги в канал можно, имея определенный контроль. Господин Радченко продал мне 1%. Плюс к этому каким-то образом мне передали доверенность, наверное, там были определенные договоренности. Мне передали довереность на проведение собраний, управления компании. Я осуществил таким путём передачу акций”, — стверджує Олександр Альтман.

З подібним підходом у телеканалу ТВі може з'явитися дуже багато потенційних інвесторів, яких стане на роки корпоративних конфліктівЗ подібним підходом у телеканалу ТВі може з'явитися дуже багато потенційних інвесторів, яких стане на роки корпоративних конфліктів. Вистачило б людей утримати приміщення. Та попри всю сумнівність появи, новий власник, схоже, планує залишитись надовго. Гарантії невтручання у журналістську діяльність Олександр Альтман надав одразу після представлення. Гарантійний термін, щоправда, збіг тієї ж доби. Тож звернімо увагу на таку важливу для інвестора річ, як гроші.

“У меня есть внутреннее убеждение, что это будет определенного рода второе дыхание для телеканала, связанное с инвестициями господина Альтмана”, — сказав Артем Шевченко.

Сам Олександр Альтман не має жодних сумнівів у тому, що грошей на таку недешеву річ, як збитковий телеканал, йому вистачить.

“Не надо меня косвенно распрашивать, откуда я возьму деньги. Они у меня есть. Точка”, — заявив він.

Не крапка, а знак. Знак питання. За даними судових реєстрів США, Олександр Альтман є боржником. Причому не через борги його компаній, а через звичайні, споживчі, кредити.

Зокрема, Вестчестерський окружний вищий суд (штат Нью-Йорк) зобов’язав пана Альтмана виплатити 31 400 доларів 22 центи за позовом компанії FIA Card Services (кредитні картки), 11 208 доларів 21 цент за позовом компанії “Hann Financial Service Corp.” (автокредити), і 3 105 доларів 22 центи — компанії “Ford Motor Credit Co” (Land Rover Capital Group).

Судові розбірки зі “Сітібанком” тривають і досі, останнє засідання відбулося 3 квітня.

До цього Альтман кілька разів просто перебував на межі банкрутства — і обидва рази за споживчими боргами. Зауважте, що в обидвох випадках пан Альтман мав проблеми не з виплатою кредитів на ведення бізнесу, а саме з побутовими витратами.

У судовій базі PACER містяться й інші згадки про причетність Олександра Альтмана до судових справ. Зокрема, 1997 року його ім’я фігурує у заяві про звинувачення до Окружного суду США у Південному окрузі Нью-Йорка. Скаргу подала компанія INGALLS & SNYDER LLC. на дії компаній B2BITS, LTD., B2B ITS CORP., а також Олександра Альтмана.

Ту суперечку вирішили у досудовому порядку, та заява містить кілька фактів про методи роботи Олександра Альтмана. Його звинувачують у маніпуляціях довкола розробки комерційного софта на суму 590 тисяч доларів. Між розробниками софта і фірмою-замовником відбувся конфлікт, під час якого розробники софта нібито зайшли через віддалений доступ до комп’ютерної програми, змінили паролі, скопіювали конфіденційну інформацію і почали вимагати грошей.

Заявники стверджували, що пан Альтман створив фіктивні фірми B2BITS, LTD. (в США) та B2B ITS CORP. (в Британії), але вони існували лише на папері, а насправді всі роботи щодо написання програмного забезпечення виконували українські програмісти.

У скарзі, підписаній адвокатами INGALLS & SNYDER ідеться: “У припущенні правильності зробленої заяви про звинувачення, B2B та B2B ITS не мають значних активів; їхній персонал складається з комп’ютерних програмістів з України. B2B та B2B ITS є по суті фінансово неспроможними”.

Зрештою, сторони уклали мирову угоду.

На момент підготовки матеріалу пан Альтман був недоступний для інтерв’ю. Загалом успішність свого бізнесу він схарактеризував так:

“Я вам должен перечислять всю свою трудовую биографию? Она есть в прес-релизе. Я не Бил Гейтс. Хвастаться можна научной степенью — я защищал дисертацию по прикладной математике”.

Під питанням фінансова спроможність, та навіть більше — діяльність взагалі, компанії “Балмор”, на яку Альтман перевів 95% “Медіа Інфо”. Компанія вже отримала перше попередження про припинення діяльності від реєстратора. Це свідчить про те, що вона вчасно не прозвітувала про свою діяльність британським реєстраторам. Відомий американський бізнесмен відмовився коментувати це питання під час прес-конференції.

Скажите пожалуйста, компания “Балмор-инвест” получила первое предупреждение о ликвидации?
Ничего об этом неизвестно. Давайте все, пресс-конференция закончена.

Та хоча б можна сподіватись, що Олександр Альтман зробить те, чого за роки володіння каналом не зробив Костянтин Кагаловський: введе прозору структуру власності. Адже нинішні офшори йому дуже не подобаються.

Альтман: Структура была очень запутана. Старые бенифициары прятались за семью офшорами.

— Я о организации — вы поругали предыдущие офшорки и привели новые. Структура собственности будет меняться?

Альтман: Как бы вы хотели, чтоб она изменилась? Мне удобна такая структура на сегодняшний день. Вы хотите, чтобы я персонально что-то сделал?

Структура і справді досить зручна. І проростає своїм корінням до відомих особистостей. Зокрема, до номінального директора, та власника 100% акцій компанії “Rachel Amy Erickson”, громадянської дружини новозеландця Яна Тейлора. Послугами цієї людини, яка створила цілу систему офшорок, користуються найрізноманітніші злочинні угруповання. За даними міжнародних розслідувачів, у системі Тейлора відмивають гроші мексиканська, колумбійська, азійська мафії. Також крізь офшори новозеландця проходили гроші Миколи Присяжнюка та Юрія Іванющенка. Мабуть, чим ближче до корупції, тим простіше її буде розслідувати.

Насамкінець варто зазначити. Ми свідомо уникали тези про можливий продаж чи непродаж каналу. Це не було предметом розслідування тому, що це не має значення. Головне — ми не маємо жодних причин стверджувати, що події останнього тижня мали хоч найменші ознаки законності.