Росія показала справжнє обличчя

Ще тиждень тому був надвеликий ризик, що цей захід взагалі не буде проведений. Не дивно, що зараз Росія так болісно реагує на брюссельські домовленості

“Ще минулого понеділка був величезний ризик, напевно, на 95%, що інвестиційна конференція із модернізації і реконструкції газаторанспортної системи не відбудеться. Росіяни наполягали, аби її було перенесено. Москва також закликала Єврокомісію не підписувати підсумкову спільну декларацію”, — про це “Главреду” стало відомо від джерела, яке брало участь в організації конференції. “Це справжній прорив — як і те, що захід відбувся, так і те, що було досягнуто в Брюсселі”, — наголосили нам.

Прорив справді чималий — особливо якщо врахувати, що деякі країни Європейського Союзу рідко відважуються щось робити спільно з Україною, не оглядаючись на Росію. Достатньо лишень пригадати початок газової війни між Україною та Росією. ЄС підключився до врегулювання конфлікту фактично лише через тиждень — коли “Газпром” повністю перекрив постачання газу (не лише для українських, а й для решти європейських споживачів). У перші дні офіційний Брюссель відмежовувався дипломатичними фразами: проблема має вирішуватися на двосторонньому рівні. Мовляв, ЄС не в курсі попередніх газових домовленостей, а тому Київ і Москва мають самі врегульовувати власні протиріччя. Щоправда, потім це не завадило ЄС підключитися до переговорів. Можливо, якби ЄС став посередником у перші ж дні газової війни (як і пропонувала Україна), то і розвиток конфлікту міг би бути іншим.

Цього разу ЄС вирішив не залишатися осторонь, хоч і тиск Росією чинився чималий. Свідченням цьому є і реакція росіян. Спершу російська делегація демонстративно залишила брюссельську конференцію. Потім із різкою заявою виступив російський прем’єр Володимир Путін. Згодом не забиралося з реакцію і МЗС РФ. Тональність — надзвичайно різка. Головна ідея звинувачень Росії: Київ і Брюссель не мали права проводити переговори без урахування позиції постачальника газу — “Газпрому”.

Росія у цій ситуації дещо лукавила, перекручуючи усі факти, подаючи їх у вигідному для себе світлі.

Найголовніше — інвестиційна конференція не мала стати новиною для росіян. Ще в грудні 2005 року Україна та Європейський Союз у спільному меморандумі домовлялися про проведення заходів задля модернізації української ГТС. Тоді Росія мовчала. Відповідну конференцію почали готувати ще в 2006 році. І тоді Москва мовчала. У 2006-2007 роках Єврокомісія провела оцінку, у скільки може обійтися модернізація ГТС. Тоді й з’явилася цифра в 2,5 млрд. євро. 11 березня 2008 року в Брюсселі (тоді українську делегацію очолювала прем’єр Юлія Тимошенко) знову було наголошено на необхідності проведення конференції. Відтоді, власне, і почалася конкретна робота з організації цього заходу. Росія знову мовчала. Торік 9 вересня на саміті Україна-ЄС було чітко підтверджено: конференція відбудеться! Уже в листопаді минулого року були надіслані учасникам запрошення. Із-поміж них — і російській делегації. Чомусь і тоді росіяни мовчали.

Українські учасники брюссельської конференції зазначали в неформальних бесідах із “Главредом”: політичний контекст на зустріч наклала остання газова війна між Україною і Росією. Саме після неї і почалися проблеми в організації інвестиційного зібрання.

Насправді ж нічого антиросійського в брюссельській зустрічі не було.

Йшлося лише про надання кредитів для реконструкції УКРАЇНСЬКОЇ газотранспортної системи. Європейська Комісія, власне, і не була стороною, яка братиме безпосередньо участь в модернізації ГТС. Євросоюз швидше був своєрідним модератором, посередником між Україною і міжнародними фінансовими організаціями: Європейський інвестиційним банком, Європейським банком розвитку і реконструкції, Світовим банком. До участі в інвестування були запрошені і треті сторони — про це і йдеться в спільній декларації. Це означає, що і Росія цілком може взяти участь в реконструкції ГТС. Москва має лишень надати українській стороні умови кредитування — і вже спеціально створена координаційна група буде вирішувати, наскільки ці умови відповідають інтересам України, наскільки вони будуть конкурентними у порівнянні з іншими пропозиціями.

Звісно, Росію це не могло не розлютити. Досі Москва робила все можливе, аби отримати у власність хоча б частину української ГТС. Саме тому, приміром, Росія неодноразово наголошувала на створенні так званого консорціуму. Москва погоджувалася вкласти кошти в модернізацію ГТС за умови, що Україна дозволить росіянам отримати право на володіння українською трубою... Україні ж вдалося уникнути цього: державі надаватимуть кредити на вигідних умовах і не вимагатимуть трубу взамін. Як мають росіяни до цього ставитися? Звичайно, із обуренням. Вони втратили. Але не тому, що Україна щось відібрала у Росії, а тому, що Україна лишень захистила власні національні інтереси.

Росіяни мали і інші підстави обурюватися. Але, знову-таки, не тому, що Київ і Брюссель задумували антиросійські заходи, а тому, що вікно можливостей відкрилося перед Україною і закрилося перед Москвою.

Росіян, приміром, розлютило, що Україна висловила готовність збільшити постачання газу до 60 млрд. кубометрів у рік. Невже це погано? Росіяни ж самі постійно нарікали, що нинішніх транспортних потужностей недостатньо для нормального постачання газу до Європи. Власне, цим росіяни і пояснювали спорудження “Північного” і “Південного потоку” (альтернативних газопроводів, які б простягалися в обхід України). Україна фактично допомогла росіянам: у час фінансової кризи “Газпрому” не потрібно витрачатися на дорогі проекти... Чи для росіян не важливе питання потужностей, а важливе спорудження газопроводів лишень для того, щоб потім використовувати газову зброю в політичних цілях? Тоді Росія має про це відверто заявити. Після цього Україна розумітиме, що збільшення потужностей для транспортування російського газу до Європи перешкоджає меркантильним задумам російського керівництва: тримати на газовому зашморгу більшу частину європейського континенту.

Росіян могло обурити і те, що зараз Єврокомісія менше уваги звертатиме на фінансову підтримку “Південного” і “Північного проектів”. Напевно, Москва не на це розраховувала, роздмухуючи газовий конфлікт на початку цього року. Тоді Москві фактично вдалося дискредитувати Україну в очах європейців як ненадійного транзитера. Виступивши посередником в організації інвестиційної конференції, ЄС показав, кому насправді довіряє більше.

Європейські дипломати підтвердили “Главреду”: дуже добре, що на конференції були присутні і Президент Віктор Ющенко, і прем’єр Юлія Тимошенко. Хоч участь першого і не була обов’язковою. Тепер у ЄС будуть дещо спокійнішими: щонайменше у питанні модернізації ГТС позиції цих політиків збігаються.

Хоча українському керівництву ще зарано святкувати перемогу. Зроблено лише перший крок на шляху до справжнього успіху. Ще необхідно отримати кредити від інвесторів, потім — власне, провести реконструкцію ГТС, а головне — не втрачати пильність і постійно працювати, аби з часом модернізація газотранспортної системи не перетворилася у історію а-ля “Одеса-Броди”. Нагадаємо, цей нафтопровід досі працює в реверсному режимі, попри наміри України щодо його роботи в європейському напрямку. Гадаєте, Росія до цього не була причетною?

Сергій СОЛОДКИЙ