Росія грає ва-банк: які наслідки матимуть вибухи на “Північних потоках”

Щонайменше чотири місця витоків та зафіксовані сейсмографами вибухи, після яких відбулося різке падіння тиску в обох трубах, цілком очевидно вказують на навмисний характер атаки.

Саме атаки — адже інший спосіб пошкодити труби зі сталі товщиною до 41 мм, оточених бетонною “сорочкою” від 60 до 110 мм, складно уявити. Власне, органи Німеччини, Данії та Швеції прямо сказали про диверсію, а ЗМІ почали висувати версії — від мінування водолазами до підводних дронів.

Так чи інакше, а й складність атаки, і її нахабність вимагають швидкого розслідування і належного реагування. Подібна диверсія, навіть здійснена у виключній економічній зоні двох країн — члена НАТО Данії та майбутнього члена Швеції, — може вважатися актом агресії.

Більше того, його варто розглядати і як безпрецедентний акт екологічного й кліматичного тероризму. За окремим оцінками, в атмосферу потрапило близько 300 тис. тонн метану — одного з найбільш агресивних парникових газів, і ця кількість матиме такий вплив на клімат протягом найближчих 20 років, як річні викиди приблизно 5,48 млн автомобілів.

Також пропонуємо подивитися відео про газову війну Путіна проти Європи на YouTube-каналі ЄвроПравди.

Cui bono? (Кому вигідно?)

За сукупністю непрямих доказів можна вже зараз стверджувати, що атака вигідна саме російській стороні.

Ринки вже відреагували на інцидент зростанням цін — котирування на хабі TTF зросли на 7% у вівторок та 10% у середу. Особливо волатильним залишається ринок газу в Європі, який чутливо сприймає новини про недоступність інфраструктури навіть попри заповнення сховищ та плани ЄС скоротити споживання.

Саме спекуляція на страху холодної зими дозволяє Росії дестабілізувати ринки і продовжувати заробляти на поставках іншими маршрутами, а також підважувати підтримку України у війні.

Атаки на “потоки” також дозволяють Кремлю стверджувати про технічні причини скорочення постачання газу на ринки ЄС.

Нагадаємо, що у червні “Газпром” зменшив поставки через “Північний потік-1” на 60%, оголосивши про скорочення добової прокачки до 100, а потім до 67 млн куб. м. Причиною стала історія з “неповерненням Siemens газокомпресорних установок”, яка перетворилася на справжній “серіал” звинувачень Канади, Німеччини та в цілому західних санкцій.

Після цього, вже 12 липня обидві гілки зупинилися на щорічне технічне обслуговування, після завершення якого працювали на 20% потужності. Вже 31 серпня “потік” зупинися через “планові роботи“, а вже 2 вересня виявлено “витік мастила” на компресорах Siemens. Німецька компанія вказала, що це досить рутинна несправність, яка не потребує зупинки обладнання.

Саме технічні причини можуть врятувати “Газпром” від масових арбітражів від європейських компаній за невиконання умов контрактів.

Принаймні якась частина недопоставлених обсягів газу не матиме наслідків у вигляді штрафів, оскільки російський монополіст наполягатиме на трактуванні цієї ситуації як форс-мажорних обставин. За підрахунками DiXi Group, з початку року “Північним потоком-1” прокачано лише 29,8 млрд куб. м газу, тоді як за аналогічний період 2021 року — майже 43 млрд кубометрів.

Продовження максимального газового експорту через “Турецький потік” та мінімального — через українську ГТС дозволяє РФ підтримувати лояльність окремих “дружніх” країн (зокрема, Сербії та Угорщини) та зберегти вплив на Молдову, залежну від електроенергії, що виробляється з газу на території Придністров’я.

А контроль за інтенсивністю бойових дій у війні проти України дозволяє і далі шантажувати ЄС, де можуть розглядати розширення транзиту через нашу ГТС як спосіб компенсувати втрату “потоків”.

З іншого боку, нещодавні погрози ”Газпрому” через ініційований “Нафтогазом” арбітраж залишають простір для ескалації та переходу до сценарію “нульового транзиту”.

Щодо атаки на обидва “потоки”, схоже, що у РФ визначилися з лінією реагування, і вона не нова — звинуватити США.

Федеральна служба безпеки Росії порушила кримінальну справу за статтею про міжнародний тероризм. Офіційна речниця МЗС заявила, що інциденти відбулися в зоні американської розвідки, та пригадала заяви президента Байдена, який обіцяв зупинити “Північний потік-2” у разі вторгнення.

Вочевидь, такими звинуваченнями у Кремлі хочуть відвернути увагу від дискусії про давно назріле рішення оголосити РФ країною-спонсором тероризму. А також посіяти сумніви у трансатлантичній єдності союзників. Зрештою, операції “під чужим прапором” — цілком у стилі росіян.

Як запасний варіант, у Москві також натякнули на зацікавленість Польщі в атаках на газопроводи.

Події в Балтійському морі розгортаються на фоні відкриття газопроводу Baltic Pipe, траса якого також пролягає поруч з островом Борнгольм. Труба потужністю 10 млрд куб. м на рік відкриває новий маршрут поставок газу з Норвегії на ринки Данії та Польщі, що вкрай невигідно “Газпрому” і є приводом для гордості у Варшаві.

Не виключено, що так союзникам України в Європі дають сигнал: за збігом обставин чи в силу інших причин і цей балтійський газопровід може зупинитися через диверсію.

Après moi, le déluge (Після нас хоч потоп)

У разі нефункціональності обох “потоків” Росія остаточно програє весь регіон Балтійського моря в геостратегічному плані.

Приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО ускладнить Кремлю можливість погрожувати Північній Європі військовою силою. Звісно, збережуться певні провокації із застосуванням авіації та підводного флоту, а інфраструктура “Північного потоку-2” може й далі використовуватися для цілей військової розвідки.

Проте похитнеться і “м’яка сила”, яку російський режим вибудовував роками.

Саме на Балтиці були зосереджені значні газо- і нафтоекспортні проєкти останніх десятиліть, і зараз це “вікно в Європу” зачиняється.

Нафтові термінали в Приморську (БТС) та Усть-Лузі (БТС-2) продовжать працювати, однак вже не на ринки Заходу. Доставка російської нафти до азійських ринків, зокрема Індії та Китаю, пов’язана з високими логістичними витратами та вже відбувається з дисконтом і стане ще менш вигідною після запровадження цінових обмежень.

Труби газопроводів “Північний потік-1” та “Північний потік-2”, за оцінками ЗМІ з посиланням на німецькі спецслужби, через значні пошкодження можуть стати непридатними назавжди.

Навіть у разі технічного відновлення та неймовірних знижок від “Газпрому” відновлення статус-кво буде складним — на рівні ЄС повним ходом йде реалізація плану REPowerEU зі скорочення залежності від російського газу.

Відносно невеликий завод “Новатек” з виробництва скрапленого газу поблизу Висоцька працював в основному на доставку до терміналу в Калінінградській області, а експортні обсяги переспрямовано на азійські ринки.

Удвічі більший СПГ-проєкт “Гапрому” біля компресорної станції “Портова” (початок “Північного потоку-1”), попри формальний запуск у вересні, розрахований приблизно на 1,5 млн т (2 млрд куб. м у регазифікованому вигляді) і також вважається середньотоннажним.

Будівництво великого заводу “Балтійський СПГ”, який реалізують в Усть-Лузі “Газпром” і “Русгаздобича”, фактично зірвано через вихід з проєкту німецької компанії Linde — ключового постачальника технологій. До речі, саме брак необхідного обладнання називають перешкодою для анонсованого “Газпромом” розширення проєкту в районі “Портової”.

Таким чином, через поступове закриття для російських енергоносіїв західних ринків та санкції, що блокують високотехнологічні проєкти та інвестиції, гігантська наземна інфраструктура, збудована для експорту нафти і газу з РФ через Балтійське море, може виявитися заблокованою. Причому на довгі роки.

Експансію на азійські ринки та імпортозаміщення передових нафтогазових технологій поки залишимо для вдячних споживачів кремлівської пропаганди.

Роман НІЦОВИЧ, директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group